Богуслав
В минулому моєму пості про Стамбул, описуючи Гарем (https://taras-palkov.livejournal.com/46115.html), я згадав, що чотири українки були свого часу турецькими султаншами. Крім усім відомої Роксолани, ще однією видатною султаншою була Надія з-під Хотина (або Хатідже Турхан) - дружина султана Ібрагіма І (1615-1648) та матір султана Мехмеда ІV (1642-1691). На думку Пантелеймона Куліша саме вона була прототипом героїні української народної думи - Марусі Богуславки. Це припущення заставило мене заглянути до фотографій 10-річної давнини й розповісти сьогодні про славне місто на Київщині - Богуслав, з якого й походила легендарна Маруся. До сих пір дивуюся, як місто з такою назвою не перейменували в радянські часи?!
До Богуслава добирався із залізничного вокзалу у Києві маршруткою в напрямку Миронівки. Пам’ятаю, як їхав з іншими пасажирами в тій убогій, обшарпаній маршрутці, а за вікном вздовж траси на багато кілометрів від самого Києва протягнулися височезні паркани, за якими ховалися елітні особняки «сильних світу цього». І от, оглядаючи цей контраст, зовсім не дивувався тоді й не дивуюсь тепер, що люди голосують то за хлопця з вилами, то за комедіанта, який, вдаючи «свого», обіцяє їздити на роботу на велосипеді. Не дивно, щ в суспільстві від такого побаченого й почутого панує відчуття гострої несправедливості й «ліві» настрої. І ця несправедливість буде подолана лише тоді, коли депутати будуть їздити в одних маршрутках з народом, а самі маршрутки будуть гідними людей. Але мало що за ці останні 10 років, попри т.зв. «Революцію гідності», змінилося… А соціальна прірва між бідними і багатими тільки зростає. І то в усьому світі. От що з цього приводу пише відомий професор Гарвардського університету й автор світових бестселерів Майкл Сендел:
«Но существует …более важная причина беспокоиться растущим неравенством в американской жизни: слишком большой разрыв между богатыми и бедными подрывает солидарность, которой требует демократическое гражданство. Происходит это так: по мере усиления неравенства богатые и бедные начинают жить все более отдельно друг от друга. Состоятельные люди отправляют своих детей в частные школы (или в государственные школы, находящиеся в богатых пригородах), а городские государственные школы остаются детям из семей, у которых нет других вариантов. Сходный тренд приводит к отчуждению привилегированных от прочих общественных институтов и объектов. Частные спортивные клубы вытесняют муниципальные рекреационные центры и бассейны. Более зажиточные соседские общины нанимают частных охранников и в меньшей степени полагаются на защиту со стороны полиции. Второй или третий автомобиль в семье устраняет необходимость в общественном транспорте и т. д. Состоятельные люди уходят из общественных мест, отказываются от общественных услуг, оставляя государственное и муниципальное тем, кто не может позволить себе что-либо другое. Это приводит к двум весьма плохим результатам. Один из них - налоговый, другой - гражданский. Во-первых, снижается качество общественных услуг, поскольку люди, которые более не пользуются ими, проявляют все меньшую готовность поддерживать эти услугисвоими налогами. Во-вторых, общественные учреждения (такие, как школы, парки, игровые площадки и местные общественные центры) перестают быть местами, где сталкиваются самые разные во всех отношениях граждане. Институты, которые некогда собирали граждан и служили неформальными школами гражданской добродетели, стали немногочисленными и рассеянными в пространстве. Опустошение и размывание общественной сферы осложняет культивирование солидарности и чувства общности, от которого зависит демократическое гражданство». Майкл Сэндел «Справедливость. Как поступать правильно»?
То в США, - а що говорити про Україну?…
Це був ліричний відступ, тепер же про сам Богуслав.
Містечко має дуже давню історію, адже засноване ще в 1032 р. київським князем Ярославом Мудрим. Тим не менше, якихось видатних архітектурних пам’яток у Богуславі не знайдеш. Головна принада Богуслава, завдяки якій місто можна сміливо віднести до одного з найкрасивіших міст Київської області - геологічний пам'ятник природи «Богуславське гранітне оголення».
Мальовничі гранітні скелі висотою 10-12 метрів, розташовані майже у самому центрі Богуслава, а також ефектно розкидані по схилах річки Рось.
Пам'ятаю, що для щоб зробити вдалі фото, треба було перескакувати з одного каменя на інший. Враховучи, що мав тоді сумку з фотоапаратом, штатив та ще й кульок з речами, це було не зовсім зручно :-).
І як же без рибалок). Місцина ж справді "рибна".
Відпочивальників найбільше приваблює так звана яма - природний гранітний басейн, оточений скелястими берегами.
На острові, що омивається з одного боку річкою Россю, а з іншого - річечкою Сваволкою, встановлений пам’ятник згаданій на початку посту легендарній Марії Богуславці.
Погода в той день була дуже мінлива. А для фото, це й на краще.
