Ліс, або, як серби кажуть, шума... Рильський

[varto_ua]

Ліс, або, як серби кажуть, шума, -
Це не просто сосни та дуби:
Не одна там народилась дума,
Повна щастя, ніжності, журби.



Він співа то грізно, то шовково,
Як морська безсмертна глибина, -
Не одно ж там розцвілося слово,
Запалала пісня не одна.

Гомонить він з вечора до рання
Незглибимий, як людське життя.
Не одно там виникло кохання,
Не одно змужніло там дитя.

Як війна крилом своїм багряним
Отінила злото наших нив, -
Він давав притулок партизанам,
Він бійців поранених живив.

З хмарами він дружбу вічну має,
Приятель дощам він голубим, -
І в пшеничнім пишнім урожаї
Лісовий таїться сизий дим.

Той, хто любить паростки кленові,
Хто діброви молоді ростить,
Сам достоїн людської любові,
Бо живе й працює - для століть!

Максим Рильський
Зі збірки, здається, "На оновленій землі" (1956)

Цитовано за Херсонська обласна бібліотека імені О.Гончара