Печерне місто Інкерман

Jun 09, 2017 20:00

 "Пещерный город Инкерман"-ця композиція у виконанні гітариста Дідюля тривалий час стояла у мене на телефоні у якості вхідного дзвінка.Чимось зачаровувала,гіпнотизувала,іноді  заслухаючись "провтикував" підняти трубку).
Вперше інкерманські скелі,схожі на здоровенний шматок дірявого сиру,побачив у 2011-му,з вікна потяга,їдучи у Севастополь.Наш маршрут на той час не вклював у себе відвідування цього пункту,але пообіцяли собі за будь-що повернутися сюди із наміром оглянути цю цікаву місцину.Наступний візит відбувся у 2015-му,тому,якщо у когось виникнуть питання щодо певних об*єктів на окремих знимках,то це одразу вам і відповідь-це вересень 2015-го...


Стіна


Кладовище на території Інкерманського Свято-Климентіївського печерного чоловічого монастир


Будівля Братського корпусу (відновлена після пошкоджень внаслідок бойових дій)


Інкерман - це крайній південний захід Кримського півострова, територія міста Севастополя. Інкерман - "печерне місто" на Монастирській скелі, що виникло в VI ст. У минулому - морський форпост середньовічного князівства Феодоро. У нижній частині Монастирської скелі знаходитися печерний монастир Святих Климента і Мартина, що виник в VIII - XI ст.
Панорама: монастир + фортеця

Церква Св.Пантелеймона Цілителя (1894-1895рр.)


Переказ свідчить, що в кін. I ст. св. Климент, папа римський, був засланий в Інкерманські каменоломні за сповідання Христової віри. У VI ст. візантійські будівельники, захищаючи підступи до Херсонесу, будують в горах кам'яне укріплення. Князі Феодоро в XV в. зміцнюють стародавні стіни фортеці, назвавши її Каламіта. Розташована в гирлі річки Чорної, Каламіта надовго стає "яблуком розбрату" між ними і генуезцями. У 1475 р її захоплюють турки, вони реконструюють стіни і башти, давши фортеці нове ім'я "Інкерман", що перекладається як "печерна фортеця".
Інтер*єр церкви Св.Пантелеймона


Балкон одного з печерних храмів


Дана назва виникла тому, що в обривах звернених до річки скель видно незліченні печери самих різних обрисів. У давнину до них були прибудовані багатоярусні споруди, поєднані одна з одною переходами, сходами, балкончиками. Особливо багато печер на південь від монастиря на стрімких схилах Загайтанськой скелі. Печер сотні, число одних лише печерних храмів в Інкерманській долині обчислюється трьома десятками. Воістину це була ціла чернеча країна, яку можна порівняти хіба що з грецьким Афоном.
Будроботи на території монастиря


Ворота-вхід на внутрішнє монастирське подвір*я


Монастир створювався, цілком ймовірно, візантійськими вигнанцями VIII-IX ст. Найчудовіші в ньому три стародавніх печерних храми, вирубані в монолітному тілі скелі. У верхньому півколі скельної апсиди третього храму вирізаний великий кам'яний хрест, від якого ніби виростають рослинні пагони. Такі хрести звичні для візантійського каменерізного мистецтва починаючи з X ст.
Монастир відроджувався поступово і грунтовно. У 1867 р завершилося будівництво двоповерхового будинку для монастирської братії з церквою Святої Трійці. Причому монастир дбав про реставрацію не лише храмів, але і величних руїн фортеці Каламіта.
Пам*ятник воїнам 25-ої Чапаєвської дивізії

Церковна крамничка під зрубаною скелею


У XIX ст. данину поваги скельної обителі в різні роки віддавали члени царської родини. Сюди приходило багато паломників, для прийому яких був збудований готель.
Так тривало до 1920 р.,поки будови монастиря не були "націоналізовані", а три десятка ченців разом з групою червоноармійців зараховані до складу сільгоспартілі.Монастир занепав і остаточно був закритий в 1926 р. Однак від повного руйнування його врятували зусилля співробітників Херсонеського музею, які підтримували збереження стародавніх храмів. У 1991 р. починається відродження Свято-Климентіївського монастиря, сюди знову повертаються ченці.
Сходи,які ведуть у коридор-тунель,а далі-до печерних храмів

Фото


Головний храм монастиря, освячений в ім'я святого священномученика Климента, - це один з найбільших печерних храмів Криму. Він має форму тринефної базиліки. Єдиної думки про час спорудження базиліки немає (від VI до VIII ст.), але храм вважається найдавнішим, принаймні в Європі. Поруч з храмом святого Климента знаходиться храм святого апостола Андрія Первозванного, який, за переказами, був висічений при святому Клименту. Датується приблизно 96-м р.н.е. Третій печерний храм - храм святителя Мартина Сповідника, папи Римського, являє собою однонефну базиліку. Він перепланований і впорядкований в ході реставраційних робіт, що проводилися в монастирі у 1867 р. Загальний коридор з'єднує всі три храми. У лівій стіні коридору, перед входом до храму святителя Мартина, є вирубана в скелі усипальниця.
Печерний храм Св.Климента,папи Римського

Фото


У 1895 р. в пам'ять про порятунок царської сім'ї у залізничній катастрофі було побудовано храм святого великомученика Пантелеймона. А в 1905 р. в пам'ять про Кримську війну на верхньому плато споруджено церкву в ім'я святого Миколая Мірлікійського (за проектом архітектора Г.П. Доліна).
Келія(?)


