Як ми злітали в Туреччину
Я не знаю, що повинно здохнути в лісі, щоб у моєму житті нарешті появилась організованість і вміння раціонально використовувати свій вільний час. А він у мене є, повірте. І з нерегулярним графіком роботи, і фітнесами-шмітнесами, і приготуванням їжі, зустрічами з друзями - все дно знаходяться години, які я присвячую… нічогонеробленню. Швендяю містом, «втикаю», шарюся в інтернеті, думаю (!), але тільки не займаюся чимось корисним.
Список-того-що-потрібно-зробити-найближчим-часом уже давно обріс мохом і неприємно пахне. Але все одно я продовжую через нього шпортатися, навіть коли нічого не роблю. Проте недавно так склалися обставини, що змушена багато часу проводити вдома. Тому вирішила надолужити втрачене:)
Як усе починалося. Літній відпочинок ми не планували. Принаймні як і більшість подій у нашому житті. Просто спонтанно виникла ідея: а давай кудись поїдемо! Спочатку вагалися, що обрати: тур по Європі чи відпочинок на березі моря. Після тривалих сумнівів зупинилися на другому варіанті. Нашвидкоруч написали заяви на відпустки, зібрали в купку всі гроші (дякуємо рідним, які погодились дозичити:), і пішли в турфірму. Вирішили звернутись туди ж, звідки їздили минулого року в Єгипет. Та поїздочка нас багато чого навчила, хоча би тепер ми були певні: купляти путівки за кілька тижнів до бажаної дати вильоту нелогічно. Все одно вони з кожним днем дешевшають. Тому цього разу брали їх за 6 днів. Переглянувши всі можливі варіанти заздалегідь, в тур фірму ми прийшли повністю підготовленими. Просто тикнули пальцем на курорт (Бодрум, Егейське море) і вказали назву готелю. Розрахувалися, отримавши 5%-ву знижку як постійні клієнти, і поїхали щасливі додому.
За 3 дні до вильоту телефонний дзвінок. Так і так, пояснює жіночка з турфірми, вибачте, але на літак немає квитків. Найцікавіше те, що коли ми платили гроші, я бачила на власні очі наявність вільних місць + перед нами їх забронювали! Розстроєні, приїхали в турфірму, розговорились і раптом виявляється цікавий факт: туроператор, в якого ми замовляли путівки, відправляє в Бодрум групу своїх людей, начебто для тестування. Оформлює їх заднім числом, а ми, прості смертні, виходимо в прольоті… Нас ставлять перед вибором: або ми летимо в Бодрум через тиждень і доплачуємо біля півтори тисячі гривень (зрозуміло, залишається більше часу і путівки дорожчі), або за ці гроші їдемо в 4-зірковий готель, або вибираємо зовсім інший курорт (літаки в Бодрум літають знааааачно рідше, аніж в інші відомі турецькі курорти). Зрозуміло, що відкладати поїздку ніхто не збирався, бо відпустка уже підписана. Наспіху вибираємо Кемер… Єдине, що тішило в цій ситуації, - у готелі, який нам приглянувся раніше, до того, як зупинились на Бодрумі, за 3 дні до вильоту місця ще були…
Дорога. З Києва ми вилетіли навіть вчасно. Я просто порівнюю з минулим роком, коли літак в Шарм ель Шейх затримали більш ніж на годину. Летіли ми на висоті 10100 м 2 години 10 хв. Саму дорогу перенесла дуууууже тяжко. Мій організм не витримав перепадів температури (за бортом було мінус 44 градуси) і тиску, а коли оголосили, що літак йде на посадку, почалося найгірше. Я навіть не можу пояснити, що в той момент пережила, але впевнена, що це був найгірший біль у моєму житті. Складалось враження, що голова от-от вибухне, затерпло 75% тіла, а зуби, здавалось, повириває з коренями. Вам колись витягали нерви? Або згадайте ситуацію, коли випала пломба і зуб страшенно «нив». А то «нили» всі 20 з чимось зубів. З переляку я навіть розплакалась і молила Бога, щоб літак приземлився якомога швидше. Для порівняння згадаю, що під час першого польоту в житті (в Шарм ель Шейх) я настільки була вражена , що мені вже й моря не було потрібно:)
