То город-дощ... Йогансен

[varto_ua]

То город-дощ, холодний і зелений
Над морем, що під парусом туману
Щодня лаштується його покинути навіки,
Прощає й робить істеричні сцени,
Як героїня історичного роману,
Б'ючись об приступці гранітного фонтану,
Солону слину ллє на мокрі черевики.

По вінця повний кави і какао,
Як пароплав батавський, дихає й парує,
Що на Руан записаний у книги i
дощами злитий ясно і яскраво,
То город-дощ бульвари пришвартує
Коло церков і ратуш. Рукосуї
заметушаться, вигружаючи релігії.

То город-дощ під парусом туману,
Захований од сонця і од вітру,
В холодній непозбуваній розпуці
Проценти підсумовує старанно,
Фантоматичне обчисляє мито
По день химерний, що навіки витре
Його з реєстру східних революцій.

1929

Зі збірки "Ясен" (1930)

Цитовано за "Майк Йогансен. Поезії",
Київ, "Радянський письменник", 1989