букс
Я запоями прямо читав Хемінгуея і тепер шкодую, що не ростягнув задоволення на довше. Бо вже закінчив "Свято, яке завжди з тобою" і дуже сумую з того приводу. Ніколи до того не читав його автобіографічних книжок, а ця просто вразила у саме серце. Це ніби читати його жж, якщо порівняювати з нинішнім. І ці всі історії про знакових тогочасних митців ну дуже цікаві. Особливо співчував Фіцджеральду - про нього Хем писав як про близького друга, але чесно і без купюр, якось навіть розчаровано і сумно. Його історія дійсно журбу наганяє. Тепер ще треба відійти від прочитаного і намагатися втриматися від спокуси взятися за ще щось Хемінгуеєвське нечитане - щоби не зіпсувати смак страви. На черзі до прочитання "Ворошиловоград" Жадана, Йейтс ("Revolutionary Road") та Фіцджеральд(нарешті "Big Gatsby") і аж потім знову Хемінгуей. Сподіваюся вкластися у пару тижнів.