Повстання. Еллан-Блакитний

[varto_ua]

І

Де оспіваний задуманим поетом
Сивий морок звис над сонним містом,
- Кинуто Революційним Комітетом,
Наче іскру в порох терориста.

Наказ дано (коротко й суворо):
Вдарити й розбити ворогів.
Спало тихе місто і не знало - скоро
Звідкись грізний гримне стріл.

Над безлюдністю провулочків порожніх
Білий ранок опалево плакав.
Раптом - п-ббах! -
і другий, третій стріл тривожний,
Кулемет нервово за-та-тА-кав...

Легко так дісталась перша перемога;
Ворога змішав безумно смілий напад.
Панцирник здобуто... Ах, не йде підмога...
І серця тривога стисла в чорних лапах.
Затремтів напружено мотор.
Мов приріс наган до пальців,
Ох, уже стискає міцно коло ворог,
Кулі чітко лучать в панцир.

...А надвечір - все укрив туман.
Сніг лягав (м'яко-м'яко танув...)
На заціплений в руках наган,
На червоночорну рану.

II

Хтось вночі заломить у смертельній тузі руки...
Наче хвиля, защемить печаль,
Жалобні Шопена звуки
Розіллє, ридаючи, рояль.

Душ блакить пекучо повна вщерть;
Розгорілась, ятриться любов'ю:
За життя розплата тільки кров'ю,
Тільки смертю переможеш смерть.

III

Гарячкове стукав, поспішав телеграф,
Знову кинув іскру Комітет:
- Кров горить на наших прапорах,
Наша кров.
                  Вперед!

1918-1919
Василь Еллан (Блакитний)

Цитовано за "Антологія української поезії в 4-х томах. Том 3",
Київ, Державне видавництво художньої літератури, 1957.
Упорядкування тома Миколи Нагнибіди