Західна Чернігівщина. Частина 2
Данівський Свято-Георгіївський жіночий монастир
Дорогою до Козельця, першою нашою зупинкою було село Данівка, з його монастирем в стилі українського бароко, відомим далеко за межами району. Монастир був заснований в ім’я мученика Георгія 1654 року на честь перемоги над поляками під час визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького ченцями Козелецького Свято-Троїцького монастиря.
Данівський Свято-Георгіївський жіночий монастир
Справжній розвиток розпочався з 1708 року, коли сюди перебрались монахи з Почаївської лаври. Спочатку всі споруди були дерев'яними, але в 1741 році за Єлизавети розпочалося будівництво вже мурованого Георгіївського собору, яке тривало 29 років.
Фотографувати в монастирі «не благословляється», але пару світлин все ж вдалось засняти для вас.)
Покорщина, передмістя Козельця зустрічає занедбаною садибою Дараганів.
Садиба Дараганів
За давньою легендою, назва "Покорщина" пов’язана з тим, що колись імператриця Єлизавета Петрівна "покорилася" пастуху Олексію Розуму. За іншою версією, вона схилила голову (скорилася) перед своєю майбутньою свекрухою, яка придбала садибу до приїзду Єлизавети. А також подейкують, що тут було таємниче вінчання Олексія і Єлизавети. Останніми власниками були Галагани.
Садиба Дараганів
Садиба складається з невеликого одноповерхового будинку з колонами і двоповерхової кам'яниці, що служила для зберігання зброї і скарбниці.
Кам'яниця Дараганів
Навколо був розбитий парк. Це один з найстаріших садибних комплексів Лівобережної України, який зберігся до сьогодні. У 1975 році на території садиби кіностудія Ленфільм знімала сцени до художнього фільму «Звезда пленительного счастья». Але на превеликий жаль пам’ятка розвалюється на очах, вже більше 10 років ходять розмови про реставрацію.
На даний момент в садибі мешкають безхатченки (мабуть нащадки Дараганів) і пропонують туристам байки за гроші на пляшку горілки (((
Козелець
Козелець
Козелець, - смт, розташоване на річці Остер. Відомий з 17 ст. як укріплене місто, що входило до складу Речі Посполитої під назвою Козлоград. Назва, очевидно, походить від улюбленого корму домашніх тварин - польових квітів козелець.
пам'ятник козлу
На вході в міський парк, в 2018 році, поставили пам'ятник козлу.
Головна окраса Козельця - Собор Різдва Богородиці - пам’ятка архітектури національного значення 18 століття.
Собор Різдва Богородиці
Собор Різдва Богородиці
Собор Різдва Богородиці
Собор споруджено у 1752-63 роках на замовлення графині Наталії Розумовської (Розумихи, матері Олексія та Кирила Розумовських) архітекторами Іваном Григоровичем-Барським та Андрієм Квасовим на знак подяки Богові за щасливу долю синів Олексія та Кирила.
Іконостас
Вознесенська церква була побудована на рубежі 1860-1890 років. Будова п’ятикутної форми з цегли також сконструйована за принципом хреста є прикладом традиціоналізму для української архітектури. На сьогоднішній день в храмі діє музей історії ткацтва.
Вознесенська церква
Будинок полкової канцелярії
Ще одну пам'ятку Козельця - будинок полкової канцелярії - будували дев'ять років (1756-1765). Будівництвом керували ті ж архітектори, що будували собор Різдва Богородиці. Виконувалося будівництво на замовлення полковника Дарагана (його дружина була сестрою Розумовських). Після скасування полкового устрою в Україні (1781) споруда виконувала функції козелецького магістрату.
Магістрат
Миколаївська церква
Миколаївська церква розташована на південній межі давньої фортеці, на місці дерев’яної церкви. Споруджена 1781-1784 рр. в стилі пізнього бароко на кошти священика К. Тарловського та прихожан.
Миколаївська церква
Подвір'я Миколаївської церкви
Пам’ятний знак
Пам’ятний знак говорить мандрівникам про те, що тут робили зупинку на шляху до Канева при перепохованні поета Тараса Шевченка. Знак знаходиться в центрі міста і має особливу історичну цінність.
Апсида Михайлівської церкви
Ну і перлина нашої поїздки - місто Остер. Що цікаво, що Остер є містом і входить воно до Козелецького району, який в свою чергу є смт). Остер був півнівчно-західним оборонним форпостом Переяслівського князівства. З'явилося це поселення в 1098 році. Саме тоді Переяславський князь Володимир Мономах заснував на Острі фортецю для захисту від кочівників - «Городок на Востре».
Він же побудував у фортеці велику церкву - Михайлівську, один з прибудов якої можна і зараз спостерігати в Острі. ЇЇ також називають 'Юр'єва божниця', тому що Остер перейшов на спадок князю Юрію Долгорукому. Юрій, зміцнивши фортецю, використовував її для контролю за судноплавством по Десні. Залишки церкви, а саме її апсида, являється єдиним уцілілим пам'ятником Домонгольских часів Переяславської землі, невраховуючи залишків деяких храмів в Переяславі-Хмельницькому.
Апсида
Святиня побудована із плінфи та брил з пісковику. Татаро-монголи під час навали в 1240 році не зруйнували церкву, але прирекли її на занепад, який тривав до XVII століття. 1753 року блискавка і пожежа зруйнували дерев'яний верх храму.
Апсида Михайлівської церкви
Справжня біда почалася, коли став зсуватися пагорб, на якому стояла церква. Коштів на зміцнення пагорба не було, тому на початку XIX століття вирішили, що розібрати храм буде значно дешевше, ніж постійно відновлювати і зміцнювати його. І розібрали, залишивши лише апсиду. На даний момент в середині періодично проводиться служба.
Трьохсвятительська церква
Останньої зупинкою нашої подорожі було село Лемеші - батьківщина Розумовских. Головною пам'яткою села є Трьохсвятительська церква, збудована на могилі батька родини - Григорія Розума - у 1755 році.
Трьохсвятительська церква
Також в Лемешах є будинок земської школи. Його збудували в 1909-1910 роках на місці хати Григорія та Наталії Розум, хати, де народився останній український гетьман.
Будинок земської школи
Будинок земської школи
В цілому гарна вийшла поїздка, на зворотньому шляху, ми зробили ще планову зупинку в м. Ніжин, але про це місто в наступних розповідях.