Ерагон - книга
Купила я собі книгу Ерагон ше минулого роу. В українському перекладі.
Прочитала. Ледве. Нудна, передбачлива казка, шаблонна і до жаху примітивна як на мене. Якщо автору всього 15 - то це стає зрозумілим. І зрозумілим є популярність цієї книги. Ті ж архетипи. Казка у новому варіанті, мережана прочитаними фентезійними романами, з яких хлопець навчився видумувати гарні та пафосні гегорафічні назви.
Але читаючи книгу - ну кожен сюжетний хід був передбачливим. Розмови - притягненими за вуха, хвості і решту кінцівок, які тільки водяться у розмов.
Зате є і плюс, читала я колись статтю кльову - recognizing fairy tale - (ще в часи мого активного читання робіт Freud і Bettelheim). Посилання http://www.geocities.com/jvertesi/starwars/sw-intro.htm
Відповідно - ті ж механізми - герої один в один повторюють архетиповість ? архетипічність ? я навіть знала, що помре дядько Герроу. Як померли дядько та тітка Люка Скайуокера. Та нашо далеко ходити, згадайте, як починаються зоряні війни - епізодом з принцесою Леєю, яка надсилає прохання про допомогу Обі Вану. А в Ерагоні - ельфиня перед тим, як зомліти, надсилає яйце драконяче поближче до місця проживання Брома. О, так, точно, згадала - в Ерагоні навіть є дракон. Тобто вона-дракон, і я все тіпалася як читала - дракон полетів, краще б полетіла... чи навіть називати її драконкою. Або драконихою.
Є в Ерагоні і свій Хан Соло. Чарівний і харизматичний шахрай. А тут - слабковимальований і сумбурно-незагадковий персонаж Мертаг - син жахливого і якогось там володаря, який сам весь такий білий і пухнастий. Протистояння батька - уособлення зла і сина, що перейшов на бік добра, теж знайомий прийом, правда ж?
Сам головний герой - Ерагон, той самий simpleton, наш іванко дурник, мене просто добила фраза ього юнака на початку роману. Там йшлося про гори. « Юнак мандрував цими горамид довгі роки, але ніколи не забував про обережність». Юнаку всього пятнадцять. Він шо, з пяти років займався полюванням? Чи автор - сам 15-літній юнак, вважає, що рік-два дорослого життя - то справжні довгі роки???? Хм, весь дуже позитивний і сильний, розумний і з магічними здібностями. Ввічливий та ... ну просто краса неземна.
Тіко одне негаразд, дальтонік він - на стор. 64 дізнаємося, що «шкіра мала яскраво-смарагдовий колір, як і сам камінь». (з тлумачного - Який має колір смарагду; яскраво-зелений.) а вже на стор. 69 - «Ерагон замилувався ним. Він іще ніколи не бачив такого насиченого СИНЬОГО кольору.»
Так дракониха стала синьою на всю решту твору. І навіть імя отримала горде - Сапфіра (САПФІР, ч. 1. род. -у. Різновид мінералу корунду прозоро-синього або волошково-синього кольору)
Одним словом, така собі казочка. Я чекала більшого. Тепер і фільм є. Я ше не бачила.
Але ніяк не порівняти ні з Толкіеном, ні з Роулінг отого Крістофера Паоліні. А жаль. Так би хтілося чогось вартісного з фентезі почитати.
:(
Гарне посилання з казок, міфів та всякого такого у вигляді клікабельного списку http://www.trinity.wa.edu.au/plduffyrc/junior/fantasy.htm
крос-пост до ua_fant
Прочитала. Ледве. Нудна, передбачлива казка, шаблонна і до жаху примітивна як на мене. Якщо автору всього 15 - то це стає зрозумілим. І зрозумілим є популярність цієї книги. Ті ж архетипи. Казка у новому варіанті, мережана прочитаними фентезійними романами, з яких хлопець навчився видумувати гарні та пафосні гегорафічні назви.
Але читаючи книгу - ну кожен сюжетний хід був передбачливим. Розмови - притягненими за вуха, хвості і решту кінцівок, які тільки водяться у розмов.
Зате є і плюс, читала я колись статтю кльову - recognizing fairy tale - (ще в часи мого активного читання робіт Freud і Bettelheim). Посилання http://www.geocities.com/jvertesi/starwars/sw-intro.htm
Відповідно - ті ж механізми - герої один в один повторюють архетиповість ? архетипічність ? я навіть знала, що помре дядько Герроу. Як померли дядько та тітка Люка Скайуокера. Та нашо далеко ходити, згадайте, як починаються зоряні війни - епізодом з принцесою Леєю, яка надсилає прохання про допомогу Обі Вану. А в Ерагоні - ельфиня перед тим, як зомліти, надсилає яйце драконяче поближче до місця проживання Брома. О, так, точно, згадала - в Ерагоні навіть є дракон. Тобто вона-дракон, і я все тіпалася як читала - дракон полетів, краще б полетіла... чи навіть називати її драконкою. Або драконихою.
Є в Ерагоні і свій Хан Соло. Чарівний і харизматичний шахрай. А тут - слабковимальований і сумбурно-незагадковий персонаж Мертаг - син жахливого і якогось там володаря, який сам весь такий білий і пухнастий. Протистояння батька - уособлення зла і сина, що перейшов на бік добра, теж знайомий прийом, правда ж?
Сам головний герой - Ерагон, той самий simpleton, наш іванко дурник, мене просто добила фраза ього юнака на початку роману. Там йшлося про гори. « Юнак мандрував цими горамид довгі роки, але ніколи не забував про обережність». Юнаку всього пятнадцять. Він шо, з пяти років займався полюванням? Чи автор - сам 15-літній юнак, вважає, що рік-два дорослого життя - то справжні довгі роки???? Хм, весь дуже позитивний і сильний, розумний і з магічними здібностями. Ввічливий та ... ну просто краса неземна.
Тіко одне негаразд, дальтонік він - на стор. 64 дізнаємося, що «шкіра мала яскраво-смарагдовий колір, як і сам камінь». (з тлумачного - Який має колір смарагду; яскраво-зелений.) а вже на стор. 69 - «Ерагон замилувався ним. Він іще ніколи не бачив такого насиченого СИНЬОГО кольору.»
Так дракониха стала синьою на всю решту твору. І навіть імя отримала горде - Сапфіра (САПФІР, ч. 1. род. -у. Різновид мінералу корунду прозоро-синього або волошково-синього кольору)
Одним словом, така собі казочка. Я чекала більшого. Тепер і фільм є. Я ше не бачила.
Але ніяк не порівняти ні з Толкіеном, ні з Роулінг отого Крістофера Паоліні. А жаль. Так би хтілося чогось вартісного з фентезі почитати.
:(
Гарне посилання з казок, міфів та всякого такого у вигляді клікабельного списку http://www.trinity.wa.edu.au/plduffyrc/junior/fantasy.htm
крос-пост до ua_fant