Барабан - Бан.. Бара
Плаче брук
під ногами…
Сонце - вогні
з золотого цебра
вулиця -
пісню,
гами…
Вулиця пащу -
як очі
баран
«Що нам
Провалля…
Кручі!»
Бан.. бара…
Бан…
Бан..
Бара
Сиплють горлянки
гучно…
Мірно тремтять і радіють серця
(скільки їх тут
під шинелями?)
- Скільки?
- Мільйони!
- Без мір!
- Без кінця!
Візьмуть світи
Пропелером!
Вулиця.
Лиця,
як криця,
міцні…
Бан - бара…
Барабан.
Кожен
крок -
Чемберлену
Ніж!
І капіталу
рана.
Тисячі
юних щасливих очей
радість - кров
лоскоче…
Котиться сонце
злотистим м’ячем
кожному
в юно-очі!
Ба…
Рабан…
- Бан…
Бара…
Краю!
Як
Люблю це я!
Сипле щастя
З огне-цебра
Ре…
Во…
люція…
1928 р.
Цитовано за: Український футуризм, Ніредьгаза, 1996