Про сакральні числа

[v_a_c_u_o_l_e]

Таак. Я теж сьогодні долучилася до купи женщін із цвєтамі. Спеціально на роботі сиділа довше, хоч і короткий день, шоб не йти в одинаковому натовпі. Так, я не святкую ані 8-ме, ані 14-те, так само рада, шо знайомі мужчини не святкують 23-тє, але й не розумію тих людей, які ті свята засуджують. І 8-ме, 14-те, 23-тє, і українізоване 6-те створені як симуляція уваги, для тих хто не здатен її проявляти щодня, тижня, чи взагалі «проявляти». Ну, от уявіть… це навіть якось весело… Я маю завтра вихідний день, бо на небесах шось зійшлося і я народилася жінкою (між іншим, чоловіки теж мають вихідний, знов таки, бо я і ще трохи більше ніж півпланети народилися жінками)… Кумедія.
Єдине, що в мене залишається це запитання до тих, хто його так засуджує, чи згадували ви хоч раз про оту жіночу/чоловічу стать без приводу. Ну, от хто зміг влаштувати якусь приємність комусь іншому без червоного дня в календарі?
Як приємно нести квіти тоді, коли ти того найменш очікуєш, це майже те саме, що зустріти старого-старого друга десь, де б ніколи не думалося, що можеш зустріти. Як приєсно підняти трубку і неочікувано почути щось приємне від того, від кого так хочеться це почути. Насправді нафіг нікому не потрібні ті квіти/сєрдєчкі/вазочькі, потрібне просто тепло і увага… І от якраз думаючи про увагу, ті «святкові» квіти і пакетики видаються найбільш жалюгідними.