Коротко про готель і номер:
Не можу не згадати ще один момент на відпочинку. За тиждень до відпустки у Діми на шиї утворився жировик завбільшки в горіх (ну такий діагноз ми поставили самі). Вирізати перед морем бажання не було (він типу доброякісний). Найцікавіше трапилось, коли за кілька годин до вильоту той «жировик» тріснув і звідти почав виходити гній… Виявилось, що це звичайнісінький чиряк (не знаю, як буде українською)… Так що Діма не засмагав (у нього багато родимок і не можна), і практично не плавав (хіба в останні дні, коли той чиряк зажив)
Як усе закінчилось. Накупили ми багато сувенірів, у Дьюті-Фрі здійснили Дімину мрію - придбали іноземні спиртні напої без ПДВ:) (комусь так мало потрібно для щастя) і завалились у літак. Долетіли напрочуд нормально. Ага, ще мушу додати - в літаку бажано смоктати цукерки, щоб не закачувало і не закладало вуха. Таку пораду мені дали в готелі. А от коли вже приїхали додому і я почала розкладати речі, то зрозуміла, що… нас обікрали!:) Коли летіли туди, валізу запакували у «Борисполі». Чесно кажучи, просто брали приклад з інших людей. Назад я закомандувала, що не треба давати за таку дурничку аж 10 доларів! Тепер про це шкодую… Забрали на значну більшу суму… 99%, що це зробили працівники «Борисполя», бо переважно вкрали речі, куплені в Туреччині: чашки, бокали, дзеркальця,цілий пакет чаю і кави. Магнітики залишили мені напам*ять. Взагалі дивуюсь, як не добрались до мого фотоапарату (!!!), який я додумалась поставити у валізу. Правда, заховала у білизні, щоб «не розбився»…
Отже, поїздочка вдалась на славу. Якби мені зараз знову запропонували кудись поїхати і вибирати довелось з Єгипту і Туреччини, однозначно зупинила би свій вибір на Єгипті. Хоча страшенно мрію таки доїхати до Бодруму…
П.С. А ще я підсіла на пахлаву!
П.П.С. З фотками я не дружу. Проте всі, хто хотів, міг побачити їх на моїй сторінці вКонтакті:)
Список-того-що-потрібно-зробити-найближчим-часом уже давно обріс мохом і неприємно пахне. Але все одно я продовжую через нього шпортатися, навіть коли нічого не роблю. Проте недавно так склалися обставини, що змушена багато часу проводити вдома. Тому вирішила надолужити втрачене:)
Як усе починалося. Літній відпочинок ми не планували. Принаймні як і більшість подій у нашому житті. Просто спонтанно виникла ідея: а давай кудись поїдемо! Спочатку вагалися, що обрати: тур по Європі чи відпочинок на березі моря. Після тривалих сумнівів зупинилися на другому варіанті. Нашвидкоруч написали заяви на відпустки, зібрали в купку всі гроші (дякуємо рідним, які погодились дозичити:), і пішли в турфірму. Вирішили звернутись туди ж, звідки їздили минулого року в Єгипет. Та поїздочка нас багато чого навчила, хоча би тепер ми були певні: купляти путівки за кілька тижнів до бажаної дати вильоту нелогічно. Все одно вони з кожним днем дешевшають. Тому цього разу брали їх за 6 днів. Переглянувши всі можливі варіанти заздалегідь, в тур фірму ми прийшли повністю підготовленими. Просто тикнули пальцем на курорт (Бодрум, Егейське море) і вказали назву готелю. Розрахувалися, отримавши 5%-ву знижку як постійні клієнти, і поїхали щасливі додому.
