Чортория.Чим цікава маленька Батьківщина Івана Миколайчука
Спочатку такий собі ліричний відступ у виді соняшникового поля.Ооо,це так просто і так прекрасно-крокувати мимо сотень і тисяч соняхів,які немов жовтогарячі земні сонечка на ніжці повертаються і кивають тобі своїми обрамленими пелюстками головами.Ні,це не мені,я знаю,-вони приносять своєрідну данину своєму покровителю і Богу-Сонцю,підносячи Йому цей дарунок у вигляді ранкового поклону... Нехай так,я лише мовчазний мандрівник якому пощастило спостерігати за цим.А в повітрі своєрідний запах змішується із монотонно-заспокійливим гудінням бджіл та синім кольором неба утворюючи єдине блакитно-синє пахуче полотно навколишнього світу..
Я прямую в сторону села Вашківці щоб звідти вже добратись у Чорторию.
Синьо-жовте
Налаштовуються на день
Соняхи-сонечка
Велетень
Почнемо спочатку,або ж -"навіщо сюди їхати"?Так от,їхати сюди потрібно з наступних причин:
-якщо ви поціновувач українського кіно,-саме тут у 1941р.народився український кіноактор, кінорежисер, сценарист,лауреат Шевченківської премії 1988р. (посмертно) Іван Васильович Миколайчук;
- якщо ви орнітолог чи маєте до цього нахил,-неподалік від села розташований Чорторийський орнітологічний заказник.Статус надано 1999 р. з метою збереження каскаду з п'яти ставів, які є місцем гніздування і зимівлі лебедів та інших водоплавних птахів;
- якщо вам подобаються симпатичні палаци і неважливо,що там на даний час можуть знаходитись психоневрологічні,туберкульозні чи ще якісь подібного типу заклади.Тут, у Чорториї такий є-палац Менеску,в приміщенні якого зараз знаходиться психоневрологічний будинок-інтернат;
- якщо ви в захваті від стареньких дерев*яних буковинських церковок "хатнього" типу.
Міст через р.Черемош
Острівці на річці
"Черемоше,Черемоше,бистра твоя вода..."
Одразу розчарую добрячу частину читачів-до Лебединого озера я не ходив.Ну не надто цікаво мені витрачати такий дорогий в цей день час на споглядання лебедів(яких могло там і не бути,чи бути якихось 2-5 птахів),коли я кожної зими вдосталь насолоджуюсь спогляданням-годуванням-фотографуванням цим красенів у своєму рідному місті.
Розчарування №2: я не ходив до садиби-музею Івана Миколайчука.Чому?А тому що я не фанат його творчих здобутків,не "волочусь" від старих українських кінокартин,не дуже люблю реконструкції пам*яток (садиба-музей яку відвідувачі мають змогу зараз бачити - наукова реконструкція хати, де жила родина Миколайчуків, виконана у 1991 р.).Що ж тоді я взагалі бачив у Чорториї?
Храм з дзвіницею
Хрести,хрести...
А бачив я там "цікавих" людей. "Цікаві" привітні люди вітаються з тобою,хоч ти бачиш їх вперше.Це приємно,це чудово,це нетипово."Цікаві" дивні люди виносять миску з водою до самісінької брами,щоб їх було видно з дороги і підмивають свої "цікаві" місця. "Цікаві" турботливі люди хвилюються за те,що ти можеш не потрапити у потрібне місце і так "докладно" пояснюють тобі дорогу що ти в кінцевому результаті й справді не потрапляєш туди,куди планував. "Цікаві" люди з вадами самозадовільняються тихенько під деревом,думаючи напевне що вони невидимі,вони ж можуть роздітись догола і гуляти парком( на території інтернату!),їх як і опікунів осуджувати не можна,я цього й не роблю...
Навчальний заклад
Думаю ця хатинка могла б претендувати на музей
Розпитавши про місце знаходження місцевої родзинки-палацу направляюсь туди.Вже на підході до мети мене зупиняє ще одна чорторийська симпатюля-старенька дерев*яна церква Різдва Пресвятої Богородиці я б навіть сказав не "хатнього" ,а державно-патріотичного типу,оскільки забарвлена вона у синьо(дах)-жовтий(стіни) кольори.Аналогічно і дзвіниця.
Побудована першоспоруда у 1749-1750 рр.(?).
