Умань, частина 1. Місто для всіх
Надзвичайно популярна в українських туристичних реаліях і традиційно переповнена людьми Умань ніколи не стояла в моїх пріоритетах і ще довго там би не з’явилася, якби не збіг обставин. Річ у тім, що із Гайворона у Вінницю зараз по-людськи можна повернутися лише з пересадкою в Умані, ну а раз уже так, чому би не розтягнути цю пересадку майже на цілий день.
І почати, звісно, треба із Софіївки. Один із найбільш популярних парків України краще відвідувати у будні, а в кого немає можливості, то хоча б зранку. І це якраз мій випадок, тому пішов туди одразу ж після відкриття. У парку є сайт, де можна ознайомитися з розкладом роботи і цінами, а також придбати квитки онлайн.
2. Офіційних входів з касами, здається, три, я зайшов із вул. Київської, що найближче до автовокзалу. З цієї сторони розташований готель і господарча територія, а там стежками можна забрести на геть малолюдні й непопсові, у місцевих мірилах, галявини. Не всі, хто був у Софіївці, можуть знати, що деінде вона виглядає так:
3.
4. Китайський павільйон - перша з популярних локацій, яку зустрів на своєму шляху:
5. Є чималий загін з оленями, достатньо просторий, щоб вони там могли сховатися від людських очей за бажання. Довелось обійти більшу частину периметру, щоб здалеку помітити хоча би парочку:
6. Майже від загону побачив центральну частину Софіївки - тут і площа Зборів, і павільйон Флори з фонтаном вдалині:
7. Софіївка створена у 1796 році за проектом інженера Людвіга Метцеля (і руками уманських кріпаків). Замовником виступив магнат Станіслав Щенсни Потоцький, що присвятив парк своїй дружині Софії Вітт-Потоцькій.
…яка, правда, була ще тією шльондрою, наприклад зраджувала йому з його ж старшим сином, так що й не сказати, що сильно заслуговувала такої честі. Станіслав Щенсни помер у 1805 році, а в 1832 парк конфіскували у його нащадків за підтримку польського повстання. Імператор Микола І подарував його своїй дружині. У первісному варіанті парк виступав ілюстрацією поем Гомера «Іліада» та «Одіссея», що логічно, адже Софія мала грецьке походження. У ролі «Царициного саду» він обзавівся багатьма новими елементами, зокрема китайською альтанкою, рожевим павільйоном і павільйоном Флори. Хоча можна сказати, що початкова стилістика цілком збережена.
8. Грот Аполлона:
9. Невеликій кількості відвідувачів, крім раннього часу, сприяла і спека. Шпак уже мліє:
10. Куди простіше лебедям, що складають основу паркової фауни. Води і тіні для них удосталь.
11. Граційні у будь-якій позі:
12. Намагається виміряти висоту водоспаду у кількості власних ший:
13. На основі рослинного розмаїття парку ще в 19 ст. було створено дендрарій та училище при ньому, яке з часом розрослося до Уманського національного університету садівництва. Над амфітеатром в північній частині Софіївки здіймається оранжерея:
14. За якою знаходиться повноцінне студмістечко. Як і сам університет, не така вже й часта річ для рядового райцентру. Звертає на себе увагу його головний корпус, явно дореволюційний:
15.
16. Та житловий будинок (1912) викладачів училища.
17. Але повернемося у парк. На Верхньому ставі знаходиться острівець із рожевим павільйоном, однією з найбільш пізнаваних споруд Софіївки:
18. Іти до нього далеченько, але варто. Подивитися на оздоблення в деталях:
19.
20. Зловити в кадр щось таке:
21. Грот Фетіди з білими ліліями:
22.
23. Павільйон «Фазанник» (1812).
24. Грот Каліпсо.
25. Водоспад і напис всередині можна побачити лише завдяки спалаху фотоапарату, так там суцільна темрява.
26.
27. Цікаво зрощені дерева:
28. Крітський лабіринт.
29. Амур. Також там увіковічені Арістотель, Гомер і т. д., але все перезнімати не хотілося.
30. Чимало водоспадів. Хай вони маленькі і штучні, та варто віддати належне зодчим, що їх створили. До парку це все було рівниною, а річка Кам’янка, на руслі якої знаходяться ці всі водоспади і ставки, тоді носила лаконічну назву Багно.
31.
32. Зрештою всі дороги ведуть до фонтану «Змія».
33.
34. На тлі гроту Аполлона:
35. На тлі мужика з веслом.
36. Павільйон Флори теж вище не раз мелькав, а так виглядає зблизька.
37. Від нього йде основна алея до головного виходу. Тут найбільше сувенірів і всяких розваг.
38. Обабіч входу знаходяться ще два озера, варті уваги. Найбільш вражаюче - Женевське, із спадаючими в нього цілими каскадами водоспадів.
39.
40. Так як діло йшло вже до полудня, а це найпопулярніший вхід, спіймати водоспади без людей було непросто.
41. Хоча й не завжди вони заважають, if you know what I mean:)
42.
43. На головній алеї скам’яніли один проти одного Потоцький та Софія.
44. За її спиною знаходиться Ліщинове озеро.
45. Більшість часу локації Софіївки виглядають якось так. Не дивно, що я сюди не дуже хотів і не сказати, що отримав найкращі враження. Добре, що це був уже кінець.
46. Лебедям теж важко, для всіх позувати - шия стомиться.
47.
48. Головна брама, з якої знайомство з парком у людей починається, ну а в мене закінчилося.
49. Буквально через дорогу знаходиться вхід у фентезі-парк Нова Софіївка, що виник буквально кілька років тому. На чужих фото він здався мені схожим на колгоспний ярмарок, тому туди я не пішов, віддавши перевагу прогулянці по самій Умані. Але вцілому варто похвалити містян, що на рівному місці створили ще одну популярну локацію, і взагалі це одне з, на жаль, поки небагатьох міст України, що зуміло зробити туризм вагомою статтею місцевих доходів.