За 3 дні до вильоту телефонний дзвінок. Так і так, пояснює жіночка з турфірми, вибачте, але на літак немає квитків. Найцікавіше те, що коли ми платили гроші, я бачила на власні очі наявність вільних місць + перед нами їх забронювали! Розстроєні, приїхали в турфірму, розговорились і раптом виявляється цікавий факт: туроператор, в якого ми замовляли путівки, відправляє в Бодрум групу своїх людей, начебто для тестування. Оформлює їх заднім числом, а ми, прості смертні, виходимо в прольоті… Нас ставлять перед вибором: або ми летимо в Бодрум через тиждень і доплачуємо біля півтори тисячі гривень (зрозуміло, залишається більше часу і путівки дорожчі), або за ці гроші їдемо в 4-зірковий готель, або вибираємо зовсім інший курорт (літаки в Бодрум літають знааааачно рідше, аніж в інші відомі турецькі курорти). Зрозуміло, що відкладати поїздку ніхто не збирався, бо відпустка уже підписана. Наспіху вибираємо Кемер… Єдине, що тішило в цій ситуації, - у готелі, який нам приглянувся раніше, до того, як зупинились на Бодрумі, за 3 дні до вильоту місця ще були…
Дорога. З Києва ми вилетіли навіть вчасно. Я просто порівнюю з минулим роком, коли літак в Шарм ель Шейх затримали більш ніж на годину. Летіли ми на висоті 10100 м 2 години 10 хв. Саму дорогу перенесла дуууууже тяжко. Мій організм не витримав перепадів температури (за бортом було мінус 44 градуси) і тиску, а коли оголосили, що літак йде на посадку, почалося найгірше. Я навіть не можу пояснити, що в той момент пережила, але впевнена, що це був найгірший біль у моєму житті. Складалось враження, що голова от-от вибухне, затерпло 75% тіла, а зуби, здавалось, повириває з коренями. Вам колись витягали нерви? Або згадайте ситуацію, коли випала пломба і зуб страшенно «нив». А то «нили» всі 20 з чимось зубів. З переляку я навіть розплакалась і молила Бога, щоб літак приземлився якомога швидше. Для порівняння згадаю, що під час першого польоту в житті (в Шарм ель Шейх) я настільки була вражена , що мені вже й моря не було потрібно:)
Коротко про готель і номер:
- Обслуговуючий персонал володіє кількома мовами
- Переважна більшість відпочиваючих - іноземці (нідерландці, німці, поляки), росіян та українців було від сили 10-15%, проте видно було зразу: діти вересканили, батьки матюкались, молодь непробудно пила і до всіх приставала, старші набирали повні тарелі їжі, хоча неозброєним оком було видно, що одній людині з*їсти такий тазік, звідки все вивалювалось, - нереально!
- Якщо порівнювати з Єгиптом, то, як на мене, Туреччина трохи відставала в харчуванні, точніше - в асортименті їстівних страв. Хоча про що казати, якщо наше знайомство з їжею почалось з «дієтичного кутка» і «страв для дітей». «Гід» Наталя показала Дімі «правильний приклад» і почала накладати їжу в тарілку по порядку. Що перше помітила, те й вирішила спробувати. Діма повторював:) Вже потім виявилось, що то були страви для найменшеньких і вегетаріанців (хто ще не в курсі, в мого Діми існує культ Їжі:) пісні страви і «траву» він не визнає:)
- З готелем нам дійсно пощастило, бо, по-перше, розташований він у самісінькому центрі Кемеру, а, по-друге, на березі моря. Із поселенням виникли невеличкі проблеми, оскільки, за словами адміністраторші, у нашому номері жили «дуже активні люди», після яких навести лад не вдається вже кілька годин. Ми вирішили ввійти у положення і почекали «для годиться». Сходили пообідати, обійшли територію готелю, прогулялися. Проте коли всі інші туристи давно розклали речі і побігли на пляж, Діма вирішив чемно поговорити з адміністрацією. Як результат, нас поселили в номер для молодят:) Навіть з балкончиком! І це при тому, що про чайові і натяку не було (в Єгипті без грошей практично нічого не можна було добитись).
- Номер був шикарний! Ось тут Туреччина йшла на крок попереду. Путівки як у Шарм, так і Кемер нам обійшлися в однакову суму, проте саме в Туреччині я відчула себе королевою у вражаючих апартаментах дійсно 5-зіркового готелю! Один із мінусів - платний сейф. В Єгипті користування сейфом входило у вартість путівки, а тут довелось платити по 6 доларів за добу:(
- Платним був не лише сейф, а й міні-бар:( Спокуса, я вам скажу, велика. Уявіть картину: ви обмежуєте себе в їжі, а перед вами холодильник з купою смаколиків. Рука так і тягнеться… Всілякі водички, соки, шоколадки, вафельки… А збоку такі ж «солодкі» ціни: 0,5 л пепсі - 3 євро! Шоколадки ще дорожче.
- Начитавшись відгуків про готель, вирішили бути уважними. Туристи писали, що бували випадки, коли адміністрація готелю приписувала людям пошкодження речей, які насправді ніхто не чіпав (ну не факт, звісно). І поки не відшкодуєш компенсацію, з країни тебе ніхто не випустить (ну просто не дозволяють виїхати з готелю). Тому ми вирішили перевірити всі речі в номері відразу, щоб потім не виникало претензій. Першу «поломку» виявила Я (*гордо кланяюсь). Не знаю, як правильно пояснити, але не переключалась ця штучка у ванній з крану на душ (змішувач, чи як його). Викликали майстра. Виявилось, що там усе працює, а ми відсталі і не вміємо поводитись із сантехнікою. Достатньо було натиснути на одну кнопочку. Відправили майстра, я прийняла душ і зрозуміла, що… фен для волосся зламаний. Вже і так пробували, і так, зібрались йти на ресепшн, але в останній момент таки спрацювала логіка… Виявилось, щоб фен працював, потрібно було весь час тримати палець на кнопочці. Добре, що не спозорились, бо точно подумали б, що приїхали якісь неандертальці.
