Франція. Волонтерське: umchenia

umchenia

Франція. Волонтерське

Nov 11, 2011 16:00

Волонтери )

Отже, два тижні ми реставрували замок. Замок закинутий ще з середньовіччя і зараз відновлюється зусиллями місцевих ентузіастів. В містечку створена асоціація, яка, наскільки я зрозуміла, отримує якесь мінімальне фінансування з бюджету і веде активні роботи у теплу пору року. Оскільки наш керівник Жан-Батіст погано володіє англійською, а я зовсім не знаю французьку, то особливості роботи асоціації для мене досі є таємницею ) Але, результат є - п’ять років тому замок був в такому стані, як зараз замок в Старому Селі, якщо не гірше.

Шато Бламо

Ця вежа найкраще збереглась

Герб всередині вежі - дерев"яний і дуже старий. Через погану пам"ять і складнощі перекладу, я вже слабо пам"ятаю кому він належав

Замок активно використовувався під час Першої світової. З того часу автографи навіть збереглись. Васі з Лейпціга, наприклад

23 не то липня, не то січня, 1916 року

Робота була простою - ми стригли кущі, косили траву, відчищали стіни від рослинності. Відчищання стін часто супроводжувалось їхнім руйнуванням (потягнув за плющ і пів стіни посипалось), відповідно далі їх «складали» назад. Керував «кам’яними» роботами старший дядько - напівфранцуз, напіввєтнамець ) Коли він почув, що я з України, заусміхався на всі зуби і спитав: «А ти гаваріш по руски?». Як виявилось, народився він у Франції, але у школу ходив у В’єтнамі. Там і вчив російську, 35 років тому. Після школи він залишився у Франції, «хотя мне подарили вьетнамское гражданство - мой дедушка был хорошим другом Хо Ши Мина». Словом, його рівень російської мене здивував )

Так виглядав мур на Романтичній терасі спочатку

А таким став після завершення робіт

Цим рослинкам лишалось жити не довго )

робота кипить

Делу время, а потехе час ) Після обіду чомусь завжди клонило на сон. А за дві години обідньої перерви можна було добре так подрімати

Ці дерев"яні вікна теж особлива цінність )

У Франції був вже третій мій волонтерський табір, попередні два була в Росії - в Сибіру і в Башкирії. На відміну від російських, французький табір був справді міжнародним, бо в Сибіру - представниками іншої країни були тільки ми з Лєнкою, в Башкирії іноземців було вже аж троє - француз Ерік і угорець Петер, який, правда, останні два роки живе в Москві ) У Франції іноземців було багато - з Іспанії, Шотландії, Словенії, Чехії, Бельгії (хоча бельгієць був як місцевий волонтер), Туреччини і Тайваню, і Україна, звісно )

Росія не Франція, звичайно, але тенденції були ті самі ) «Приїжджі» зазвичай молодші, а «місцеві» старші, дороблялось все в останній день, поспати годинку після обіду, «О, ти з України! Водку привезла?». Побутові умови трохи відрізнялись, якщо в Росії була баня, то у французькому кемпінгу був людський душ, в Росії ми готували самі на вогнищі, а у Франції їжу нам готували в сусідський лікарні. В якості розважальної програми ми їздили в Страсбург і Люневіль (на День взяття Бастілії). Ще мав бути сплав, але його постійно відкладали і чи він таки був, я не знаю.