У квітні в нас не грають весілля,
Лише заручин стеляться привіти.
Нехай осінні обважніють віти
Та хлібом озолотиться земля.
І хліб дозріє, щоб старе й маля
На коровай поклали зерно й квіти,
Тоді ударять бубни звіддаля,
Гармошок запалають самоцвіти.
Там буде все, як треба до весіль:
Вино в чарках, і любощі, й хліб-сіль,
Поради хитрі й танці до півночі,
Дарунки шишок, зварених в меду,
І молодий обніме молоду,
Цілуючи при людях карі очі.
Андрій Малишко
Із збірки "Сонети синього квітня"
Цитовано за "Український сонет. Антологія",
серія "Бібліотека поета", Київ, "Радянський письменник", 1976