Військовий меморіал загиблим у Першій світовій війні в с. Гійче (Львівська обл., Жовківській р-н.)
Українські землі в роки Першої світової війни були театром військових дій. З того часу в нас лишились доволі цікаві та маловідомі пам"ятні місцини. Одна з них - кладовище тірольських імператорських єгерів та російських вояків, які загинули в боях біля с. Гійче у вересні 1914 р. На початку Великої війни. Пропоную Вам фотоогляд цієї дуже цікавої, та без перебільшення, оригінальної пам"ятки!
1. Меморіал має дві частини: австрійську та російську. Вони розділені дорого. Домінанта ж всього меморіалу, та австрійської частини зокрема, це такий, назовемо його вівтар, який на фото. Як завжди - деталі :)
2. Плита з прізвищами загиблих вояків та підстаршин. Нищівні втрати тут поніс 2-й полк Тірольських імператорських єгерів. Загинув і командир полку Александр Брош фон Ааренау. Детальну історію про його поховання пропоную читати тут: https://dolya.lviv.ua/schodo-mistsya-pohovannya-polkovnyka-tirolskyh-tsisarskyh-striltsiv-brosha-fon-aarenau/
3. Оформлення справляє враження.
4. Дубові листи переплетені стрічкою Зверніть увагу на прізвища військовослужбовців.
5. "Тут спочивають герої". Центральний герб - малий герб Австро-Угорщини, правий - м. Інсбрук, про лівий покищо не можу сказати.
6. Один з Тірольських орлів. Поширений в регіоні геральдичний символ, який належить, як самому Тіролю (червоний орел), так і деяким його містам (Тренто,Меран).
7. Ще один невідомий мені герб.
8. Герб регіону Боцн-Больцано (1-а назва - німецькою, друга - італійською).
9. Бріксен-Брессаноне. Про складну долю Південного Тіролю не буду тут докладно оповідати. З попередніх підписів до фото, Ви вже могли здогадатись, що після розпаду Австро-Угорщин регіон увійшов до складу Італії.
10. Ветеранські організації з Італії меморіал не забувають. Бачимо тут чимало слідів від тирольців.
11. Цікавий такий прапорець.
12. А ось і колишня могила полковника Броша.
13. В боки від вітаря йдуть дві галереї з офіцерськими похованнями. Права.
14. Ліва.
15. "Спина" вівтаря.
16. Загальний вигляд австрійської частини меморіалу. Вівтар з поховальною таблицею солдатів та могилою полковника і два крила від нього - галереї з похованнями офіцерів. Все це становить мур-огорожу навколо меморіалу, яка переривається дорогою. Також є три символічні меморіальні поля на яких разом розташовані 23 білі хрести. Зауважу, що меморіал збудований ще в часи ПСВ, що додає йому великого значення, як пам"ятки. Та сучасний вигляд - це вже відбудова, бо за радянських часів він був зруйнований, вціліли лише домінати. Оригінальні частини, як фрагмент плити з хрестом, що на фото, також встановлені на меморіалі.
17. Трошки даних.
18. Ще є такі от плити-пам"ятники від тірольських громад.
19. Не забувають земляків. Написи декількома мовами. Німецька, італійська, українська та місцевий діалект (?).
20. Ось вельми цікава.
21. Емблема меморіальної організації і стилізований символ гірських стрільців/піхоти - квітка едельвейсу.
22. А знизу такі медальйони.
23. Він являє собою таку дощечку з написом, зріз гілки, та дерев"яні едельвейси. Таким чином я на цьому кладовищі зміг побачити артефакти закордонної культури пам"яті.
24. Зворотній бік плити.
25. Вигляд австрійської частини меморіалу з дороги, яка його розділяє.
26. Російська частина, вона більш скромніша.
27. Являє собою пам"ятник (із залишками оригінального), два меморіальні поля (9 хрестів + 1) та вівтар з православним хрестом. Таким чином кількість встановлених хрестів на російській половині - 10.
28. Вівтарна частина. Жодних написів немає.
29. Біля російської частини меморіалу знаходиться безіменна могила невстановленого походження.
30. За вівтарем росіської частини лежать. викинуті, старі вінки.
31. Перейдемо до архітектурного оздоблення. Ось, його оригінальні залишки. Ваза з щербинами часу та плита з муру-огорожі.
32. Таким чином ваза вінчає огорожу.
33. Лава.
34. Куля.
35. Форми.
36. Ще є такі от чаші. Загалом всією цією художньою геометрією тут створено атмосферу тиші, умиротворення, але водночас і величі. Сприяє цьому всьому сосновий лін навколо. А меморіал, завдяки своєму розташуванню, є таким собі порталом для подорожніх у часи минулі. Стан його загалом задовільний. Та, як бачите, є й місця з уже облупленим тиньком.
