казочка
У Розбійниці було мало вільного часу і багато роботи.
У сусідньому лісі господарював нахабний Робін Гуд, але його цікавило лише матеріальне.
На чарівному острові жив Пітер Пен, але той, навпаки, вдарився винятково в дітвацькі ігри, так шо він і конкурентом то не був...
Отож роботи було багато.
Функція у Розбійниці була свого роду геть не розбійницька.
Збір інфи, хто, куди і навіщо їде, наприклад. Уідьма і Хвея за такі дані охоче платили, одна перед одною замовлення давали.
Ще Розбійниці доводилось дівчат лякати, аби не лазили лісом у пітьмах, а то он Червону шапочку не налякали, вовк бідний сидить в печері під каблуком.
І принців відстежувала, а щоб їх хоч якось розворушити, повинен же бути хоч якийсь антагоніст, якого вони вряди-годи намагаються побороти. Бо принци останнім часом шось на драконів не теє, не нападають. Дракони то тішаться, а то принцеси обридли своїми плітками уже, жеруть багацько, а користі з них жодної... а раніше напав ото принц, прийшов якогось до дракона, махає там невідомо чим, на бій викликає.. якшо виявиться, що махає таки мечем, то дракон, ясно ж, вилізе, спитається, що тра... і тут виявиться, що воно прийшло рятувати когось, от і доводилось сердобольним драконам принцесу постфактум викрадать, аби принца інфаркт не схопив від тієї кількості зусиль витрачених намарно.
Так шо роботи в Розбійниці було багато...
Аж одної погожої днини з кущів вивалився незрозумілий чоловічок.
Спершу розбійниця вирішила, що то принц. Але чоловічок не став нічим махати.
Значить, не збоченець, зраділа Розбійниця.
Збоченцями займався бабай, він любив всяких неадекватів і щоб багато крооовввві, але сам був дуже тихим, асоціальним і скромним створінням, тож не бажав піаритись.
Чоловічок бігав навколо розбійниці з нотатками на брудному папері і шось бурмотів під ніс...
З набору звуків Розбійниця чітко вирізнила звукосполучення проп-проп-проп і було уже злякалась, шо то принц новий заморський, або ще гірше конкурент Синдбад, який вихвалявся приїхати і загарбати південне болотце.
На всяк випадок Розбійниця довбанула чоловічка кийком, але лагідно і трепетно.
Чоловічок від щирого здивування сів на землю і довго мріяв про шось з заплющеними очима.
Коли ж намріявся, Розбійниця вже приготувала обід і зацікавлено споглядала за новоприбулим.
- От поясніть мені, звідки у вас комплекс такий? - заволав чоловічок, напевно мріялось йому добре.
Розбійниця почухала носа. Кийком. І задумалась.
Птахи і допитливі кролики затихли.
Задумуватись Розбійниці суворо протипоказано, того шо в неї є робота і немає часу на всяке таке...
- Який комплекс? - нарешті змоглась вона вимовити.
- Ну от коли Ви одна, а навколо - купа чоловіків... то звязано з недолюбленістю в дитинстві? - намагався розвязати мотузки чоловічок. Ну перед обідом Розбійниця його звязала. лагідно і трепетно.
- Які чоловіки? - перепитала Розбійниця.
- Ну всілякі... дикі.. розбійники... ну такі, загрозливі!
- А, чоловіки? ну вони шо... вони дома сидять... робота нервова, чого їм сюди йти... хіба вночі ото коли викличу... - від цих слів у чоловічка загорілись очі недобрим блиском, - принцес лякати, щоб дома сиділи, цнотливо вишивали, угу, - продовжила Розбійниця.
- Ну ви напевно, як Білосніжка з гномами, спеціально їх провокуєте, щоб вони... - другий удар змусив чоловічка помріяти ше довше. Розбійниця дуже любила Білосніжку, бо та могла випить багато мартіні і потім лякать принців по кущам, а принци від нічних пригод починали задумуватись, чи не пора їм замість підглядати за пиятиками шукати на свою голову та інші органи цікавіших пригод. Отож Білосніжку ображати Розбійниця не дозволила б.
- Я знаю, я збагнув, - раптом заверещав чоловічок, прийшовши до тями, - ви ненавидите чоловіків! Ви нас принижуєте... ви нас не любите...
- тю, ну чому ж...
- я знаю, знаю, як вас назвати! на ф.. ффф.. феее... фааа... фуу... ви - Фурія - заволав чоловічок, не спускаючи очей з Розбійниці. Мабуть її реакція його не вразила, того він продовжив
- Ви заздрите всі гарним і успішним жінкам!!! Ви фурія! ФУРІЯ!!!
Розбійниця почухала вухо. Усі подруги були гарними і успішними жінками, єдине шо не дуже розуміли її пристрасть до зброї, але ж то таке.
- У вас комплекси, я вас таки скласифікую, - уже сумно мовив чоловічок.
- А може той-во, поїмо? - поцікавилась Розбійниця, котра знала, що переконувати когось у чомусь, марна справа. Ну хіба у тбеє кийок в руках, але то - на крайній випадок. Зате як є кийок, то можна і розвязати класифікатора цього.
Увесь обід чоловічок плів шось незрозуміле про інтерпретацію казок, класифікацію типів і навіть намагався замальовувати дивні діаграми прям на пеньку...
- А навіщо вам мене класифікувати? - поцікавилась після обіду Розбійниця.
- Щоб ви знали, як Вас можна врятувати і покращити Ваше життя. Ваша втеча у так звану роботу - крик про допомогу. Ваш протест проти суспільства - показник Вашого внутрішнього конфілкту. От зара я вас скласифікую і, - чоловічок погрозливо, але обережненько дістав з кишені книжку.
- О! - вирячилась розбійниця на книжку. Під час останнього продавання інфи Уідьмі вона цю книгу в неї теж бачила, - я знаю, хто вам допоможе мене скласифікувати!
Хвея ховалась у тіні дерев, коли Розбійниця притягла зніченого чоловічка до будиночка Уідьми.
Розбійниця, ніжно поклавши тільце зомлілого від радості прийденшнього класифікаційного відкриття дослідника, радісно втекла додому, попередньо постукавши в двері Уідьми.
Конкурентноспроможність - то непогано, думала Хвея, але завжди краще, коли у конкурентів буде шось таке, що відволікатиме їх від роботи.
у ліс прийшла весна. правда в книжках про це не писало, і уідьма ше не здогадувалась, шо її чекає.