Метрочитання

[v_a_c_u_o_l_e]

Читання в метро - дуже гарна звичка, як на мене. В ній навіть є якийсь шарм. Так от, сьогодні заходить дядечко (майже дідусь) на Палаці Спорту у дуже колоритному капелюсі із пір"їнкою і довгому плащі. Як тільки потяг рушає, він виймає зі свого дипломата товстезний том на десь тисячу сторінок, розкриває посередині і починає читати. Не встигла розібрати назву, але там щось було про Америку часів війни за Незалежність. Ну, і виглядав дідуньо, як істинний американський патріот-інтелектуал...

Аж з ностальгією згадалося як тягала на пари Гідденса і Дейвіса. Дейвіс - то взагалі була окрема історія... Такий том... А зараз пилом вдома припадає, бо усюди є електронні версії (а в мене електронний бух). Ну, так і гуртожицькі розміри не дозволяють тримати велику бібліотеку інакше житимуть книжки, а не я...

Ех, все одно треба притягти назад. Читатиму наніч, щоб снилися всілякі сни про Габсбургів...