Панорама із віконечка


Фортеця Каламіта складалася з шести башт, з'єднаних чотирма куртинами, три з яких не збереглись. Була побудована з бутового каміння та блоків на вапняковому розчині. Товщина стін укріплень становила від 1,2 до 4-х м., а висота башт 12-ти м.. Загальна довжина споруди - 234 м.
Некрополь у печерному храмі


Інтер*єр храму святого апостола Андрія Первозванного


В 1905 р.на плато Монастирської скелі до п'ятдесятирічного ювілею першої оборони Севастополя в пам'ять про воїнів, убитих в Кримській війні, був побудований Собор святого Миколи Чудотворця. Він був виконаний в класичному пізньовізантійський стилі, хрестоподібний в плані і мав два бокові вівтарі - в ім'я святителя Миколая і святого Якова.
На жаль, до наших днів він не зберігся. Землетрус 1927 р. значно пошкодив будівлю, в ньому утворилися великі тріщини. Остаточно Собор був зруйнований в роки Великої Вітчизняної війни. Тепер на його місці стоять два хрести - один на місці вівтаря, інший на місці входу.
Печерні приміщення

Зернова яма(?)


Нинішня Каламіта - це напівзруйновані вежі і рештки стін, неглибокий кам'яний рів з печерами-казематами і великий дерев'яний хрест на місці, де колись стояла церква. Під фортецею - печерний монастир. Все це з одного боку, під горою, оперізує залізничний насип, а з іншого - глибокий терасований кар'єр. У ньому добувалися будівельне каміння за радянських часів. Кар'єр дуже глибокий і наполовину заповнений водою. Його наповнює та сама підземна річка, яка раніше живила Святе джерело в монастирі.
Табличка


Басейн з рибками


По периметру стародавньої фортеці ще видніються залишки захисної стіни.
Затишний куточок

Церква Св.Пантелеймона Цілителя (1894-1895рр.)


Храм Св.Трійці (1867р.)


Дорога до фортеці зараз проходить через тунель під залізничним насипом. Далі вона через старовинне кладовище стрімко дереться вгору і впирається в надбрамну вежу, яка стоїть на краю багатометрового урвища. Наступна вежа (№ 2) стоїть за 12 м. від надбрамної. Від неї починається висічений у камені сухий рів-пастка з печерами, які виконували функції своєрідних дотів.
Башта № 3 кутова, вона потужна і має розміри 12×13 м в плані. Особливості її конструкції важко зрозуміти, адже башта дуже зруйнована (майже повністю).
Башта № 4 збереглася найкраще, тому вона найбільш цікава. Винесена за рів, ця вежа виконувала функції барбакану і була фактично самостійною фортечною спорудою. З основною огорожею її з'єднувала стіна, прокладена поперек рову. По верху цієї стіни воїни могли переходити з вежі у фортецю і назад. У XVIII ст. в башті № 4 містилася в'язниця. Раніше було ще дві вежі, але від них залишилося небагато.
Балкон печерного храму

Прибудови


На території Каламіти також є рештки (фактично лише фундаменти) середньовічного християнського храму.
Між барбаканом і наступною за ним баштою, перед ровом, знаходиться невелике кладовище XIX-XX ст.Скелі


Панорама:монастир + фортеця


В Інкермані розташоване одне з найбільших підприємств класичного виноробства Криму, де випускаються марочні вина - це Інкерманський завод марочних вин, заснований в 1961 р. на базі виробок будівельного вапняку закритим способом. Від випилювання каменю, який використовували для повоєнного відновлення Севастополя, в горах утворилися штольні на глибині 5-30 м. з практично постійною температурою ( 12 -15 градусів) і вологістю - ідеальні умови для організації погребів для витримки вин.
Скеля Монастирська


Вежа №1 і вежа №2


Після приєднання Криму до Росії у 1783 р. фортеця Інкерман втратила своє значення, хоча бойові функції їй ще довелося виконувати. Так у 1854-1856 рр., під час Кримської війни та героїчної оборони Севастополя, Каламіта була опорним пунктом інкерманської позиції російських військ. А під час другої оборони Севастополя в період Великої Вітчизняної війни на Монастирському пагорбі  утримували позиції бійці 25-ї Чапаєвської стрілкової дивізії.
Інкерманські скелі


Печерні комплекси Загайтанської скелі


Скеля

Інкерман, Крим, фортеці, монастирі

Previous post Next post
Up