Гуляй, поле!
Якби місто, де народився Нестор Махно, від початку мало якусь інакшу назву, певно, варто було б його перейменувати у щось подібне - так вона пасує неформальній столиці єдиної в історії анархічної республіки, хоча поняття столиці і республіки тут більше умовні. Аж надто ідеалістичне державне формування, нездійсненне і приречене на провал, мабуть, тому й багатьом симпатичне без жодної видимої причини. Як і його ватажок, життя якого було коротким яскравим спалахом з очікуваним сумним кінцем. При всій суперечливості персони Махна, його умудряються зараховувати до «своїх» не тільки анархісти, а й протилежні по своїй суті сили.
1. Після забуття та однозначного зарахування до злодіїв у радянській історії, він досить неочікувано зробився цілком позитивним персонажем у незалежній Україні (та й що з того, що був затятим ворогом Петлюри, наприклад). А в Гуляйполі, складається враження, це буквально ікона та головний туристичний бренд.
2. Місто знаходиться на сході Запорізької області, тому не дивно, що маршрутка, якою я їхав, має кінцеву ледь не на лінії фронту. Мама анархія та батька отаман супроводжували нас із самого Запоріжжя:
3. Від автостанції спершу пішов шукати хату родини Махно. Дорога проходила повз спортивний майданчик з розмальованими стінами… ні, не на його честь, а просто.
4.
5.
6. Видно, хтось один написав, а решта підхопили, що до хати йти дуже далеко, хоча насправді десь кілометр від автостанції, що навіть у масштабах крихітного Гулйяполя фігня. А от знайти його точну локацію було цілим квестом, тому залишу тут координати для тих, хто стикнеться з такою ж проблемою: вул. Трудова 144, це десь тут.
7. Донедавна в хаті жили далекі родичі Нестора Івановича (за відгуками, не дуже раді відвідувачам), а подвір’я від інших відрізнялося лише наявністю пам’ятника. У 2019 садибу нарешті викупили і незабаром тут має з’явитися меморіальний музей. Та станом на липень 2021 все було зачинено.
8. Тому пішов дивитися решту міста, яке зберіглося досить непогано. Паровий млин Шредера (німці-колоністи і тут встигли відмітитися):
9. Цегла й нічого зайвого, але як же гарно.
10.
11. Основним стрижнем старого міста виступає вулиця Соборна. Спочатку на ній зустрічаються купецькі будинки та заїзди, чи принаймні щось дуже схоже.
12. Цей так точно:
13.
14. Радянські артефакти, помічені на периферійній вуличці:
15.
16. Звертає на себе увагу, що історичні будинки мають супроводжувальні інформаційні таблички. Якби я ще їх сфотографував крупним планом, аби зараз згадати, що де було.
17. Ну ладно, ось тут сфотографував. Під сірою шубою ховається колишнє житло купця другої гільдії Гельбуха.
18. Найгарнішим будинком Гуляйполя є банк німецьких та єврейських колоністів (1901), як його скрізь називають, хоча на myshtetl.org пишуть, що за первісним плануванням ніякий то не банк, а синагога. Ну а зараз взагалі краєзнавчий музей. На задвірках педагогічного технікуму частково зберіглася ще одна синагога 1909 року, яку я пропустив.
19. Музей має бути цікавий, але потрапити всередину я не розраховував. В інтернеті субота й неділя вказані як вихідні, на місці виявилося, що тільки неділя. Якби знав, приїхав би просто на день раніше. Прикро.
20. Зате принаймні був відкритий дворик, де стоїть макет тачанки, уявити без якого конкретно цей музей неможливо. Адже мова чи не про основний різновид бойової техніки анархістів, завдяки якій вони були дуже швидкими й маневреними у постійних боях. Що особливо важливо коли ти одночасно проти всіх…
21.
22. Між сквером через дорогу і школою №1 в якості декоративних елементів використовуються старі молотилки.
23. Крім інформаційних табличок на збережених будівлях, є й такі, що сповіщають про втрачену спадщину. Зокрема про грандіозний собор, знищений у 1935 році.
24. Зараз на його місці спромоглися спорудити від сили щось таке:
25. Декор якоїсь адмінбудівлі на протилежній стороні скверу:
26. У кущах ховаються класні мозаїки.
27.
28. …повз які вийшов на Центральну площу. По ліву руку недалеко видно уже знайомий купецький заїзд. Місто компактне, а історична частина тим більше.
29. А ще в них чарівні вказівники вулиць. Не пригадаю настільки орієнтованого на туризм містечка серед співрозмірних, у тому числі в куди більш туристичних областях.
30. Перспектива вулиці Махна:
31. Бежева будівля зліва мені невідома, а справа міська рада, у місцевих реаліях більш цінна тим, що це «будинок, у якому бував Нестор Махно».
32. Класний декор, і якими треба бути збоченцями, щоб всунути в нього такі двері.
33. Приємна цифра на термометрі. Мені подобається значно більше ніж те, що зараз.
34. Бібліотека, колишній народний дім (і така ж біда з дверима):
35.
36. Будинок Крігерів (1892) зараз вписаний просто в територію заводу «Сільгоспмаш», ну а бар у такому місці не мав шансів на іншу назву.
37. Величезний і брутальний палац культури.
38. Тим не менш, не позбавлений витончених деталей:
39. То одна з головних площ Гуляйполя, тому очікувано на ній побачити ще один пам’ятник Махну. Точна копія того, що під родинною хатою, і так само навіщось позолочений.
40. Сам він, найпевніше, дуже здивувався б такому ідолопоклонництву щодо своєї персони, ще й у такому гламурному оточенні…
41.
