утро обіщало перейти в обєд
женский туалет - место откритій чюдних в нашому бізнес-центрі.
заходю ото чашку помити.
в дверном пройоме между відсіком з двома умивальниками, які мне щаз і нужні, сразу два, конечно же, і відсіком з кабінками, стоїть дЕвушка. ну така вся... на таких шпильках, на которих я б вбилась і на рівному місці, не кажучи вже про занедбані тротуари зимового києва, по яким нада пересуватись тіко на четвереньках, і то не факт, шо не впадеш.
ото знач дЕвушка стоїть ів том пройоме і тріпається по мобільному. про то, шо "мой дарагой, ну там же холодно" і з варіаціями...
в єто время я мию чашку в одном умивальніке і вот-вот начну мить ложку в другом, ето у міня пунктік, був би третій умивальнік, я б мила там голову, наверноє.
ну а в кабінках порядошні женщіни, підбурювані моїми процедурами очищення чашки і ложки, делають то, за чим вообще то і тра йти в туалет.
дЕвушка в пройомі переминається зі шпильки на шпильки, грозясь переломитись в месте колінних чашечок і упасть ліцом і мобілой в кахельний пол, і обсуждає уже транспортні проблеми нашої столиці.
я одного не пойму, на фіга ето делать в туалеті...
ну ісчо в кабінці - ну мало лі, прям в момент очищення душі від вантажу тілесного, хтось подзвонив, тра відповісти, особінно еслі то по роботі.
але стоять в дверном пройомі і вести світські бесіди - це вище мого поніманія.
тепер я буду про це думати.
добрий ранок!