Крехівський монастир Святого Миколая Отців Василіян + ...
Крехівський монастир святого Миколая Отців Василіян являється одним із духовних центрів на Львівщині.Вперше я його відвідав ще у 2009-му.Тоді у мене вільного часу було еквівалентно часу стоянки маршрутки,(а це було бл.40 хв.)-ну дууже мало.Вирішив що обов*язково сюди ще повернусь..
Після цього бував там ще двічі.У звіті повибирав фото з усіх поїздок туди,включаючи останню (жовтень 2014р.).
Брама монастиря(1775;1992р.)
Перша історична згадка про Крехів датується 1456 р. А точна дата заснування монастиря невідома. Є припущення, що це 1612р. чи 1618 р. Засновниками Крехівського монастиря вважаються ченці Києво-Печерської Лаври Йоіль та Сильвестр. Вони ще у 1613 р. поселились у вирубаній у скалі печері за 12 км від м. Жовкви.
Монастирське подвір*я: в*їздна брама та дерев*яна церква Покрови Прсв. Богородиці
У пер. пол. ХVII ст. цей монастир перенесли на місце, де знаходиться сучасний Свято-Миколаївський монастир ЧСВВ.
З часом ченців стало більше, за підтримки магната Станіслава Жолкевського вони збудували неподалік від печери церкву Св. Петра і Павла, пізніше церкву Преображення і Троїцьку церкву.
Надбрамна в*їздна вежа (стара) / нова дзвіниця та келії з сторони монастирського саду
Надбрамна в*їздна вежа (стара) / нова дзвіниця та храм Преображення Господнього / Миколаївська церква (1721-1737рр.)
Раз по раз край спустошували татарські набіги, тому монастир у 1669 р. вирішили перетворити на фортецю. Відомо, наприклад, що через три роки по тому турки обложили монастир, однак здобути твердиню так і не змогли. Під час тих подій 1672 р. обороняти Крехівський монастир допомагали козаки під головуванням майбутнього гетьмана І. Мазепи. Один із ченців пострілом з гармати вбив племінника кримського хана Селім-Герея.На знак помсти хан віддав наказ спалити монашу обитель і стратити усіх, хто у ній перебуває.
На захист встав гетьман П. Дорошенко, котрий дав завойовникам великий відкуп.
Нова дзвіниця + туалети
Фото
Оточена стінами територія монастиря в плані має форму неправильного п'ятикутника. Колись головним храмом обителі служила дерев'яна Преображенська церква. Побудували її в 1658 р. львівські майстри Андрій і Адам, розписував живописець Н. Петрахнович.
Рельєфний Миколай над входом в храм
Інтер*єр мурованого храму
Вівтар
Нині головним храмом монастиря є кам'яна Миколаївська церква, побудована в 1721-1737 рр. на місці розібраної дерев'яної Троїцької церкви. Храм неодноразово реконструювався і ремонтувався. Над його центральною частиною височіє шоломоподібний купол на восьмигранному барабані. Головний вхід відмічений порталом з рельєфним зображенням Св. Миколи. Над внутрішнім убранням храму працювала низка видатних українських майстрів XVIII ст.: іконостас створив В. Петранович, над царською брамою працював І. Щуровський, вівтар - творіння М. Полєйовського, розписували храм львівські живописці П. Вітаніцький і О.Белявський. На жаль, більшість цих видатних витворів українського мистецтва не збереглася після ліквідації монастиря в 1949р.
Храм Преображення .Профіль
Відновлена дерев*яна церква (2001-2004 рр.)
Три корпуси келій, що відносяться до різних часів, утворюють в плані Т-подібний контур. Найбільш ранній корпус, що витягнувся уздовж східного прясла захисних стін і примикає до апсиди Миколаївської церкви, споруджений в 1755р. Його продовженням служить побудований в 1775-1780 рр. другий братський корпус. У 1898-1902 рр. за проектом архітектора І. Вишневського був споруджений третій корпус, що розташувався уздовж південно-західної стіни.
Святопокровська церква (2001-2004 рр.)
Різьблений вівтар у дерев*яній церкві
Хрест
Значне піднесення та розвиток монастиря розпочалися відтоді, коли він став греко-католицьким, у 1721 р. А ще через 18 літ він приєднався до Чину Святого Василія Великого.
Саме тоді й вирішили перебудувати дерев'яні храми на муровані. Коли ж постала нова велика мурована церква, зникла потреба у маленьких дерев'яних храмах.
Келії та мури
Згодом північно-східну вежу переобладнали під дзвіницю з високою бароковою банею.Капітальну реставрацію споруда пережила у 1908р.Вежа мурована з каменю, восьмикутна в плані, двоярусна, завершена банею з ліхтарем. Нижній ярус з трьома рядами бійниць - первісна споруда, оборонна вежа 1660-х рр. В'їздну браму і міст, які добре збереглися до нині, звели у 1775 - 1788 рр.