Церква Різдва Пресвятої Богородиці.Профіль
Дзвіниця
Існує легенда,за якою нову церкву купив місцевий пан в Карпатах після того,як старий храм згорів. Доставляли її сюди за допомогою плотів,по Черемошу.Певне й роблена була з розрахунком на доставку в Буковину,
бо інакше як пояснити її суто буковинський "хатній" тип. Явно гуцульсько-бойківсько-лемківським стилем тут не "пахне").
Храм.Фасад
Фото
Двоярусна,дерев*яна, під бляхою..
І ось нарешті я пдходжу до бажаного об*єкту.Неподалік від входу на територію інтернату декілька жіночок чистять картоплю.Запитую дозволу на фотографування.Це не до них,-"запитаєте там у старшої".Ок.
Павлов
Палац Менеску
Криниця
Точна дата будівництва маєтку невідома. У переліку місцевих пам'яток культури Чернівецької обл. є запис, що палац побудовано у сер. 19 ст. ,але в інших документах вказується дата поч. 18 ст. Цей палац носить ім'я румунського багатія Манеску. Імовірно, першим власником він не був. Подейкують, що перший власник пан Джурджуван,могила якого знаходиться зовсім поряд - біля дерев'яної церкви,програв маєток у карти.
Розповідають що пан Манеску у 1920-их рр. побудував собі новий маєток, а в цьому було відкрито сиротинець.
На поч. 40-их рр. 20 ст. у Буковину увійшли війська червоної армії. І з прекрасного палацу зробили стайню.
Палац-інтернат
Фото
Постановою від 28 квітня 1941 р.маєток закріпили за трудоколонією Чернівецької психолікарні. Тут була психіатрична клініка № 2, потім наркодиспансер, а зараз - психоневрологічний заклад.Палац являє собою будівлю в еклектичному стилі, з неоготичними вікнами та трьохярусною вежею з румунськими мотивами.Забарвлення на даний час блідо-рожеве,карнизи,портики та ін.елементи оздоблення-білі.
Від парку збереглася каштанова алея та найстаріше на Буковині тюльпанове дерево.
Вежа
Інтер*єр
Присутність незнайомця на території викликає жвавий інтерес у мешканців: хтось просить сигарету,хтось ходить слідом і розповідає більше собі аніж для мене різношерсті історії,хтось ховається від камери(хоча у мене й не було наміру його знимкувати).Запитую у присутнього персоналу дозвіл на фотографування.Після дзвінка "до старшої"-дозволяють.
Симпатичний і доглянутий
Над входом-фігурка
Еклектична будівля з вежею
Я прямую в сторону села Вашківці щоб звідти вже добратись у Чорторию.
Синьо-жовте
Налаштовуються на день
Соняхи-сонечка
Велетень
Почнемо спочатку,або ж -"навіщо сюди їхати"?Так от,їхати сюди потрібно з наступних причин:
-якщо ви поціновувач українського кіно,-саме тут у 1941р.народився український кіноактор, кінорежисер, сценарист,лауреат Шевченківської премії 1988р. (посмертно) Іван Васильович Миколайчук;
- якщо ви орнітолог чи маєте до цього нахил,-неподалік від села розташований Чорторийський орнітологічний заказник.Статус надано 1999 р. з метою збереження каскаду з п'яти ставів, які є місцем гніздування і зимівлі лебедів та інших водоплавних птахів;
- якщо вам подобаються симпатичні палаци і неважливо,що там на даний час можуть знаходитись психоневрологічні,туберкульозні чи ще якісь подібного типу заклади.Тут, у Чорториї такий є-палац Менеску,в приміщенні якого зараз знаходиться психоневрологічний будинок-інтернат;
- якщо ви в захваті від стареньких дерев*яних буковинських церковок "хатнього" типу.
Міст через р.Черемош
Острівці на річці
"Черемоше,Черемоше,бистра твоя вода..."
Одразу розчарую добрячу частину читачів-до Лебединого озера я не ходив.Ну не надто цікаво мені витрачати такий дорогий в цей день час на споглядання лебедів(яких могло там і не бути,чи бути якихось 2-5 птахів),коли я кожної зими вдосталь насолоджуюсь спогляданням-годуванням-фотографуванням цим красенів у своєму рідному місті.
