Похід на Божу гору
Затишшя тривало не більше хвилини. Природа наче взяла короткий перепочинок, після чого обрушила на нас все, що мала в своєму арсеналі. Дощ, град, блискавки, вітер. Божа гора була вже зовсім поруч. Тому ми повільно, але впевнено продовжували свій шлях.
Серед Кременецьких гір є одна, що знаходиться за півтора десятка кілометрів від міста. Саме тут свого часу ховалися місцеві жителі від монголо-татарської навали. Як розповідає легенда, на горі нещасним явилася Божа матір. Так гора отримала свою назву.
Наш похід не був релігійним паломництвом. Це мала бути приємна суботня прогулянка мальовничими тернопільськими селами, а Божа гора - останній пункт мандрівки.
Перші кроки - околиці Кременця
Близько години ми витратили на те, щоб вийти з Кременця. Зате прилеглі села минали швидко. Великі Млинівці, Іква, Малі та Великі Бережці. Майже половину дороги пройшли легко і невимушено. Але потім природа вирішила внести корективи в наш похід.
Річка Іква в однойменному селі
На виході з села почав накрапати дощ
Бюст Лесі Українки в Великих Бережцях
Селище Великі Бережці
До Божої гори залишалося близько п’яти кілометрів, коли нас наздогнала велика сіра хмара, що слідувала за нами по п’ятах весь час походу. Злива, блискавки і град загнали нас під одне з дерев, що стояли вздовж дороги. Дощ не вщухав, а повертати назад за кілька кілометрів до мети дуже не хотілося. Тому ми вирішили продовжувати шлях. Коли ми пішли далі, град закінчився і стало трошки легше.
Похід відбудеться за будь-якої погоди
Нарешті, густі гілки дерев Божої гори вкрили нас від дощу. Ми відправилися вивчати місцеву святиню.
Що можна побачити на Божій горі
Храм з печерою
Тернопільський аналог стіни плачу
Ми обійшли всі головні місця святині. Але з побаченого вразив тільки жирний заєць, що несподівано вибіг перед нами на дорогу. Не пам’ятаю, чи бачив їх колись в природних умовах.
Краєвиди Божої гори
На обрії можна розгледіти Почаївську лавру
По обіду ми покинули Божу гору. Але похід на цьому не завершився - нас ще очікувала дорога додому.
Божа гора
Серед Кременецьких гір є одна, що знаходиться за півтора десятка кілометрів від міста. Саме тут свого часу ховалися місцеві жителі від монголо-татарської навали. Як розповідає легенда, на горі нещасним явилася Божа матір. Так гора отримала свою назву.
Наш похід не був релігійним паломництвом. Це мала бути приємна суботня прогулянка мальовничими тернопільськими селами, а Божа гора - останній пункт мандрівки.
Перші кроки - околиці Кременця
Близько години ми витратили на те, щоб вийти з Кременця. Зате прилеглі села минали швидко. Великі Млинівці, Іква, Малі та Великі Бережці. Майже половину дороги пройшли легко і невимушено. Але потім природа вирішила внести корективи в наш похід.
Річка Іква в однойменному селі
На виході з села почав накрапати дощ
Бюст Лесі Українки в Великих Бережцях
Селище Великі Бережці
До Божої гори залишалося близько п’яти кілометрів, коли нас наздогнала велика сіра хмара, що слідувала за нами по п’ятах весь час походу. Злива, блискавки і град загнали нас під одне з дерев, що стояли вздовж дороги. Дощ не вщухав, а повертати назад за кілька кілометрів до мети дуже не хотілося. Тому ми вирішили продовжувати шлях. Коли ми пішли далі, град закінчився і стало трошки легше.
Похід відбудеться за будь-якої погоди
Нарешті, густі гілки дерев Божої гори вкрили нас від дощу. Ми відправилися вивчати місцеву святиню.
Що можна побачити на Божій горі
Храм з печерою
Тернопільський аналог стіни плачу
Ми обійшли всі головні місця святині. Але з побаченого вразив тільки жирний заєць, що несподівано вибіг перед нами на дорогу. Не пам’ятаю, чи бачив їх колись в природних умовах.
Краєвиди Божої гори
На обрії можна розгледіти Почаївську лавру
По обіду ми покинули Божу гору. Але похід на цьому не завершився - нас ще очікувала дорога додому.
Божа гора