про вінчання і незалежність
Так сталося, що майже кожен свій приїзд у Франківськ я приурочую до якоїсь події: то якесь релігійне свято, то День народження подруги, то зустріч одногрупників, то й взагалі - випадає халява і дозволяють працювати з дому. Цього разу я їхала, щоб привітати батьків з великою, як на мене, датою - срібним весіллям, а за одно побувала свідком на... їхньому вінчанні :) Так-так, після 25 років подружнього життя мама з татом таки наважились освятити свій шлюб в церкві, давши обітниці перед Богом! Причина відтягування цієї події була банальна: а що скажуть люди, як відреагують священики. Але нічого, все пройшло класно:)
Планувала приїхати на кілька днів, а залишилась більше, ніж на півтора тижні: захворіла. У перший же день приїзду злягла з температурою і всіма "додатками" до неї. Відлежалася, ніби вилікувалась (дякую e_fem_erna за прекрасний метод боротьби з болем у горлі;), а тоді зрозуміла, що несподівані канікули таки мають свої мінуси. Якщо з одягом ще терпимо (приїхала в куртці з розрахунком на дощі і холодну погоду), то з грошима трошки не розрахувала. Відколи працюю в Києві, ввійшла в роль незалежної. Це таке суперове відчуття, коли знаєш, що не треба брати гроші у батьків, а жити на власну зарплату! Самій керувати своїми ж фінансами, від чогось відмовлятись, в іншому не обмежувати, робити подарунки друзям, не пояснюючи татові, що "треба трохи більше грошей, зараз стільки не дарують"), дозволяти собі су-у-у-у-ші, хай і не часто, але вже не встрявати в дискусії, що "сира риба таки смачна!", відкладати на здійснення мрій. Ей, та що казати, фінансова незалежність робить впевненішою, але з іншого боку, покладаєшся тільки на власні сили і можливості. Та це й краще: сам собі "хазяїн":) От так і цього разу: бачу, що трохи не розрахувала з грошима, а язик не повертається попросити в батьків. Хоча це і на краще: нехай думають, що у мене завжди все добре...
Планувала приїхати на кілька днів, а залишилась більше, ніж на півтора тижні: захворіла. У перший же день приїзду злягла з температурою і всіма "додатками" до неї. Відлежалася, ніби вилікувалась (дякую e_fem_erna за прекрасний метод боротьби з болем у горлі;), а тоді зрозуміла, що несподівані канікули таки мають свої мінуси. Якщо з одягом ще терпимо (приїхала в куртці з розрахунком на дощі і холодну погоду), то з грошима трошки не розрахувала. Відколи працюю в Києві, ввійшла в роль незалежної. Це таке суперове відчуття, коли знаєш, що не треба брати гроші у батьків, а жити на власну зарплату! Самій керувати своїми ж фінансами, від чогось відмовлятись, в іншому не обмежувати, робити подарунки друзям, не пояснюючи татові, що "треба трохи більше грошей, зараз стільки не дарують"), дозволяти собі су-у-у-у-ші, хай і не часто, але вже не встрявати в дискусії, що "сира риба таки смачна!", відкладати на здійснення мрій. Ей, та що казати, фінансова незалежність робить впевненішою, але з іншого боку, покладаєшся тільки на власні сили і можливості. Та це й краще: сам собі "хазяїн":) От так і цього разу: бачу, що трохи не розрахувала з грошима, а язик не повертається попросити в батьків. Хоча це і на краще: нехай думають, що у мене завжди все добре...