І почати, звісно, треба із Софіївки. Один із найбільш популярних парків України краще відвідувати у будні, а в кого немає можливості, то хоча б зранку. І це якраз мій випадок, тому пішов туди одразу ж після відкриття. У парку є сайт, де можна ознайомитися з розкладом роботи і цінами, а також придбати квитки онлайн.
2. Офіційних входів з касами, здається, три, я зайшов із вул. Київської, що найближче до автовокзалу. З цієї сторони розташований готель і господарча територія, а там стежками можна забрести на геть малолюдні й непопсові, у місцевих мірилах, галявини. Не всі, хто був у Софіївці, можуть знати, що деінде вона виглядає так:
3.
4. Китайський павільйон - перша з популярних локацій, яку зустрів на своєму шляху:
5. Є чималий загін з оленями, достатньо просторий, щоб вони там могли сховатися від людських очей за бажання. Довелось обійти більшу частину периметру, щоб здалеку помітити хоча би парочку:
6. Майже від загону побачив центральну частину Софіївки - тут і площа Зборів, і павільйон Флори з фонтаном вдалині:
7. Софіївка створена у 1796 році за проектом інженера Людвіга Метцеля (і руками уманських кріпаків). Замовником виступив магнат Станіслав Щенсни Потоцький, що присвятив парк своїй дружині Софії Вітт-Потоцькій.
…яка, правда, була ще тією шльондрою, наприклад зраджувала йому з його ж старшим сином, так що й не сказати, що сильно заслуговувала такої честі. Станіслав Щенсни помер у 1805 році, а в 1832 парк конфіскували у його нащадків за підтримку польського повстання. Імператор Микола І подарував його своїй дружині. У первісному варіанті парк виступав ілюстрацією поем Гомера «Іліада» та «Одіссея», що логічно, адже Софія мала грецьке походження. У ролі «Царициного саду» він обзавівся багатьма новими елементами, зокрема китайською альтанкою, рожевим павільйоном і павільйоном Флори. Хоча можна сказати, що початкова стилістика цілком збережена.
8. Грот Аполлона:
9. Невеликій кількості відвідувачів, крім раннього часу, сприяла і спека. Шпак уже мліє:
10. Куди простіше лебедям, що складають основу паркової фауни. Води і тіні для них удосталь.
11. Граційні у будь-якій позі:
12. Намагається виміряти висоту водоспаду у кількості власних ший:
13. На основі рослинного розмаїття парку ще в 19 ст. було створено дендрарій та училище при ньому, яке з часом розрослося до Уманського національного університету садівництва. Над амфітеатром в північній частині Софіївки здіймається оранжерея:
14. За якою знаходиться повноцінне студмістечко. Як і сам університет, не така вже й часта річ для рядового райцентру. Звертає на себе увагу його головний корпус, явно дореволюційний:
15.
16. Та житловий будинок (1912) викладачів училища.
17. Але повернемося у парк. На Верхньому ставі знаходиться острівець із рожевим павільйоном, однією з найбільш пізнаваних споруд Софіївки:
18. Іти до нього далеченько, але варто. Подивитися на оздоблення в деталях:
19.
20. Зловити в кадр щось таке:
21. Грот Фетіди з білими ліліями:
22.
23. Павільйон «Фазанник» (1812).
24. Грот Каліпсо.
25. Водоспад і напис всередині можна побачити лише завдяки спалаху фотоапарату, так там суцільна темрява.
26.
27. Цікаво зрощені дерева:
28. Крітський лабіринт.
29. Амур. Також там увіковічені Арістотель, Гомер і т. д., але все перезнімати не хотілося.
30. Чимало водоспадів. Хай вони маленькі і штучні, та варто віддати належне зодчим, що їх створили. До парку це все було рівниною, а річка Кам’янка, на руслі якої знаходяться ці всі водоспади і ставки, тоді носила лаконічну назву Багно.
31.
32. Зрештою всі дороги ведуть до фонтану «Змія».
33.
34. На тлі гроту Аполлона:
35. На тлі мужика з веслом.
36. Павільйон Флори теж вище не раз мелькав, а так виглядає зблизька.
37. Від нього йде основна алея до головного виходу. Тут найбільше сувенірів і всяких розваг.
38. Обабіч входу знаходяться ще два озера, варті уваги. Найбільш вражаюче - Женевське, із спадаючими в нього цілими каскадами водоспадів.
39.
40. Так як діло йшло вже до полудня, а це найпопулярніший вхід, спіймати водоспади без людей було непросто.
41. Хоча й не завжди вони заважають, if you know what I mean:)
42.
43. На головній алеї скам’яніли один проти одного Потоцький та Софія.
44. За її спиною знаходиться Ліщинове озеро.
45. Більшість часу локації Софіївки виглядають якось так. Не дивно, що я сюди не дуже хотів і не сказати, що отримав найкращі враження. Добре, що це був уже кінець.
46. Лебедям теж важко, для всіх позувати - шия стомиться.
47.
48. Головна брама, з якої знайомство з парком у людей починається, ну а в мене закінчилося.
49. Буквально через дорогу знаходиться вхід у фентезі-парк Нова Софіївка, що виник буквально кілька років тому. На чужих фото він здався мені схожим на колгоспний ярмарок, тому туди я не пішов, віддавши перевагу прогулянці по самій Умані. Але вцілому варто похвалити містян, що на рівному місці створили ще одну популярну локацію, і взагалі це одне з, на жаль, поки небагатьох міст України, що зуміло зробити туризм вагомою статтею місцевих доходів.