Розчарування №2: я не ходив до садиби-музею Івана Миколайчука.Чому?А тому що я не фанат його творчих здобутків,не "волочусь" від старих українських кінокартин,не дуже люблю реконструкції пам*яток (садиба-музей яку відвідувачі мають змогу зараз бачити - наукова реконструкція хати, де жила родина Миколайчуків, виконана у 1991 р.).Що ж тоді я взагалі бачив у Чорториї?
Храм з дзвіницею
Хрести,хрести...
А бачив я там "цікавих" людей. "Цікаві" привітні люди вітаються з тобою,хоч ти бачиш їх вперше.Це приємно,це чудово,це нетипово."Цікаві" дивні люди виносять миску з водою до самісінької брами,щоб їх було видно з дороги і підмивають свої "цікаві" місця. "Цікаві" турботливі люди хвилюються за те,що ти можеш не потрапити у потрібне місце і так "докладно" пояснюють тобі дорогу що ти в кінцевому результаті й справді не потрапляєш туди,куди планував. "Цікаві" люди з вадами самозадовільняються тихенько під деревом,думаючи напевне що вони невидимі,вони ж можуть роздітись догола і гуляти парком( на території інтернату!),їх як і опікунів осуджувати не можна,я цього й не роблю...
Навчальний заклад
Думаю ця хатинка могла б претендувати на музей
Розпитавши про місце знаходження місцевої родзинки-палацу направляюсь туди.Вже на підході до мети мене зупиняє ще одна чорторийська симпатюля-старенька дерев*яна церква Різдва Пресвятої Богородиці я б навіть сказав не "хатнього" ,а державно-патріотичного типу,оскільки забарвлена вона у синьо(дах)-жовтий(стіни) кольори.Аналогічно і дзвіниця.
Побудована першоспоруда у 1749-1750 рр.(?).
Церква Різдва Пресвятої Богородиці.Профіль
Дзвіниця
Існує легенда,за якою нову церкву купив місцевий пан в Карпатах після того,як старий храм згорів. Доставляли її сюди за допомогою плотів,по Черемошу.Певне й роблена була з розрахунком на доставку в Буковину,
бо інакше як пояснити її суто буковинський "хатній" тип. Явно гуцульсько-бойківсько-лемківським стилем тут не "пахне").
Храм.Фасад
Фото
Двоярусна,дерев*яна, під бляхою..
І ось нарешті я пдходжу до бажаного об*єкту.Неподалік від входу на територію інтернату декілька жіночок чистять картоплю.Запитую дозволу на фотографування.Це не до них,-"запитаєте там у старшої".Ок.
Павлов
Палац Менеску
Криниця
Точна дата будівництва маєтку невідома. У переліку місцевих пам'яток культури Чернівецької обл. є запис, що палац побудовано у сер. 19 ст. ,але в інших документах вказується дата поч. 18 ст. Цей палац носить ім'я румунського багатія Манеску. Імовірно, першим власником він не був. Подейкують, що перший власник пан Джурджуван,могила якого знаходиться зовсім поряд - біля дерев'яної церкви,програв маєток у карти.
Розповідають що пан Манеску у 1920-их рр. побудував собі новий маєток, а в цьому було відкрито сиротинець.
На поч. 40-их рр. 20 ст. у Буковину увійшли війська червоної армії. І з прекрасного палацу зробили стайню.
Палац-інтернат
Фото
Постановою від 28 квітня 1941 р.маєток закріпили за трудоколонією Чернівецької психолікарні. Тут була психіатрична клініка № 2, потім наркодиспансер, а зараз - психоневрологічний заклад.Палац являє собою будівлю в еклектичному стилі, з неоготичними вікнами та трьохярусною вежею з румунськими мотивами.Забарвлення на даний час блідо-рожеве,карнизи,портики та ін.елементи оздоблення-білі.
Від парку збереглася каштанова алея та найстаріше на Буковині тюльпанове дерево.
Вежа
Інтер*єр
Присутність незнайомця на території викликає жвавий інтерес у мешканців: хтось просить сигарету,хтось ходить слідом і розповідає більше собі аніж для мене різношерсті історії,хтось ховається від камери(хоча у мене й не було наміру його знимкувати).Запитую у присутнього персоналу дозвіл на фотографування.Після дзвінка "до старшої"-дозволяють.
Симпатичний і доглянутий
Над входом-фігурка
Еклектична будівля з вежею