Бузковий час
Вікторія Герасимчук
Я ніколи не жила в квартирах з вікнами на захід, і ніколи не звертала уваги на захід сонця у Києві. Але мій 13-й переїзд, прозаїчний переїзд до блакитної кухні, раптом виявився романтичним переїздом до бузкового заходу сонця. До неймовірної краси смугастого синьо-рожево-жовтого неба, якого мені, наприклад, цілком вистачає для щастя. І, напевно вистачило б всім, якби архітектори не будували квартир без вікон на захід. Я сиділа на підвіконні і повільно думала, як можна було прожити стільки років, не підвівши голови на захід сонця. Мабуть, від цієї краси по темних генделях киян (де ми зазвичай проводжаємо сонце) тримають злі сили або тяжкі гріхи. І підняти голову може тільки той, у кого вистачить радості заплакати.