(no subject)
Їду вчора зранку в метро, нікого не чіпаю. Як зазвичай це буває, додивляюся нічні сни, інколи відкриваючи очі, щоб не прогавити свою станцію. Час від часу я просто "втикаю" без зосередження на чомусь чи комусь. І от, как ні в чьом нє бивало, мій погляд падає на телефон в руках ліворуч. Ненароком акцентую увагу на екрані, де, знову ж таки не спеціально, вичитую слова "заец", газель", "виды". Вже тепер для цікавості підіймаю очі догори, щоб ідентифікувати власника телефона. Ага, хлопець років 27-30. Ну, думаю, респект тобі і уважуха, як зараз люблять казати. Не кожен в 7.00 ранку буде читати в метро зоологію. Не знаю чому, але дурнувате-бажання-все-знати знову переводить мій погляд на екран телефона. І, на превеликий подив, цього разу "звірі" кудись зникають, а натомість я починаю розуміти, що разом з тим мужиком очима опановую мистецтво кохання! То була КАМАСУТРА, в електронному варіанті, і зовсім не з тими зайчиками, які я собі понауявляла, а ключовими словами "ласки", "удовлетворение", позы"!
Побурчавши сама до себе, перевела погляд вправо - на іншого чоловіка і на те, що тримав у руках він. Хоч газета з оголошеннями "шукаю пару" виглядала якось оптимістичніше і менш вульгарно в 7 ранку, я вирішила, що додивлятися СВОЇ сни - найоптимальніший варіант.
Побурчавши сама до себе, перевела погляд вправо - на іншого чоловіка і на те, що тримав у руках він. Хоч газета з оголошеннями "шукаю пару" виглядала якось оптимістичніше і менш вульгарно в 7 ранку, я вирішила, що додивлятися СВОЇ сни - найоптимальніший варіант.