42. У бар «Анархіст» я так і не пішов, зате знайшов на місцевому базарі Махновську Корчму.
43. Атмосферний заклад, тематично присвячений само собою зрозуміло чому й кому. Хоча то все бутафорія, але трішки компенсувало пропуск музею. Сподобалося, як і все Гуляйполе, що залишило по собі неочікувано хороші враження.
44.
1. Після забуття та однозначного зарахування до злодіїв у радянській історії, він досить неочікувано зробився цілком позитивним персонажем у незалежній Україні (та й що з того, що був затятим ворогом Петлюри, наприклад). А в Гуляйполі, складається враження, це буквально ікона та головний туристичний бренд.
2. Місто знаходиться на сході Запорізької області, тому не дивно, що маршрутка, якою я їхав, має кінцеву ледь не на лінії фронту. Мама анархія та батька отаман супроводжували нас із самого Запоріжжя:
3. Від автостанції спершу пішов шукати хату родини Махно. Дорога проходила повз спортивний майданчик з розмальованими стінами… ні, не на його честь, а просто.
4.
5.
6. Видно, хтось один написав, а решта підхопили, що до хати йти дуже далеко, хоча насправді десь кілометр від автостанції, що навіть у масштабах крихітного Гулйяполя фігня. А от знайти його точну локацію було цілим квестом, тому залишу тут координати для тих, хто стикнеться з такою ж проблемою: вул. Трудова 144, це десь тут.
7. Донедавна в хаті жили далекі родичі Нестора Івановича (за відгуками, не дуже раді відвідувачам), а подвір’я від інших відрізнялося лише наявністю пам’ятника. У 2019 садибу нарешті викупили і незабаром тут має з’явитися меморіальний музей. Та станом на липень 2021 все було зачинено.
8. Тому пішов дивитися решту міста, яке зберіглося досить непогано. Паровий млин Шредера (німці-колоністи і тут встигли відмітитися):
9. Цегла й нічого зайвого, але як же гарно.
10.
11. Основним стрижнем старого міста виступає вулиця Соборна. Спочатку на ній зустрічаються купецькі будинки та заїзди, чи принаймні щось дуже схоже.
12. Цей так точно:
13.
14. Радянські артефакти, помічені на периферійній вуличці:
15.
16. Звертає на себе увагу, що історичні будинки мають супроводжувальні інформаційні таблички. Якби я ще їх сфотографував крупним планом, аби зараз згадати, що де було.
17. Ну ладно, ось тут сфотографував. Під сірою шубою ховається колишнє житло купця другої гільдії Гельбуха.
18. Найгарнішим будинком Гуляйполя є банк німецьких та єврейських колоністів (1901), як його скрізь називають, хоча на myshtetl.org пишуть, що за первісним плануванням ніякий то не банк, а синагога. Ну а зараз взагалі краєзнавчий музей. На задвірках педагогічного технікуму частково зберіглася ще одна синагога 1909 року, яку я пропустив.
19. Музей має бути цікавий, але потрапити всередину я не розраховував. В інтернеті субота й неділя вказані як вихідні, на місці виявилося, що тільки неділя. Якби знав, приїхав би просто на день раніше. Прикро.
20. Зате принаймні був відкритий дворик, де стоїть макет тачанки, уявити без якого конкретно цей музей неможливо. Адже мова чи не про основний різновид бойової техніки анархістів, завдяки якій вони були дуже швидкими й маневреними у постійних боях. Що особливо важливо коли ти одночасно проти всіх…
21.
22. Між сквером через дорогу і школою №1 в якості декоративних елементів використовуються старі молотилки.
23. Крім інформаційних табличок на збережених будівлях, є й такі, що сповіщають про втрачену спадщину. Зокрема про грандіозний собор, знищений у 1935 році.
24. Зараз на його місці спромоглися спорудити від сили щось таке:
25. Декор якоїсь адмінбудівлі на протилежній стороні скверу:
26. У кущах ховаються класні мозаїки.
27.
28. …повз які вийшов на Центральну площу. По ліву руку недалеко видно уже знайомий купецький заїзд. Місто компактне, а історична частина тим більше.
29. А ще в них чарівні вказівники вулиць. Не пригадаю настільки орієнтованого на туризм містечка серед співрозмірних, у тому числі в куди більш туристичних областях.
30. Перспектива вулиці Махна:
31. Бежева будівля зліва мені невідома, а справа міська рада, у місцевих реаліях більш цінна тим, що це «будинок, у якому бував Нестор Махно».
32. Класний декор, і якими треба бути збоченцями, щоб всунути в нього такі двері.
33. Приємна цифра на термометрі. Мені подобається значно більше ніж те, що зараз.
34. Бібліотека, колишній народний дім (і така ж біда з дверима):
35.
36. Будинок Крігерів (1892) зараз вписаний просто в територію заводу «Сільгоспмаш», ну а бар у такому місці не мав шансів на іншу назву.
37. Величезний і брутальний палац культури.
38. Тим не менш, не позбавлений витончених деталей:
39. То одна з головних площ Гуляйполя, тому очікувано на ній побачити ще один пам’ятник Махну. Точна копія того, що під родинною хатою, і так само навіщось позолочений.
40. Сам він, найпевніше, дуже здивувався б такому ідолопоклонництву щодо своєї персони, ще й у такому гламурному оточенні…
41.
42. У бар «Анархіст» я так і не пішов, зате знайшов на місцевому базарі Махновську Корчму.
43. Атмосферний заклад, тематично присвячений само собою зрозуміло чому й кому. Хоча то все бутафорія, але трішки компенсувало пропуск музею. Сподобалося, як і все Гуляйполе, що залишило по собі неочікувано хороші враження.
44.