Дощ. Йогансен

[varto_ua]

                                      Моїй Латвії
Чуєте: дощ,
Де як у гай тільки
         Через вулиці
         Веселі зайчики
Стрибали й щулились
         І щиро співали півні
         Сонцеві світлу дорогу
         - Зливи й заливи.
Нема, нема, нема нічого,
         Тільки дощ,
         державний дощ.
         Дощ.
Один керує на всесвіт.

...Дні сховались під стріхи...
         Станув час,
         Забігли вікна
                  За стіну.
                           Дощ
- Довгий державний дощ.

О, сива країно моя,
         Загорнулась у свитину
                  І мокнеш
Полями, містами, усюди
Це ж ти, це ж ти стоїш, дитино.
         (Дрижиш і ковтаєш дощ).
"Wadsi, sirsnin!" *
- Ходімо з нами скорій,
         Ось рука моя й серце - іди ж,
Моя маленька країно!
-----------------
* Послухай-но, серденько (латис.).

Зі збірки "Кроковеє коло" (1923)

Цитовано за "Майк Йогансен. Поезії",
серія "Бібліотека поета", Київ, видавництво "Радянський письменник", 1989