Голоби
Мій 2020-й туристичний стартував дещо спонтанно у селищі Ковельського району, про яке я і сам якщо чув, то мимохідь і не звертаючи особо уваги. От до Ковеля прицілювався давно. А тут за пару днів на найближчі січневі вихідні обіцяли сонячну погоду, купа квитків у продажу, а далі, як кажуть, отямився вже коли вони були у мене на руках.
1. А так як цілого дня на один Ковель забагато, придивився до сусідніх Голобів, із яких у випадку чого зручно вибратись і автобусом, і залізницею.
Біда тільки, дні ще короткі й поїзд привіз мене на місце призначення за півтори години до світанку. А замість обіцяного сонця була суцільна хмарність і завірюха. Ну подумаєш, всі погодні сайти всрались одночасно, ніколи ж такого не було. (А ще ці люди іноді дають прогнози місяці на три наперед і називають точну дату кінця світу… немає на них святої інквізиції).
2. У такій ситуації дуже доречно, що в Голобах є повноцінний вокзал, а головне - зал очікування відчинений. Хай без світла і опалення, він дав мені можливість спокійно перекусити і дочекатись денного світла.
3. Крім того, він ще й пам’ятка архітектури (1903) та одна з найгарніших споруд селища. Так виглядає з «міської» сторони:
4. Традиційно присутня і водонапірна вежа.
5.
6. Також привернув увагу житловий будинок близько до колій, про який наче ніхто ще не писав. Дуже вже схожий на польську міжвоєнку або так званий закопанський стиль.
7. Пішов углиб селища, мрійливо-сонного після завірюхи. Що це, невже я скучив за снігом? Та ні, маячня якась.
8. Від колишнього панського маєтку залишився парк.
9. І колишній палац Вільгів (насправді енний палац енних власників на цьому місці). Скромну садибу початку 20 ст. спіткала та ж сумна доля, що і значну частину її побратимів на теренах України - вона нікому не потрібна, покинута і розвалюється.
10.
11. У 2006 році їй з якоїсь радості втулили статус пам’ятки аж національного значення, та на загальному катастрофічному стані це ніяк не позначилось.
12. Думається, люди в Голобах все ж здебільшого хороші, але історичної пам’яті в них немає, як і в більшості українців. WelKome, короч.
13. Церква по сусідству. Що добре взимку, дерева не заважають огляду архітектури.
14. Саме через дорогу від церкви треба шукати залишки скульптурної композиції колишнього в’їзду до панського маєтку. Я весь парк по периметру прочесав, а виявилось, то взагалі осторонь. Колись мало бути чотири колони, залишилось три… дві з половиною.
15. Ян Непомук:
16. Антоній Падуанський:
17. А від Богоматері зостався обрубок… Чому тут дивуватись долі палацу.
18. По дорозі до центру трапляється цікаве, як от будинок культури:
19. Але загалом урбаністика Голобів виглядає якось так:
20.
21. Вулиця Шевченка виводить на перспективу двох храмів. Притому костьол у селищі більше схожий на церкву і навпаки.
22. Костьол (1711-28) освячений іменем св. Михайла і знаходиться у стані затяжної реставрації.
23. Георгіївська церква (1783) будувалась як греко-католицька, зараз православна.
24.
25. Примітна зовнішніми розписами:
26.
27. І всередині гарна, але там яблуку не було де впасти, не те що фотографувати. Має масивну дерев’яну дзвіницю, яка теж датується 18 століттям.
28. Різдвяний вертеп:
29. Слідом за будинком культури розписні стіни підтримав один із селищних магазинів (чи кафе, чи два в одному):
30.
31. І розписаними ж воротами виходить на чудову дерев’яну будівлю, яку займає Голобське СТ та кілька дрібніших організацій.
32.
33. Герб на селищній раді:
34. Сама вона знаходиться безпосередньо на трасі, якою ганяє туди-сюди транспорт із Луцька на Ковель та назад. Так що однією рукою я знімав мозаїку на зупинці, а іншою вже спиняв потрібний мені автобус.
1. А так як цілого дня на один Ковель забагато, придивився до сусідніх Голобів, із яких у випадку чого зручно вибратись і автобусом, і залізницею.
Біда тільки, дні ще короткі й поїзд привіз мене на місце призначення за півтори години до світанку. А замість обіцяного сонця була суцільна хмарність і завірюха. Ну подумаєш, всі погодні сайти всрались одночасно, ніколи ж такого не було. (А ще ці люди іноді дають прогнози місяці на три наперед і називають точну дату кінця світу… немає на них святої інквізиції).
2. У такій ситуації дуже доречно, що в Голобах є повноцінний вокзал, а головне - зал очікування відчинений. Хай без світла і опалення, він дав мені можливість спокійно перекусити і дочекатись денного світла.
3. Крім того, він ще й пам’ятка архітектури (1903) та одна з найгарніших споруд селища. Так виглядає з «міської» сторони:
4. Традиційно присутня і водонапірна вежа.
5.
6. Також привернув увагу житловий будинок близько до колій, про який наче ніхто ще не писав. Дуже вже схожий на польську міжвоєнку або так званий закопанський стиль.
7. Пішов углиб селища, мрійливо-сонного після завірюхи. Що це, невже я скучив за снігом? Та ні, маячня якась.
8. Від колишнього панського маєтку залишився парк.
9. І колишній палац Вільгів (насправді енний палац енних власників на цьому місці). Скромну садибу початку 20 ст. спіткала та ж сумна доля, що і значну частину її побратимів на теренах України - вона нікому не потрібна, покинута і розвалюється.
10.
11. У 2006 році їй з якоїсь радості втулили статус пам’ятки аж національного значення, та на загальному катастрофічному стані це ніяк не позначилось.
12. Думається, люди в Голобах все ж здебільшого хороші, але історичної пам’яті в них немає, як і в більшості українців. WelKome, короч.
13. Церква по сусідству. Що добре взимку, дерева не заважають огляду архітектури.
14. Саме через дорогу від церкви треба шукати залишки скульптурної композиції колишнього в’їзду до панського маєтку. Я весь парк по периметру прочесав, а виявилось, то взагалі осторонь. Колись мало бути чотири колони, залишилось три… дві з половиною.
15. Ян Непомук:
16. Антоній Падуанський:
17. А від Богоматері зостався обрубок… Чому тут дивуватись долі палацу.
18. По дорозі до центру трапляється цікаве, як от будинок культури:
19. Але загалом урбаністика Голобів виглядає якось так:
20.
21. Вулиця Шевченка виводить на перспективу двох храмів. Притому костьол у селищі більше схожий на церкву і навпаки.
22. Костьол (1711-28) освячений іменем св. Михайла і знаходиться у стані затяжної реставрації.
23. Георгіївська церква (1783) будувалась як греко-католицька, зараз православна.
24.
25. Примітна зовнішніми розписами:
26.
27. І всередині гарна, але там яблуку не було де впасти, не те що фотографувати. Має масивну дерев’яну дзвіницю, яка теж датується 18 століттям.
28. Різдвяний вертеп:
29. Слідом за будинком культури розписні стіни підтримав один із селищних магазинів (чи кафе, чи два в одному):
30.
31. І розписаними ж воротами виходить на чудову дерев’яну будівлю, яку займає Голобське СТ та кілька дрібніших організацій.
32.
33. Герб на селищній раді:
34. Сама вона знаходиться безпосередньо на трасі, якою ганяє туди-сюди транспорт із Луцька на Ковель та назад. Так що однією рукою я знімав мозаїку на зупинці, а іншою вже спиняв потрібний мені автобус.