Згідно переказів, жила Маруся приблизно в першій чверті ХVІІ ст. й була дочкою священика місцевої Покровської церкви.
Пізніше Маруся потрапляє в неволю й стає дружиною турецького паші. Там за сприятливих обставин Маруся звільняє з неволі 700 своїх земляків - козаків, а сама залишається на чужині.
Ось повний текст народної думи:
Що на Чорному морі,
На камені біленькому,
Там стояла темниця кам'яная.
Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків,
Бідних невольників.
То вони тридцять літ у неволі пробувають,
Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають.
То до їх дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Приходжає,
Словами промовляє:
"Гей, козаки,
Ви, біднії невольники!
Угадайте, що в нашій землі християнській за день тепера?"
Що тоді бідні невольники зачували,
Дівку-бранку,
Марусю, попівну Богуславку,
По річах познавали,
Словами промовляли:
"Гей, дівко-бранко,
Марусю, попівно Богуславко!
Почім ми можем знати,
Що в нашій землі християнській за день тепера?
Що тридцять літ у неволі пробуваєм,
Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видаєм,
То ми не можемо знати,
Що в нашій землі християнській за день тепера".
Тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Теє зачуває,
До козаків словами промовляє:
"Ой, козаки,
Ви, біднії невольники!
Що сьогодні у нашій землі християнській великодная субота,
А завтра святий празник, роковий день великдень".
То тоді ті козаки теє зачували,
Білим лицем до сирої землі припадали,
Дівку бранку,
Марусю, попівну Богуславку,
Кляли-проклинали:
"Та бодай ти, дівко-бранко,
Марусю, попівно Богуславко,
Щастя й долі собі не мала,
Як ти нам святий празник, роковий день великдень сказала!"
То тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Теє зачувала.
Словами промовляла:
"Ой, козаки,
Ви, біднії невольники!
Та не лайте мене, не проклинайте,
Бо як буде наш пан турецький до мечеті від'їжджати,
То буде мені, дівці-бранці,
Марусі, попівні Богуславці,
На руки ключі віддавати;
То буду я до темниці приходжати,
Темницю відмикати,
Вас всіх, бідних невольників, на волю випускати".
То на святий празник, роковий день великдень,
Став пан турецький до мечеті від'їжджати,
Став дівці-бранці,
Марусі, попівні Богуславці,
На руки ключі віддавати.
Тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Добре дбає,-
До темниці приходжає,
Темницю відмикає,
Всіх козаків,
Бідних невольників,
На волю випускає
І словами промовляє:
"Ой, козаки,
Ви, біднії невольники!
Кажу я вам, добре дбайте,
В городи християнські утікайте,
Тільки, прошу я вас, одного города Богуслава не минайте,
Моєму батьку й матері знати давайте:
Та нехай мій батько добре дбає,
Ґрунтів, великих маєтків нехай не збуває,
Великих скарбів не збирає,
Та нехай мене, дівки-бранки,
Марусі, попівни Богуславки,
3 неволі не викупає,
Бо вже я потурчилась, побусурменилась
Для роскоші турецької,
Для лакомства нещасного!"
Ой визволи, може, нас, всіх бідних невольників
3 тяжкої неволі,
3 віри бусурменської,
На ясні зорі,
На тихі води,
У край веселий,
У мир хрещений!
Вислухай, боже, у просьбах щирих,
У нещасних молитвах
Нас, бідних невольників!
З багатьох виконань думи мені найбільше сподобались два. Їх і наводжу в посиланнях.
Ярослав Крисько "Дума про Марусю Богуславку"
https://www.youtube.com/watch?v=9P7MHXicB4c
Дума про Марусю Богуславку (Старовинна українська дума, XVII ст.)
https://www.youtube.com/watch?v=k_hx8EozptQ
Я вже давно не слухав кобзарів і як тільки почав їх слухати, дума ніби ожила, кожне її слово врізалося в душу, примушуючи серце непокоїтись і плакати, досягаючи апогею на завершенні. Ще раз наводжу закінчення думи, але вже в сучасному контексті, бо ж неволя буває різна:
Ой визволи, може, нас, всіх бідних невольників
3 тяжкої неволі,
3 віри бусурменської,
На ясні зорі,
На тихі води,
У край веселий,
У мир хрещений!
Вислухай, боже, у просьбах щирих,
У нещасних молитвах
Нас, бідних невольників!
Ось справжня Україна, якою навіть у радянські часи був наповнений етер радіо й телебачення на відміну від сьогоднішніх «продвінутих» з «95 кварталу», «Дизель-шоу» і їм подібних.
Ще з дитячих років запам’ятав чудовий мультфільм «Маруся Богуславка» (режисер Василенко Н. К., «Київнаукфільм», 1966) -
https://www.youtube.com/watch?v=5DVWia04ELI
Далі мій шлях з Богуслав пролягав на Черкащину, про що, надіюсь, розповім згодом. Поки все. Дякую за увагу!