По однім боці - море чорне. Розораний подільський чорнозем. Коли дощі, він, наче масло, жирний. Масний, мов сама нафта під ногами. Коли сухий, сам відпадає від взуття чи одягу. Таких грунтів родючих більш ніде немає. Ось, при дорозі, стара дика яблунька зі зморщеними жовтими плодами, розміром кожне із маленьку сливу. Куштуєш - а воно медове наче.
(
Read more... )