В Париж прибуває поїзд
зі станції Орлеан,
а в поїзді хлопця привозять,
хлопця, що вмер від ран.
А за труною
іде глибокий старик,
непокритою головою
поник...
Комунари честь віддають,
відкривають процесії путь.
Відкривають не хвіртки оград,
а громади своїх барикад.
А за труною
іде глибокий старик,
непокритою головою
поник...
То безсмертний Віктор Гюго
проводжає сина свого.
"Вітрила", Радянський письменник", К., 1958 г.