37. Ось такий він, меморіал-портал. Вигляд в строну Сокальського району.
38. Ще до оформлення меморіалу. Інформаційний стенд. Все б нічого, навіть вельми похвально, але Тірольські січові стрільці..., Тірольські січові стрільці, Карл! Тіроль і січове стрілецтво речі взагалі не сумісні, хібащо, як частини колись однієї монархії. От на аватарі у мене січовий стрілець, а ті хто полягли тут - імператорські єгері. написали б вже куточок Тіролю в Україні.
39. Сонячний осінній ліс. Пронизливий запах глиці. Так гарно. Розпочнемо тепер наступну частину нотатки. Про дорогу. Вигляд в бік Гійче.
40. В с. Гійче. Такий ось хрест, поряд зупинка і магазин. Власне тут і зупиняються автобуси з Львова. Їхати від Автостанції-2. Маршрутки до Гійче, Волиці, Забір"я. Зранку йдуть о 7:45, 9-й та 11 з чимось. Я їхав на останній, а назад з Гійче виїхав о 14:15. Дорога займає годину. І дві години з ишком мені вистачило щоб дійти до меморіалу (декілька км.) все там детально пофотографувати й повернутись назад. Щоправда все це швидким темпом. Перед поїздкою бажано вивчити супутникову карту. Там ми побачимо, що відправною точкою в нас буде ресторан Гостинний двір, і від нього ми рушимо на північ крізь поля до лісового масиву.
41. Виходимо з села. Видно лісовий масив.
42. Паркан "Гостинного двору" та частий на місцевій дорозі лісовоз. Вигляд у зворотній бік, до зупинки.
43. В полі. Хоч шмат дороги чималий та швидко тане. Не заплутаєтесь бо йтимете головною. Пам"ятайте про безпеку, бо дорога доволі жвава. Попереду ліс де і є меморіал.
44. Вигляд в зворотній бік на село. Назад йдеться швидше.
45. А на в"їзді до лісу дорога йде через канал. Он і стелла Гійченське лісництво - ми на вірному шляху.
Хоч Гійче й обабіч головної дороги Львів - Рава-Руська, та все ж при бажанні дістатись сюди можна. Окремо подякую інформаційним партнерам подорожі: Жовківську районну раду та голову с. Гійче - пана Івана Іванусу. Телефоном відповіли на всі питання, які стосувались деталей доїзду. За що їм велика дяка!
Дякую за увагу.
1. Меморіал має дві частини: австрійську та російську. Вони розділені дорого. Домінанта ж всього меморіалу, та австрійської частини зокрема, це такий, назовемо його вівтар, який на фото. Як завжди - деталі :)
2. Плита з прізвищами загиблих вояків та підстаршин. Нищівні втрати тут поніс 2-й полк Тірольських імператорських єгерів. Загинув і командир полку Александр Брош фон Ааренау. Детальну історію про його поховання пропоную читати тут: https://dolya.lviv.ua/schodo-mistsya-pohovannya-polkovnyka-tirolskyh-tsisarskyh-striltsiv-brosha-fon-aarenau/
3. Оформлення справляє враження.
4. Дубові листи переплетені стрічкою Зверніть увагу на прізвища військовослужбовців.
5. "Тут спочивають герої". Центральний герб - малий герб Австро-Угорщини, правий - м. Інсбрук, про лівий покищо не можу сказати.
6. Один з Тірольських орлів. Поширений в регіоні геральдичний символ, який належить, як самому Тіролю (червоний орел), так і деяким його містам (Тренто,Меран).
7. Ще один невідомий мені герб.
8. Герб регіону Боцн-Больцано (1-а назва - німецькою, друга - італійською).
9. Бріксен-Брессаноне. Про складну долю Південного Тіролю не буду тут докладно оповідати. З попередніх підписів до фото, Ви вже могли здогадатись, що після розпаду Австро-Угорщин регіон увійшов до складу Італії.
10. Ветеранські організації з Італії меморіал не забувають. Бачимо тут чимало слідів від тирольців.
11. Цікавий такий прапорець.
12. А ось і колишня могила полковника Броша.
13. В боки від вітаря йдуть дві галереї з офіцерськими похованнями. Права.
14. Ліва.
15. "Спина" вівтаря.
