Надвірна та її замки
Надвірна лежить на межі Покуття та Гуцульщини. Її важко назвати туристичним центром, незважаючи на руїни одразу двох замків, але це не заважає їй бути просто дуже милим, затишним та приємним містом.
Щоправда, старовинну дерев’яну церкву (її видно одразу ж з автостанції) спотворили блискучою туфтою. Дзвіниця на той момент ще тримала свій більш-менш автентичний вигляд.
Одразу вирушив до замку, який на околиці, але й дорогою є що глянути. Костьол 1937 року, в основі якого лежить споруда ще початку 17 ст.
Пам’ятник «100 років надвірнянський нафті». Надвірна - це наш міні Кувейт, де щороку добувають 200 тис. тонн нафти і 170 млн. кубометрів газу.
І просто…
Замок знаходиться на краю міста зі сторони села Пнів, і в історію увійшов саме як Пнівський. Просто заглиблюємося в приватний сектор і раптом за останніми хатами бачимо цілком ще пристойні руїни.
Він виник у 16 ст. і був свого часу однією з найпотужніших твердинь Прикарпаття. Окрім природного захисту від нападів татар, ще виконував роль митниці, бо стояв понад великим торговим шляхом. Коло митниці зупинялись і селились люди, так і виникло місто Надвірна. Але це лише одна із версій.
Я узяв слизький від трави замковий пагорб штурмом, хоча це і необов’язково:)
Гори на заході.
З часом геополітична обстановка навколо змінилась, замок почав втрачати своє оборонне значення і використовуватись з іншими цілями. Імовірно на початку 19 ст. його зовсім покинули.
За Незалежності пару разів пробували починати реставрацію, місцями видні сліди робіт, яким так і не судилось завершитись. У 2010 році тихий потічок, що протікає мимо замку, вийшов з берегів і підмив Східну вежу.
Відкриті досі якісь підземелля.
Усередині однієї із веж.
Місцеві ще й навідуються в це місце, із-за чого воно не виглядає таким вже покинутим.
В’їзна брама.
Культурна дорога для тих, кому лінь штурмувати пагорб.
Із нього відкриваються види на місто:
Назад вертався другорядною дорогою, що огинає замок із півдня.
Пізнавані міські верхівки.
Ціла банда.
Якраз одна із нафтових качалок.
І бозна-що за чудо вдалині.
Дещо відокремлений від Карпат гірський масив Старгора.
А тепер саме місто. Греко-католицький собор Благовіщення Пресвятої Діви Марії.
Через дорогу від нього - старе кладовище:
Безумне торжество зовнішньої реклами.
А як добре, коли без неї.
Обійшовши поліцейський відділок, потрапляємо у парк, де можна знайти залишки іще одного замку, уже без варіантів Надвірнянського.
Відомостей про нього украй мало, говорили, що це узагалі був просто форпост. У 2007 році провели розкопки, щось знайшли, але питань у зв’язку з цим стало ще більше, як і припущень. Тому майже все про цю споруду можна говорити з приставкою «імовірно».
Імовірно, замок збудували Потоцькі.
Імовірно, він старший за саме місто (яке вперше згадується у 1578). Якщо дату заснування таки встановлять, Надвірна може «постаршати» на 200-300 років.
Імовірно, за площею він навіть був більшим за Пнівський, але стояв на невисокому пригорку, тому не мав значної обороноздатності.
Імовірно, це саме той «двір», навколо якого і виникла На-двірна (бо все-таки нелогічно було б людям, пов’язаним із Пнівським замком, селитись так далеко від нього).
І ось ця історично цінна й загадкова споруда стоїть собі нікому непотрібна, що аж важко її знайти у бур’янах та кущах, і навіть героїчна кропива не завадила місцевому бидлу перетворити її на смітник. Із видимого лишилась тільки одна вежа (цитадель?) і підземні комунікації.
А, ну і звісно ж є легенди про підземний хід аж до Пнівського замку.
Ще на краю парку можна знайти невелику сучасну церкву.
А на пагорбі за ним - іудейське кладовище. Колись частка єврейського населення у місті ледь не доходила до половини.
Традиційні мацеви у формі порталу із зображеннями різних тварин.
Ті, що всередині усипальниці, - свіжо пофарбовані:
Звідти виходимо на вулицю Мазепи, де частково збереглась історична забудова. Одну із старовинних споруд займає міська рада.
Шикарні двері охороняються левом та сфінксом.
І інші будинки, серед яких особливо виділяється палац одружень:
Є у місті і свій золотих рук майстер, присутність якого видають роботи, виконані із старих стовбурів дерев.
Нарешті центр.
Афган…
На історичній ринковій площі стоїть ратуша, масивна прямокутна основа якої помітно контрастує з тендітною вежею, дах котрої має характерно гуцульський стиль.
Типово прикарпатський торгівельний центр.
Масовий зв’язок з космосом.
