Двадцятий день натомлені ішли... Фальківський

[varto_ua]

Двадцятий день натомлені ішли,
Питаючи доріг, змарнілі бранці.
Вмивало сонце прозолоттю вранці
Порожні ранці їхні й постоли.
Стелило літо зелено столи...
І вмить забулись бліндажі і шанці,
Далекі лінії далеких станцій,
Де стільки літ у злиднях прожили.
За довгий час поневірянь, неволі
Вони навчились вірити в одне
И молитися тобі, прийдешній дне,
Коли (нехай обідрані і голі)
З них кожен знов упевнено ступне
Блискучим плугом по знайомім полі.

1927

Зі збірки "На пожарищі" (1928)

Цитовано за "Дмитро Фальківський. Поезії",
серія "Бібліотека поета", Київ, "Радянський письменник", 1989