Вузькоколійна залізниця Антонівка-Зарічне ч. ІІ. Антикварні технічні особливості, станція Зарічне
В другій частині детальніше поговоримо про технічну складову вузькоколійки Антонівка-Зарічне. От тут все наче таке маленьке, дитяче, "кукушка", "поїздок", "поліський трамвай" тощо. Насправді ж все куди серйозніше. Дана вузькоколійка підпорядкована Львівській залізниці і нею щоденно крім четверга курсує приміський пас. потяг №6391/6392 "Антонівка-Зарічне-Антонівка". Цікаво те, що кінцевий пункт маршруту на оф. сайті ЛЗ чомусь іменується "Заріччя".
1. Отож починаймо! Тяга. Потяг прибув до кінцевої станції Зарічне. На її прикладі я й буду розповідати про антикварні технічні особливості. Локомотив ТУ2-062 (перша частина - назва, за дефісом серійний номер) приписаний до депо РПЧ-3 "Здолбунів". Після цього локомотив ваідчеплять, він зробить маневр і знову зчепиться з іншої сторони, щоб через приблизно дві години їхати у зворортній шлях.
2. Такі локомотиви часто можна побачити на пострадянських дитячих залізницях. Тут же все цілком по дорослому. Тягові потужності залізниці нині це один ось цей єдиний локомотив. Ще один ТУ2-097 нині не працює і стоїть в антонівському депо. ТУ2-066, частий герої фото про вузькоколійку, вже розрізаний на металобрухт. Також тут був ще один маневровий тепловоз, нині він у музеї вузькоколійки в Антонівці.
3. Поїхав на маневр.
4. Профіль 1. Наш трудівник вийшов із заводу в Калузі у 1956 році. Вже після перечеплення.
5. Профіль 2. Конструкційна швидкість машини 50 км/год. Гальмує локомотив специфічно вельми.
6. Вагонний парк. Діючі українські вузькоколійні залізниці використовують вагони радянські й польські. Антонівською вузькоколійкою курсують радянські, хоча, зустрічав інформацію, що колись тут ходили й польські.
7. Пофарбування стандартне для УЗ. Цікавим є те, що зчеплення у вагонів не автоматичне, а гвинтове. Європа!
8. В салоні. Столиків немає. Вікна важко, але відкриваються.
9. Стоп-кран.
10. Пічка. А як Ви думали. Потяг то і взимку ходить.
11. І, справжня несподіванка, тут є туалети! Діючі й відносно чисті.
12. Щиток виробника. Вагони помітно молодші за локомотив.
13. Тепер про станцію. Нині вона кінцева. Початково, такою була Локниця.
14. Вокзальна будівля капітальна, але закинута.
15. Вокзал в середині не функціонує. Продаж квитків здійснює вже провідник у вагоні.
16. Хочеться вірити, що чекає ремонту.
17. Станційний санвузол.
18. І ось куди Вас може завести бурштиновий шлях. Громадські вбиральні це неша ганьба.
19. На вузькоколійці є зупинки, а є й зупиночні пункти - платформи. Виглядають вони так.
20. Або ось так.
21. А може і як тут.
22. Повертаємось в зарічне. Загальний вигляд станції в бік Антонівки.
23. Окрема тема тут - рейки. Як пише Вікіпедія - "музейні" (с). Ці 1900 р.
24. На пів року новіша (місяць позначено римськими цифрами).
25. 1906 рік.
26. А це ровесниця Великої війни - 1914 р. Виготовлена на Надєждінському заводі Верхотурського повіту Пермської губернії. Початково для Північно-Східної Уральської залізниці, яка в тому ж таки році почала будуватись.
27. Ну і славетний Демидівський рельс з Нижньотагільських заводів.
28. Кріплення до шпал.
30. Господарче приколійне приміщення. таких вздовж усієї магістралі чимало, про що писалось в попередній нотатці.
31. Знаки залізничної сигналізації.
32. Таке позначення є на кожній зупинці.
34. Вже знайома нам дрезина, прикута ланцюгом.
35. Теж своєрідна візитівка цієї дороги.
36. А ось і кінець вузькоколійки.
37. Антонівка за 106 км. колією звідси на південь.
38. Електронна централізована система керування колією тут відсутня. Все робиться вручну. Стрілка з пристроєм переведення.
39. Такого вінтажного добра тут повно.
40. Ось ця лебідка з ручним приводом за допомогою тросу відкриває/закриває семафор (висока щогла далі на фото).
42. Ще якийсь пристрій. Бачимо трос до семафора.
43. А от і він. Відкритий, по-ідеї, семафор в бік Антонівки, й місцеве Зарічненське кладовище.
44. Він же, але закритий в бік зарічного. Бачимо станцію, і якесь підприємство пов"язаане з лісообробною промисловісттю, яка тут дуже важлива.
45. Такий він, більш детально. Доволі високий. Між іншим, з сумом кажу, що вздовж усієї колії на маршруті чимало сміття.
46. Закриваю і без того довгий пост.