Північно-східна вежа-дзвіниця.Вид з внутрішнього двору монастиря
Північно-східна вежа-дзвіниця.Вид з сторони саду
Північно-східна вежа-дзвіниця.Вид від в*їздної брами комплексу
У часи свого піднесення Крехівський монастир був потужним культурним та духовним центром. В обителі був цінний архів, зберігалися мистецькі пам'ятки, а ще у ній була багата бібліотека. У ній зберігалося понад 400 книг, серед яких староруські, латинські книги та рукописи. Найстаріша книга була видана у 1493 р. Зберігався у Крехові й старовинний «Апостол» 1696 р. Його монастирю подарував гетьман І. Мазепа. І. Франко в архіві монастиря працював з відомою «Крехівською Палею».
Північно-західна вежа монастиря
На жаль, більшість цінностей Крехівського монастиря було втрачено назавжди у 1919 - 1924 рр., коли Польща окупувала Східну Галичину. Тоді польські жандарми вивезли монастирські цінності. Щоправда, незначну частину з них польський уряд повернув у 1924 р. Жорстоко тоді польські жандарми повелися і з ченцями: у 1919 р. їх заарештували і відправили до концентраційного табору в Домб'ю.
Північно-західна вежа та північний мур комплексу
Крехів в кін. ХІХ ст. - на поч. ХХ ст. став великим відпустовим центром. Тут відбувалися великі прощі на Благовіщення, Петра і Павла, Покрови, згодом і на святого Пасива, 11-літнього мученика ІV ст., мощі якого подарував папа Лев ХІІІ 1887 р. Та найвелелюднішими прощі були на празник Перенесення мощів святителя Миколая 22 травня.
Монастирський сад та комплекс споруд
Монастирські будівлі за муром
Панорама Крехівського монастиря Св.Миколая Отців Василіян
Радянська влада, прийшовши на наші землі у 1939 р., закрила Крехівський монастир. У ній розмістили «штаб укрепрайона». Остаточно ж монастир закрили у лютому 1949 р. У монастирі створили піонерський табір «Веселка», а згодом перетворили його у школу для розумово відсталих дітей. У церкві розмістили склад.
Каплиця
Хресна дорога
Отці Василіяни повернулися до Крехівського монастиря лише 29 серпня 1990 р. Тоді прибули також для відбування новіціату і новики та ченці з Гошева. 23 грудня 1990 р. урочисто зі Львова було перенесено чудотворну ікону святого Миколая, а 19 травня 1991 р. - чудотворну ікону Божої Матері Верхратської.
Поруч з монастирем відновлена «Хресна дорога», що від монастирських стін, з південних уступів гори Побійної, прямує на її вершину. Збереглась збудована у 1938 р. каплиця «Гріб Господній», якою завершується «Хресна дорога».
Дорога до джерела
Дорога до джерела-2
Багато років поспіль монахи під керівництвом ігумена отця Теодозія Янківа та його наступників відновлювали знищену святиню. Повністю реставрували в'їзну браму, вежі, мури і монастирський корпус. Згодом відновили фільварок, пасіку та сад. До речі, сад ченці заклали ще напр. XVIII ст. Нині тут росте столітня липа.
Особливу увагу під час реставрації комплексу Крехівського монастиря приділили Святопреображенському храму, розписи та іконостас якого було майже повністю знищено у радянські часи.
Каплиця над джерелом
Ліс
Неподалік від монастиря серед лісу є джерело Божої Матері. За переказами, на цьому місці з’явилась Богородиця одній благочестивій жінці. Згідно зі свідченнями, вода має властивість не псуватися і дивним чином оздоровлює. Над джерелом споруджено капличку із фігуркою Богородиці.
Каменюки
Табличка на скелі
Найбільше прочан поспішали до Крехівського монастиря саме завдяки трьом чудотворним іконам, які тут зберігалися - дві Богородиці (Крехівська та Верхратська) та Св.Миколая Чудотворця, архієпископа Мирлікійського. Остання є і нині обабіч іконостаса. Історія появи цього образу в Крехові достеменно не є відомою. хоча, за переказами, її до обителі з Білої Русі приніс сам засновник монастиря Йоіл.
Скельний монастир
Скельний монастир -2
Трохи вище від джерела у лісі є скелі з печерами. Табличка на одній із скель сповіщає, що саме тут оселилися перші ченці, які заснували монастир святого Миколая.