- Якщо в Єгипті в поняття «олл інклюзів» входило цілодобове харчування і випивка, то тут після 23.00 за склянку водички тебе примусять платити гроші:( Якось вирішили ми з Дімою схитрувати. Головною дійовою особою козлом отпущенія стала я, як найсміливіша. О 22.45 зайняли ми чергу до бару, як решту нам подібних. Діма взяв собі 2 пива, після нього стільки ж замовила я,скорчивши вираз тупої туристки. Офіціант виявився не дурний і відразу збагнув, кому призначались 4 бокали пива без кількох хвилин 23.00 Мене чемно «попросили на вихід», прочитавши моралі:)
- Проблем з лежаками не було ніколи. Незалежно від того, коли ти появишся на пляжі, лягти було де. Найхитріші, звісно, займали злачні місця з самісінького ранку - під парасольками, біля столиків. Я теж вирішила не пасти задніх і якось перед сніданком «помітила» обрані лежаки кремом для засмаги, платтям, капелюшком і, звісно, рушником. Поїла, скупалась, поніжилась на сонечку і коли повернулась…. Від моїх речей не залишилось і сліду!!! Уточню, що загублений рушник - 10 доларів Добрі люди порадили звернутись до адміністраторів на пляжі. З горем пополам знайшли свої речі в якісь купі біля туалетів. В принципі перед входом на пляж висить попередження, що не можна займати лежаки рушниками. Виходить, заборона існує для всіх, а поплачуються «обрані» :)
- Анімаційна програма була на дуже низькому рівні. Якщо в Єгипті я бігла з аквааеробіки на йогу, з фітнесу на всілякі групові ігри, то було надзвичайно суууумно. Навіть довгоочікуваного танцю живота не показали! (маю на увазі, не давали уроків)
- Сам Кемер сподобався дуже! Природа вражаюча, містечко розвинуте, магазинів зі шмотками море, погуляти було де. Нам ще й пощастило, бо на період відпочинку припав День міста :)
Не можу не згадати ще один момент на відпочинку. За тиждень до відпустки у Діми на шиї утворився жировик завбільшки в горіх (ну такий діагноз ми поставили самі). Вирізати перед морем бажання не було (він типу доброякісний). Найцікавіше трапилось, коли за кілька годин до вильоту той «жировик» тріснув і звідти почав виходити гній… Виявилось, що це звичайнісінький чиряк (не знаю, як буде українською)… Так що Діма не засмагав (у нього багато родимок і не можна), і практично не плавав (хіба в останні дні, коли той чиряк зажив)
Як усе закінчилось. Накупили ми багато сувенірів, у Дьюті-Фрі здійснили Дімину мрію - придбали іноземні спиртні напої без ПДВ:) (комусь так мало потрібно для щастя) і завалились у літак. Долетіли напрочуд нормально. Ага, ще мушу додати - в літаку бажано смоктати цукерки, щоб не закачувало і не закладало вуха. Таку пораду мені дали в готелі. А от коли вже приїхали додому і я почала розкладати речі, то зрозуміла, що… нас обікрали!:) Коли летіли туди, валізу запакували у «Борисполі». Чесно кажучи, просто брали приклад з інших людей. Назад я закомандувала, що не треба давати за таку дурничку аж 10 доларів! Тепер про це шкодую… Забрали на значну більшу суму… 99%, що це зробили працівники «Борисполя», бо переважно вкрали речі, куплені в Туреччині: чашки, бокали, дзеркальця,цілий пакет чаю і кави. Магнітики залишили мені напам*ять. Взагалі дивуюсь, як не добрались до мого фотоапарату (!!!), який я додумалась поставити у валізу. Правда, заховала у білизні, щоб «не розбився»…
Отже, поїздочка вдалась на славу. Якби мені зараз знову запропонували кудись поїхати і вибирати довелось з Єгипту і Туреччини, однозначно зупинила би свій вибір на Єгипті. Хоча страшенно мрію таки доїхати до Бодруму…
П.С. А ще я підсіла на пахлаву!
П.П.С. З фотками я не дружу. Проте всі, хто хотів, міг побачити їх на моїй сторінці вКонтакті:)