В підсумку скажу, що тут справжній рай для шанувальників ретро і залізниці. Вузькоколійка є таким по суті діючим музеєм, хоча для місцевих обивателів це дійсність, для когось напевне і щоденна.
Лінки:
1) Розклад на сайті ЛЗ: http://railway.lviv.ua/schedule/suburban/ (введіть там потрібні станції)
2) Про локомотивний склад: https://trainpix.org/list.php?did=907
1. Отож починаймо! Тяга. Потяг прибув до кінцевої станції Зарічне. На її прикладі я й буду розповідати про антикварні технічні особливості. Локомотив ТУ2-062 (перша частина - назва, за дефісом серійний номер) приписаний до депо РПЧ-3 "Здолбунів". Після цього локомотив ваідчеплять, він зробить маневр і знову зчепиться з іншої сторони, щоб через приблизно дві години їхати у зворортній шлях.
2. Такі локомотиви часто можна побачити на пострадянських дитячих залізницях. Тут же все цілком по дорослому. Тягові потужності залізниці нині це один ось цей єдиний локомотив. Ще один ТУ2-097 нині не працює і стоїть в антонівському депо. ТУ2-066, частий герої фото про вузькоколійку, вже розрізаний на металобрухт. Також тут був ще один маневровий тепловоз, нині він у музеї вузькоколійки в Антонівці.
3. Поїхав на маневр.
4. Профіль 1. Наш трудівник вийшов із заводу в Калузі у 1956 році. Вже після перечеплення.
5. Профіль 2. Конструкційна швидкість машини 50 км/год. Гальмує локомотив специфічно вельми.
6. Вагонний парк. Діючі українські вузькоколійні залізниці використовують вагони радянські й польські. Антонівською вузькоколійкою курсують радянські, хоча, зустрічав інформацію, що колись тут ходили й польські.
7. Пофарбування стандартне для УЗ. Цікавим є те, що зчеплення у вагонів не автоматичне, а гвинтове. Європа!
8. В салоні. Столиків немає. Вікна важко, але відкриваються.
9. Стоп-кран.
10. Пічка. А як Ви думали. Потяг то і взимку ходить.
11. І, справжня несподіванка, тут є туалети! Діючі й відносно чисті.
12. Щиток виробника. Вагони помітно молодші за локомотив.
13. Тепер про станцію. Нині вона кінцева. Початково, такою була Локниця.
14. Вокзальна будівля капітальна, але закинута.
15. Вокзал в середині не функціонує. Продаж квитків здійснює вже провідник у вагоні.
16. Хочеться вірити, що чекає ремонту.
17. Станційний санвузол.
18. І ось куди Вас може завести бурштиновий шлях. Громадські вбиральні це неша ганьба.
19. На вузькоколійці є зупинки, а є й зупиночні пункти - платформи. Виглядають вони так.
20. Або ось так.
21. А може і як тут.
22. Повертаємось в зарічне. Загальний вигляд станції в бік Антонівки.
23. Окрема тема тут - рейки. Як пише Вікіпедія - "музейні" (с). Ці 1900 р.
24. На пів року новіша (місяць позначено римськими цифрами).
25. 1906 рік.
26. А це ровесниця Великої війни - 1914 р. Виготовлена на Надєждінському заводі Верхотурського повіту Пермської губернії. Початково для Північно-Східної Уральської залізниці, яка в тому ж таки році почала будуватись.
27. Ну і славетний Демидівський рельс з Нижньотагільських заводів.
28. Кріплення до шпал.
30. Господарче приколійне приміщення. таких вздовж усієї магістралі чимало, про що писалось в попередній нотатці.
31. Знаки залізничної сигналізації.
32. Таке позначення є на кожній зупинці.
34. Вже знайома нам дрезина, прикута ланцюгом.
35. Теж своєрідна візитівка цієї дороги.
36. А ось і кінець вузькоколійки.
37. Антонівка за 106 км. колією звідси на південь.
38. Електронна централізована система керування колією тут відсутня. Все робиться вручну. Стрілка з пристроєм переведення.
39. Такого вінтажного добра тут повно.
40. Ось ця лебідка з ручним приводом за допомогою тросу відкриває/закриває семафор (висока щогла далі на фото).
42. Ще якийсь пристрій. Бачимо трос до семафора.
43. А от і він. Відкритий, по-ідеї, семафор в бік Антонівки, й місцеве Зарічненське кладовище.
44. Він же, але закритий в бік зарічного. Бачимо станцію, і якесь підприємство пов"язаане з лісообробною промисловісттю, яка тут дуже важлива.
45. Такий він, більш детально. Доволі високий. Між іншим, з сумом кажу, що вздовж усієї колії на маршруті чимало сміття.
46. Закриваю і без того довгий пост.
В підсумку скажу, що тут справжній рай для шанувальників ретро і залізниці. Вузькоколійка є таким по суті діючим музеєм, хоча для місцевих обивателів це дійсність, для когось напевне і щоденна.
Лінки:
1) Розклад на сайті ЛЗ: http://railway.lviv.ua/schedule/suburban/ (введіть там потрібні станції)
2) Про локомотивний склад: https://trainpix.org/list.php?did=907