перемотана нога. день перший
Зізнаюсь по секрету, я думала, що буде значно тяжче! Ліва нога вже звикла, що згинатись їй не можна, і чемно сьогодні волочилась за правою:) І в маршрутку нормально залізла, і в метро покаталась без проблем, і по сходах шкутильгала. Проте була дуже здивовона окремими моментами. Виявляється, що:
1. Ходити з пошкодженою ногою легше, аніж сидіти. Просто в русі вона менше затерпає і хоч трішки розминається. А от коли сідаєш, завжди не вистачає місця для випрямленої ноги.
2. Я навіть уявити не могла, наскільки складно буде ходити... в туалет:)) Якщо на роботі приміщення немаленьке, то площа туалету в квартирі від сили має 1м х 1,5 м. А ногу кудись потрібно ж виставляти :)))
3. Я настільки безпомічна, що спочатку ніяк не могла придумати, як би то помитись:) Але нічого, з горем пополам справилась і з цією проблемою...
А якщо серйозно, то сьогодні зранку я зрозуміла, що вчорашні пригоди - це тільки початок. Як і передбачала, вночі практично не вдалось поспати. Фізичний дискомфорт доповнювався внутрішнім неспокоєм. Хоча жіночка з ЖЕКу пообіцяла, що до ранку світло з'явиться, сумніви все одно не переставали довбати мій мозок. І не дарма. Світло включили о 5.19, проте о 8.38 його знову не стало. Тому попрацювати з дому мені не вдалося. Далі був знову травмпункт, інтернет-клуб і, врешті-решт, рідний офіс:) Ну шкода мені було платити 8 гривень за годину за тормознутий комп'ютер і жахливий зв'язок...
1. Ходити з пошкодженою ногою легше, аніж сидіти. Просто в русі вона менше затерпає і хоч трішки розминається. А от коли сідаєш, завжди не вистачає місця для випрямленої ноги.
2. Я навіть уявити не могла, наскільки складно буде ходити... в туалет:)) Якщо на роботі приміщення немаленьке, то площа туалету в квартирі від сили має 1м х 1,5 м. А ногу кудись потрібно ж виставляти :)))
3. Я настільки безпомічна, що спочатку ніяк не могла придумати, як би то помитись:) Але нічого, з горем пополам справилась і з цією проблемою...
А якщо серйозно, то сьогодні зранку я зрозуміла, що вчорашні пригоди - це тільки початок. Як і передбачала, вночі практично не вдалось поспати. Фізичний дискомфорт доповнювався внутрішнім неспокоєм. Хоча жіночка з ЖЕКу пообіцяла, що до ранку світло з'явиться, сумніви все одно не переставали довбати мій мозок. І не дарма. Світло включили о 5.19, проте о 8.38 його знову не стало. Тому попрацювати з дому мені не вдалося. Далі був знову травмпункт, інтернет-клуб і, врешті-решт, рідний офіс:) Ну шкода мені було платити 8 гривень за годину за тормознутий комп'ютер і жахливий зв'язок...