нова вдала справа хвеї
Хвея варила горохову зупу. З копченими реберцями.
А ще вона гортала товстенний том…
Думаєте, кулінарної книги? Чи примірник відьомських рецептів, успадкований від одомашнених хвей? Чи збірки про некорисну, але смачну їжу???
А дзуськи!
Хвея гортала свій улюблений, колись покинутий напризволяще, том Психопатології.
Вона шукала там пояснення, як боротися з балуваними чоловіками, яким у всьому потурають. чи хоча б вказівку, як зробити так, щоб об’єкт психологічного впливу добровільно зліз з шиї і навчився не крутити носом, коли на тиждень йому подається одна і та сама страва двічі.
Психопатологія вперто мовчала. Мабуть образилася, що її давно і довго не гортали.
Хвея злилася.
Зупа кипіла.
Реберця пахнули.
У двері постукали.
Хвея обурилася.
З’явився тут у неї замовник. але вона усе відмовлялася від запропонованої роботи.
Замовник був принцом.
Таким собі жевжиком, масним білявим типом з пихатими манерами, кривлякою та в дечому позером. Хвея точно знала, що то він припхався.
Вміння бачити, хто на порозі не щезає навіть серед баняків та пателень.
Хвея приготувалася до оборони.
Проблема у принца була дурна. він усе шукав собі принцесу. І не просто принцесу, а справжню принцесу.
Правдиву, так би мовити. Щоб і спадковість, і манери, і зовнішність…
Хвея була проти дискримінації за якимись іншими ознаками, крім наявності мізків та здатності їх використовувати за призначенням.
Того вона обурювалася і відмовлялася працювати
Але принц був нахабою, хамлом та … принцом він був, щоб його.
Теж балуваний.
Хвея гнівно глянула на гостя, але впустила.
- Сідай, - грізно мовила вона.
Принц опустив дупу на стілець, але тут же підскочив.
- що це? - з невимовним жахом вирячився він на стілець, і відсахнувся.
«Гімно на патичку» - майнуло в голові у Хвеї, але вона стрималася. Подивилася на стілець.
- Та то ж горошина, бовдуре… - зітхнула вона.
- Муляє! - нахабно заявив принц.
- Ах муляє????? - перепитала Хвея, відчуваючи, як бажання провчити принца перемагає бажання лишатися ввічливою та порядною хвеєю.
Через два дні принц оголосив про кастинг на роль його дружини.
Принцеси з’їхалися з усіх усюд. Ніхто не знав параметрів вибору, але всіх смачно годували, а потім навіть стелили у королівських покоях.
Зранку турботливо розпитували про проведену ніч, а потім чомусь виганяли.
Принцеси на прощання влаштували пікнік з грандіозною пиятикою неподалік від Хвеїної оселі.
Ото Хвея значить поверталася додому, намагаючись не думати про те, що її скарб дома їсть холодне і не розігріте, бо він в житті не розігріє собі їстоньки сам. Кількість випитого допомагала не думати про це. В кущах шось шелестіло. Через секунду звідти вилізла напіводягнена… чи напівгола дівчина… Хвея задумалася. Якщо склянку називають напівпорожньою та напівповною - то дає підстави для певної характеристики того, хто каже так чи інак. А якщо дівчину називають напівголою чи напіводягненою - то дає підстави для чогось чи не дає???
- Випити є? - поцікавилася дівчина.
Хвея телепортувала з пікніка кошичок з пляшками.
Дівчина вмостилася на пеньку, і пригостилася.
Хвея вирішила продовжити і собі, бо думки про голодного коханого, шо конає від пережирання незігрітих продуктів почали активніше нуртувати у голові.
-Їм всім принцес подавай… а як в кущі - так мене тягнути, - сумно протягнула дівчина.
- тю… принцеса - то стан душі, а не наявність паперів про затвердження статусу, - глибокодумно мовила Хвея.
- Та в мене і папери є. але не хочу, щоб мене через них в кущі тягнули. Хай краще так, - заперечила сама собі незнайомка.
- Слухай, а хочеш заміж за принца? - ні з того, ні з сього ляпнула Хвея
- Любові хочу! - простогнала кущова принцеса.
- Заміж спочатку вийди, - пробурчала Хвея.
- Принци заміж не поспішають. от тіко наш, місцевий... бач, що затіяв. кастинг. не просто так заміж бере, а спершу дивиться. а вони всі невдячні, бухають десь, тьху. А принц то оно який!!! Вихований. Порядний. Такий весь….
Хвея захлинулася. То ж треба, як люди по-різному сприймають світ. Вона нахилилася до незнайомки і на вухо прошепотіла секрет.
На весіллі Хвея обіцяла собі багато не пити. Але наречена з цим категорично не погодилася.
Вона дудлила медовуху і розповідала, як на ранок після кастингу, уся невиспана та з намальованими синцями по всьому тілу, жалілася принцу, що її всю ніч щось муляло скрізь перини.
А головне, вона була така щаслива.
І навіть пихатий принц був невимовно щасливий, що незважаючи на особисту антисимпатію, Хвею тішило.
Вона також була щаслива.
Бо начаклувала мікрохвильову пічку з голосовим керуванням . і тепер її єдине кохання могло без проблем їсти гаряче навіть у її відсутність.
