Честь і Шляхетність
Те, чого бракує всім людям і християнам особливо.
Віра, надія, любов - всі ці речі людина шукає і прагне знайти інтуїтивно - бо без них таки зовсім кисло. І ми, люди, віруємо у зарплату, щиро надіємось на премію, понад усе любимо себе коханих (якщо не матеріальні та психологічні вигоди від використання інших) - це хоч і карикатура на справжність, але вона є.
Із Честю і Шляхетністю такий фокус не вийде (якщо не брати до уваги явну гординю і гламурну манерність - втім ці чорні двійники надто кидаються в очі).
Що таке Честь Людини? Що таке Шляхетність Людини? Це відмінність у якості творення добрих діл і якості будівництва внутрішнього храму серця.
Тобто правильно і добре є в супермаркеті купити бабусі в старенькому одязі пачку печива чи ще якийсь продукт, на який у неї очевидно не вистачає грошей. Це правильно і добре. Чесно і шляхетно - підкинути їй купюру 20 чи 50 грн до сумки чи в кишеню. Якщо це неможливо - то так випустити купюру - щоб можна було із твердою певністю у голосі переконати стареньку: «Я сам бачив як вона у вас випала!»
По результатам - і перший і другий шлях призводить до одного і того самого наслідку - літня пані купує собі те, чого вона бажає. Різниця - честь і шляхетність того, хто віддає кошти. Роблячи Добро - питання не в тому ЩО зробити (це часто очевидно), а ЯК зробити. Щоб не образити і не принизити людину, яка стала жертвою (дуже часто саме жертвою) нашого бажання «творить добро» - ні словом, ні поглядом, ні жестом.
Чесно і шляхетно - нагодувати ворога, коли він голодний, або допомогти йому у якісь скруті. Перемогти його - це правильно, вірно і це теж добра справа. Але дуже важко залишитися чесним і шляхетним в боротьбі, це справді тяжкий хрест. Як часто ми гідно несемо хрест страждання, а падаємо - під час нашої найбільшої перемоги. «Плив-плив, а на березі - втопився» - цей сумний народний жарт ми час від часу реалізовуємо у житті.
Чесно і шляхетно дарувати людям все щиро (співчуття, любов, довіру). Тільки ще треба мудрість і терпіння, щоб не витрачатися на маніпуляторів. Але точно варто, і це не виплачується одразу, а інколи взагалі ніколи не виплачується - і підла та самозакохана людина завжди має шанс перемогти завдяки своїй ницості і зовнішньо легше йти по життю. Людина безчесна і егоїстична, яка сама собі встановлює, що є добро і зло - завжди у виграші, бо вона - це очевидно «добро», а всі інші - це звісно «зло».
Навіщо бути чесним і шляхетним - якщо це так очевидно невигідно і непрактично?
Тому що Честь і Шляхетність - це не категорії цього земного світу, вони - небесний Дар, який дуже важко отримати і дуже легко втратити. Це є ознака нашого буття перед Святим Престолом і Тим, Хто Сам є Честь і Шляхетність. Так, це імена Божі - як і Віра, Надія, Любов. Набуття цих якостей нами, людьми є питанням наших стосунків із Богом.
Честь і шляхетність - це сердечні почуття, раціоналізовані розумом, які можуть стати природою людини. Їх можна лише отримати в Дар - їх не можна навчитися, вони або є і ми під їх захистом, або їх немає, - і наші перемоги завдяки їх відсутності перетворюються на сміття.
Честь Людини, Шляхетність Людини - є такою великою, що Сам Творець у воплоченні переживає досвід тварі, досвід безбожного існування, досвід божевілля, що логічно закінчується смертю. Яка ж вартість Людини, якщо вона викуплена за Таку ціну?
Честь Синів Божих, Шляхетність Друзів Творця - це завжди питання. Питання або про страх Божий, про благоговіння, про дитячий подив величі Божій - або про нашу хронічну недостойність, розслабленість і тепло-холодність, самообман та лицемірство у стосунках із Істиною.
Царство Боже - є наше, воно законна власність Людей. І ми, християни, - спадкоємці його і маємо шанс його повернути собі. Принаймні рівно до тих пір, поки наші власні Честь і Шляхетність не є для нас порожніми абстракціями.