мої речі і чоловіки
Сьогодні пішла спати чергова річ з моєї косметички. Тато примудрився заїхати ліктем по скляній пилочці і розтовкти її на кілька шматочків. Це ж треба - поставити руку на щось тверде, яке явно виступає від поверхні, не відчути нічого і товкти-товкти-товкти, а потім невинним голосом покликати: "Наталь, я там тобі шкоди трохи наробив!":)
От так, завдяки одному помаху руки розбиваються скляні рамочки, які з поличок летять до землі, ламаються оригінальні свічки, розсипаються на коврику розсипчасті тіні, а ті, що не розсипчасті, з часом розсипаються теж:) Тріскає, немов земля під час землетрусу, пудра, вичавлюється тоналка, розбиваються дзеркала і копілки, чашки і шкатулки. І чомусь "гине" все улюблене. Так, мабуть, цікавіше:)
От так, завдяки одному помаху руки розбиваються скляні рамочки, які з поличок летять до землі, ламаються оригінальні свічки, розсипаються на коврику розсипчасті тіні, а ті, що не розсипчасті, з часом розсипаються теж:) Тріскає, немов земля під час землетрусу, пудра, вичавлюється тоналка, розбиваються дзеркала і копілки, чашки і шкатулки. І чомусь "гине" все улюблене. Так, мабуть, цікавіше:)