Старуня: грязьовий вулкан і не тільки
Село Старуню, завдяки її унікальній природній пам’ятці, можна сміливо вносити в списки на кшталт «де має побувати кожен українець». Тутешній грязьовий вулкан - єдиний діючий на материковій частині України (ще є в Керчі, але туди і раніше було незручно добиратись, не те що зараз). Окрім того, мальовнича природа і карпатське передгір’я, що звідусіль оточує село, робить прогулянку ним особливо приємною.
До Старуні тричі на день ходить автобус з Івано-Франківська (щоправда, купити на нього квитки заздалегідь не можна). Найближче до вулкану треба виходити на першій же зупинці в межах села, але я для початку проїхав до кінцевої, коло якої мала бути дерев’яна церква.
Церква-то є (св. Параскеви, 1927 року), але дерев’яною назвати її важко. Яскравий приклад того, як НЕ треба поводитись з сакральними пам’ятками, наприклад, обшивати їх гівняною вагонкою.
Атмосферний будинок поблизу:
Ну а тепер можна прогулятись і до головної цілі. Дороги в межах села практично відсутні, є просто напрямки (це для тих, хто надумає їхати своїм авто). Ліпше прогулятись пішки, тим більше, навколишні краєвиди до цього спонукають.
Виходимо з села.
Такі просіки зазвичай під гірськолижні траси роблять, але тут явно щось інше.
Нафтовидобувна вишка на горі.
Саме видобування нафти й озокериту з наступним проникненням кисню в надра землі спричинило це унікальне геологічне явище. Поштовхом до вулканічної активності став землетрус 1977 року в Румунії. Тоді грязьові фонтани сягали до 3 метрів висоти.
Зараз вулкан складається з 8 кратерів-озер і 12 непостійних мікрократерів.
Активність проявляється неквапливим булькотінням, а деякі озерця просто сплять.
Інші кратери вулканчика:
Вогник далеко в степу.
Вогник являє собою вічно палаючий газовий факел посеред нафтової калюжі. Просто тому що.
Часто саме його помилково видають за вулкан. Очевидно, бо виглядає набагато ефектніше:)
Незважаючи на нафтові калюжі й озера, навколо дуже зелено:
І страх як красиво.
Подумав…
…і полетів.
А ці вже вмостились і спостерігають за незнайомцями.
Вертаємо назад. Через село протікає гірський потічок.
Якщо, ідучи від вулкану, повернути на першу вулицю вліво у межах села, вийдемо на чудовий природній оглядовий майданчик, звідки відкриваються найкращі його види.
Добре з мамою…
А навколо гори, гори!
Якесь село.
Дорога до вулкану.
Село Молодків:
Пора вертатись до траси. Ще одна церква у Старуні.
Село Ластівці та його храм:
До траси пиляти добрих 3 кілометри, але це зовсім неважко, коли звідусіль така краса. І попереду, і по сторонам, і назад треба не забувати обертатись.
Тільки гігантські борщівники дещо псують пейзаж.
І врешті-решт я добираюсь до дороги між Богородчанами і Надвірною, де вже часто ходять автобуси.
До Старуні тричі на день ходить автобус з Івано-Франківська (щоправда, купити на нього квитки заздалегідь не можна). Найближче до вулкану треба виходити на першій же зупинці в межах села, але я для початку проїхав до кінцевої, коло якої мала бути дерев’яна церква.
Церква-то є (св. Параскеви, 1927 року), але дерев’яною назвати її важко. Яскравий приклад того, як НЕ треба поводитись з сакральними пам’ятками, наприклад, обшивати їх гівняною вагонкою.
Атмосферний будинок поблизу:
Ну а тепер можна прогулятись і до головної цілі. Дороги в межах села практично відсутні, є просто напрямки (це для тих, хто надумає їхати своїм авто). Ліпше прогулятись пішки, тим більше, навколишні краєвиди до цього спонукають.
Виходимо з села.
Такі просіки зазвичай під гірськолижні траси роблять, але тут явно щось інше.
Нафтовидобувна вишка на горі.
Саме видобування нафти й озокериту з наступним проникненням кисню в надра землі спричинило це унікальне геологічне явище. Поштовхом до вулканічної активності став землетрус 1977 року в Румунії. Тоді грязьові фонтани сягали до 3 метрів висоти.
Зараз вулкан складається з 8 кратерів-озер і 12 непостійних мікрократерів.
Активність проявляється неквапливим булькотінням, а деякі озерця просто сплять.
Click to view Інші кратери вулканчика:
Вогник далеко в степу.
Вогник являє собою вічно палаючий газовий факел посеред нафтової калюжі. Просто тому що.
Часто саме його помилково видають за вулкан. Очевидно, бо виглядає набагато ефектніше:)
Незважаючи на нафтові калюжі й озера, навколо дуже зелено:
І страх як красиво.
Подумав…
…і полетів.
А ці вже вмостились і спостерігають за незнайомцями.
Вертаємо назад. Через село протікає гірський потічок.
Якщо, ідучи від вулкану, повернути на першу вулицю вліво у межах села, вийдемо на чудовий природній оглядовий майданчик, звідки відкриваються найкращі його види.
Добре з мамою…
А навколо гори, гори!
Якесь село.
Дорога до вулкану.
Село Молодків:
Пора вертатись до траси. Ще одна церква у Старуні.
Село Ластівці та його храм:
До траси пиляти добрих 3 кілометри, але це зовсім неважко, коли звідусіль така краса. І попереду, і по сторонам, і назад треба не забувати обертатись.
Тільки гігантські борщівники дещо псують пейзаж.
І врешті-решт я добираюсь до дороги між Богородчанами і Надвірною, де вже часто ходять автобуси.