А ще вона гортала товстенний том…
Думаєте, кулінарної книги? Чи примірник відьомських рецептів, успадкований від одомашнених хвей? Чи збірки про некорисну, але смачну їжу???
А дзуськи!
Хвея гортала свій улюблений, колись покинутий напризволяще, том Психопатології.
Вона шукала там пояснення, як боротися з балуваними чоловіками, яким у всьому потурають. чи хоча б вказівку, як зробити так, щоб об’єкт психологічного впливу добровільно зліз з шиї і навчився не крутити носом, коли на тиждень йому подається одна і та сама страва двічі.
Психопатологія вперто мовчала. Мабуть образилася, що її давно і довго не гортали.
Хвея злилася.
Зупа кипіла.
Реберця пахнули.
У двері постукали.
Хвея обурилася.
З’явився тут у неї замовник. але вона усе відмовлялася від запропонованої роботи.
Замовник був принцом.
Таким собі жевжиком, масним білявим типом з пихатими манерами, кривлякою та в дечому позером. Хвея точно знала, що то він припхався.
Вміння бачити, хто на порозі не щезає навіть серед баняків та пателень.
Хвея приготувалася до оборони.
Проблема у принца була дурна. він усе шукав собі принцесу. І не просто принцесу, а справжню принцесу.
Правдиву, так би мовити. Щоб і спадковість, і манери, і зовнішність…
Хвея була проти дискримінації за якимись іншими ознаками, крім наявності мізків та здатності їх використовувати за призначенням.
Того вона обурювалася і відмовлялася працювати
Але принц був нахабою, хамлом та … принцом він був, щоб його.
Теж балуваний.
Хвея гнівно глянула на гостя, але впустила.
- Сідай, - грізно мовила вона.
Принц опустив дупу на стілець, але тут же підскочив.
- що це? - з невимовним жахом вирячився він на стілець, і відсахнувся.
«Гімно на патичку» - майнуло в голові у Хвеї, але вона стрималася. Подивилася на стілець.
- Та то ж горошина, бовдуре… - зітхнула вона.
- Муляє! - нахабно заявив принц.
- Ах муляє????? - перепитала Хвея, відчуваючи, як бажання провчити принца перемагає бажання лишатися ввічливою та порядною хвеєю.
Через два дні принц оголосив про кастинг на роль його дружини.
Принцеси з’їхалися з усіх усюд. Ніхто не знав параметрів вибору, але всіх смачно годували, а потім навіть стелили у королівських покоях.
Зранку турботливо розпитували про проведену ніч, а потім чомусь виганяли.
Принцеси на прощання влаштували пікнік з грандіозною пиятикою неподалік від Хвеїної оселі.
Ото Хвея значить поверталася додому, намагаючись не думати про те, що її скарб дома їсть холодне і не розігріте, бо він в житті не розігріє собі їстоньки сам. Кількість випитого допомагала не думати про це. В кущах шось шелестіло. Через секунду звідти вилізла напіводягнена… чи напівгола дівчина… Хвея задумалася. Якщо склянку називають напівпорожньою та напівповною - то дає підстави для певної характеристики того, хто каже так чи інак. А якщо дівчину називають напівголою чи напіводягненою - то дає підстави для чогось чи не дає???
- Випити є? - поцікавилася дівчина.
Хвея телепортувала з пікніка кошичок з пляшками.
Дівчина вмостилася на пеньку, і пригостилася.
Хвея вирішила продовжити і собі, бо думки про голодного коханого, шо конає від пережирання незігрітих продуктів почали активніше нуртувати у голові.
-Їм всім принцес подавай… а як в кущі - так мене тягнути, - сумно протягнула дівчина.
- тю… принцеса - то стан душі, а не наявність паперів про затвердження статусу, - глибокодумно мовила Хвея.
- Та в мене і папери є. але не хочу, щоб мене через них в кущі тягнули. Хай краще так, - заперечила сама собі незнайомка.
- Слухай, а хочеш заміж за принца? - ні з того, ні з сього ляпнула Хвея
- Любові хочу! - простогнала кущова принцеса.
- Заміж спочатку вийди, - пробурчала Хвея.
- Принци заміж не поспішають. от тіко наш, місцевий... бач, що затіяв. кастинг. не просто так заміж бере, а спершу дивиться. а вони всі невдячні, бухають десь, тьху. А принц то оно який!!! Вихований. Порядний. Такий весь….
Хвея захлинулася. То ж треба, як люди по-різному сприймають світ. Вона нахилилася до незнайомки і на вухо прошепотіла секрет.
На весіллі Хвея обіцяла собі багато не пити. Але наречена з цим категорично не погодилася.
Вона дудлила медовуху і розповідала, як на ранок після кастингу, уся невиспана та з намальованими синцями по всьому тілу, жалілася принцу, що її всю ніч щось муляло скрізь перини.
А головне, вона була така щаслива.
І навіть пихатий принц був невимовно щасливий, що незважаючи на особисту антисимпатію, Хвею тішило.
Вона також була щаслива.
Бо начаклувала мікрохвильову пічку з голосовим керуванням . і тепер її єдине кохання могло без проблем їсти гаряче навіть у її відсутність.