І незважаючи на складну обстановку, жителі Надвірної зберігають надію на світле майбутнє. На жаль, як і для багатьох інших наших співвітчизників, ця надія полягає в тому, що треба їхати підмивати за білими панами…
Щоправда, старовинну дерев’яну церкву (її видно одразу ж з автостанції) спотворили блискучою туфтою. Дзвіниця на той момент ще тримала свій більш-менш автентичний вигляд.
Одразу вирушив до замку, який на околиці, але й дорогою є що глянути. Костьол 1937 року, в основі якого лежить споруда ще початку 17 ст.
Пам’ятник «100 років надвірнянський нафті». Надвірна - це наш міні Кувейт, де щороку добувають 200 тис. тонн нафти і 170 млн. кубометрів газу.
І просто…
Замок знаходиться на краю міста зі сторони села Пнів, і в історію увійшов саме як Пнівський. Просто заглиблюємося в приватний сектор і раптом за останніми хатами бачимо цілком ще пристойні руїни.
Він виник у 16 ст. і був свого часу однією з найпотужніших твердинь Прикарпаття. Окрім природного захисту від нападів татар, ще виконував роль митниці, бо стояв понад великим торговим шляхом. Коло митниці зупинялись і селились люди, так і виникло місто Надвірна. Але це лише одна із версій.
Я узяв слизький від трави замковий пагорб штурмом, хоча це і необов’язково:)
Гори на заході.
З часом геополітична обстановка навколо змінилась, замок почав втрачати своє оборонне значення і використовуватись з іншими цілями. Імовірно на початку 19 ст. його зовсім покинули.
За Незалежності пару разів пробували починати реставрацію, місцями видні сліди робіт, яким так і не судилось завершитись. У 2010 році тихий потічок, що протікає мимо замку, вийшов з берегів і підмив Східну вежу.
Відкриті досі якісь підземелля.
Усередині однієї із веж.
Місцеві ще й навідуються в це місце, із-за чого воно не виглядає таким вже покинутим.
В’їзна брама.
Культурна дорога для тих, кому лінь штурмувати пагорб.
Із нього відкриваються види на місто:
Назад вертався другорядною дорогою, що огинає замок із півдня.
Пізнавані міські верхівки.
Ціла банда.
Якраз одна із нафтових качалок.
І бозна-що за чудо вдалині.
Дещо відокремлений від Карпат гірський масив Старгора.
А тепер саме місто. Греко-католицький собор Благовіщення Пресвятої Діви Марії.
Через дорогу від нього - старе кладовище:
Безумне торжество зовнішньої реклами.
А як добре, коли без неї.
Обійшовши поліцейський відділок, потрапляємо у парк, де можна знайти залишки іще одного замку, уже без варіантів Надвірнянського.
Відомостей про нього украй мало, говорили, що це узагалі був просто форпост. У 2007 році провели розкопки, щось знайшли, але питань у зв’язку з цим стало ще більше, як і припущень. Тому майже все про цю споруду можна говорити з приставкою «імовірно».
Імовірно, замок збудували Потоцькі.
Імовірно, він старший за саме місто (яке вперше згадується у 1578). Якщо дату заснування таки встановлять, Надвірна може «постаршати» на 200-300 років.
Імовірно, за площею він навіть був більшим за Пнівський, але стояв на невисокому пригорку, тому не мав значної обороноздатності.
Імовірно, це саме той «двір», навколо якого і виникла На-двірна (бо все-таки нелогічно було б людям, пов’язаним із Пнівським замком, селитись так далеко від нього).
І ось ця історично цінна й загадкова споруда стоїть собі нікому непотрібна, що аж важко її знайти у бур’янах та кущах, і навіть героїчна кропива не завадила місцевому бидлу перетворити її на смітник. Із видимого лишилась тільки одна вежа (цитадель?) і підземні комунікації.
А, ну і звісно ж є легенди про підземний хід аж до Пнівського замку.
Ще на краю парку можна знайти невелику сучасну церкву.
А на пагорбі за ним - іудейське кладовище. Колись частка єврейського населення у місті ледь не доходила до половини.
Традиційні мацеви у формі порталу із зображеннями різних тварин.
Ті, що всередині усипальниці, - свіжо пофарбовані:
Звідти виходимо на вулицю Мазепи, де частково збереглась історична забудова. Одну із старовинних споруд займає міська рада.
Шикарні двері охороняються левом та сфінксом.
І інші будинки, серед яких особливо виділяється палац одружень:
Є у місті і свій золотих рук майстер, присутність якого видають роботи, виконані із старих стовбурів дерев.
Нарешті центр.
Афган…
На історичній ринковій площі стоїть ратуша, масивна прямокутна основа якої помітно контрастує з тендітною вежею, дах котрої має характерно гуцульський стиль.
Типово прикарпатський торгівельний центр.
Масовий зв’язок з космосом.
І незважаючи на складну обстановку, жителі Надвірної зберігають надію на світле майбутнє. На жаль, як і для багатьох інших наших співвітчизників, ця надія полягає в тому, що треба їхати підмивати за білими панами…