Ілліч і дівчинка. Рильський

[varto_ua]

Маленький вірш про Ілліча
Вам, товариство миле.
Колись він стрів мале дівча,
Голодне і змарніле.

А був тоді жорстокий час,
Ті дні були суворі,
Коли ішли бої у нас
За п'ятикутні зорі.

Було роботи в Ілліча,
Що й словом не сказати...
Здавалось - міг би на дівча
Уваги не звертати.

Та він узяв маля, зігрів,
Дав їсти, дав і пити...
Ілліч ненавидіти вмів,
Та вмів він і любити.

Ілліч ненавидів панів -
Гнобителів жорстоких,
Трудящих палко він любив,
Їх діток яснооких.

Щасливі діти в нас ростуть,
Немов сади зелені.
Нехай же за мету візьмуть -
Такими буть, як Ленін.

1958
Максим Рильський

Цитовано за "Веселка. Антологія української літератури для дітей в трьох томах. Том другий"
Київ, "Веселка", 1984