16. Загальний вигляд австрійської частини меморіалу. Вівтар з поховальною таблицею солдатів та могилою полковника і два крила від нього - галереї з похованнями офіцерів. Все це становить мур-огорожу навколо меморіалу, яка переривається дорогою. Також є три символічні меморіальні поля на яких разом розташовані 23 білі хрести. Зауважу, що меморіал збудований ще в часи ПСВ, що додає йому великого значення, як пам"ятки. Та сучасний вигляд - це вже відбудова, бо за радянських часів він був зруйнований, вціліли лише домінати. Оригінальні частини, як фрагмент плити з хрестом, що на фото, також встановлені на меморіалі.
17. Трошки даних.
18. Ще є такі от плити-пам"ятники від тірольських громад.
19. Не забувають земляків. Написи декількома мовами. Німецька, італійська, українська та місцевий діалект (?).
20. Ось вельми цікава.
21. Емблема меморіальної організації і стилізований символ гірських стрільців/піхоти - квітка едельвейсу.
22. А знизу такі медальйони.
23. Він являє собою таку дощечку з написом, зріз гілки, та дерев"яні едельвейси. Таким чином я на цьому кладовищі зміг побачити артефакти закордонної культури пам"яті.
24. Зворотній бік плити.
25. Вигляд австрійської частини меморіалу з дороги, яка його розділяє.
26. Російська частина, вона більш скромніша.
27. Являє собою пам"ятник (із залишками оригінального), два меморіальні поля (9 хрестів + 1) та вівтар з православним хрестом. Таким чином кількість встановлених хрестів на російській половині - 10.
28. Вівтарна частина. Жодних написів немає.
29. Біля російської частини меморіалу знаходиться безіменна могила невстановленого походження.
30. За вівтарем росіської частини лежать. викинуті, старі вінки.
31. Перейдемо до архітектурного оздоблення. Ось, його оригінальні залишки. Ваза з щербинами часу та плита з муру-огорожі.
32. Таким чином ваза вінчає огорожу.
33. Лава.
34. Куля.
35. Форми.
36. Ще є такі от чаші. Загалом всією цією художньою геометрією тут створено атмосферу тиші, умиротворення, але водночас і величі. Сприяє цьому всьому сосновий лін навколо. А меморіал, завдяки своєму розташуванню, є таким собі порталом для подорожніх у часи минулі. Стан його загалом задовільний. Та, як бачите, є й місця з уже облупленим тиньком.
37. Ось такий він, меморіал-портал. Вигляд в строну Сокальського району.
38. Ще до оформлення меморіалу. Інформаційний стенд. Все б нічого, навіть вельми похвально, але Тірольські січові стрільці..., Тірольські січові стрільці, Карл! Тіроль і січове стрілецтво речі взагалі не сумісні, хібащо, як частини колись однієї монархії. От на аватарі у мене січовий стрілець, а ті хто полягли тут - імператорські єгері. написали б вже куточок Тіролю в Україні.
39. Сонячний осінній ліс. Пронизливий запах глиці. Так гарно. Розпочнемо тепер наступну частину нотатки. Про дорогу. Вигляд в бік Гійче.
40. В с. Гійче. Такий ось хрест, поряд зупинка і магазин. Власне тут і зупиняються автобуси з Львова. Їхати від Автостанції-2. Маршрутки до Гійче, Волиці, Забір"я. Зранку йдуть о 7:45, 9-й та 11 з чимось. Я їхав на останній, а назад з Гійче виїхав о 14:15. Дорога займає годину. І дві години з ишком мені вистачило щоб дійти до меморіалу (декілька км.) все там детально пофотографувати й повернутись назад. Щоправда все це швидким темпом. Перед поїздкою бажано вивчити супутникову карту. Там ми побачимо, що відправною точкою в нас буде ресторан Гостинний двір, і від нього ми рушимо на північ крізь поля до лісового масиву.
41. Виходимо з села. Видно лісовий масив.
42. Паркан "Гостинного двору" та частий на місцевій дорозі лісовоз. Вигляд у зворотній бік, до зупинки.
43. В полі. Хоч шмат дороги чималий та швидко тане. Не заплутаєтесь бо йтимете головною. Пам"ятайте про безпеку, бо дорога доволі жвава. Попереду ліс де і є меморіал.
44. Вигляд в зворотній бік на село. Назад йдеться швидше.
45. А на в"їзді до лісу дорога йде через канал. Он і стелла Гійченське лісництво - ми на вірному шляху.
Хоч Гійче й обабіч головної дороги Львів - Рава-Руська, та все ж при бажанні дістатись сюди можна. Окремо подякую інформаційним партнерам подорожі: Жовківську районну раду та голову с. Гійче - пана Івана Іванусу. Телефоном відповіли на всі питання, які стосувались деталей доїзду. За що їм велика дяка!
Дякую за увагу.