Хрест на пагорбі
Вхід до однієї з печер скельного монастиря
Ікона всередині скельного храму
Природа,ліс,скелі,джерело,духовний та фізичний спокій,-місце варте відвідування.
Могила
Після цього бував там ще двічі.У звіті повибирав фото з усіх поїздок туди,включаючи останню (жовтень 2014р.).
Брама монастиря(1775;1992р.)
Перша історична згадка про Крехів датується 1456 р. А точна дата заснування монастиря невідома. Є припущення, що це 1612р. чи 1618 р. Засновниками Крехівського монастиря вважаються ченці Києво-Печерської Лаври Йоіль та Сильвестр. Вони ще у 1613 р. поселились у вирубаній у скалі печері за 12 км від м. Жовкви.
Монастирське подвір*я: в*їздна брама та дерев*яна церква Покрови Прсв. Богородиці
У пер. пол. ХVII ст. цей монастир перенесли на місце, де знаходиться сучасний Свято-Миколаївський монастир ЧСВВ.
З часом ченців стало більше, за підтримки магната Станіслава Жолкевського вони збудували неподалік від печери церкву Св. Петра і Павла, пізніше церкву Преображення і Троїцьку церкву.
Надбрамна в*їздна вежа (стара) / нова дзвіниця та келії з сторони монастирського саду
Надбрамна в*їздна вежа (стара) / нова дзвіниця та храм Преображення Господнього / Миколаївська церква (1721-1737рр.)
Раз по раз край спустошували татарські набіги, тому монастир у 1669 р. вирішили перетворити на фортецю. Відомо, наприклад, що через три роки по тому турки обложили монастир, однак здобути твердиню так і не змогли. Під час тих подій 1672 р. обороняти Крехівський монастир допомагали козаки під головуванням майбутнього гетьмана І. Мазепи. Один із ченців пострілом з гармати вбив племінника кримського хана Селім-Герея.На знак помсти хан віддав наказ спалити монашу обитель і стратити усіх, хто у ній перебуває.
На захист встав гетьман П. Дорошенко, котрий дав завойовникам великий відкуп.
Нова дзвіниця + туалети
Фото
Оточена стінами територія монастиря в плані має форму неправильного п'ятикутника. Колись головним храмом обителі служила дерев'яна Преображенська церква. Побудували її в 1658 р. львівські майстри Андрій і Адам, розписував живописець Н. Петрахнович.
Рельєфний Миколай над входом в храм
Інтер*єр мурованого храму
Вівтар
Нині головним храмом монастиря є кам'яна Миколаївська церква, побудована в 1721-1737 рр. на місці розібраної дерев'яної Троїцької церкви. Храм неодноразово реконструювався і ремонтувався. Над його центральною частиною височіє шоломоподібний купол на восьмигранному барабані. Головний вхід відмічений порталом з рельєфним зображенням Св. Миколи. Над внутрішнім убранням храму працювала низка видатних українських майстрів XVIII ст.: іконостас створив В. Петранович, над царською брамою працював І. Щуровський, вівтар - творіння М. Полєйовського, розписували храм львівські живописці П. Вітаніцький і О.Белявський. На жаль, більшість цих видатних витворів українського мистецтва не збереглася після ліквідації монастиря в 1949р.
Храм Преображення .Профіль
Відновлена дерев*яна церква (2001-2004 рр.)
Три корпуси келій, що відносяться до різних часів, утворюють в плані Т-подібний контур. Найбільш ранній корпус, що витягнувся уздовж східного прясла захисних стін і примикає до апсиди Миколаївської церкви, споруджений в 1755р. Його продовженням служить побудований в 1775-1780 рр. другий братський корпус. У 1898-1902 рр. за проектом архітектора І. Вишневського був споруджений третій корпус, що розташувався уздовж південно-західної стіни.
Святопокровська церква (2001-2004 рр.)
Різьблений вівтар у дерев*яній церкві
Хрест
Значне піднесення та розвиток монастиря розпочалися відтоді, коли він став греко-католицьким, у 1721 р. А ще через 18 літ він приєднався до Чину Святого Василія Великого.
Саме тоді й вирішили перебудувати дерев'яні храми на муровані. Коли ж постала нова велика мурована церква, зникла потреба у маленьких дерев'яних храмах.
Келії та мури
Згодом північно-східну вежу переобладнали під дзвіницю з високою бароковою банею.Капітальну реставрацію споруда пережила у 1908р.Вежа мурована з каменю, восьмикутна в плані, двоярусна, завершена банею з ліхтарем. Нижній ярус з трьома рядами бійниць - первісна споруда, оборонна вежа 1660-х рр. В'їздну браму і міст, які добре збереглися до нині, звели у 1775 - 1788 рр.
Північно-східна вежа-дзвіниця.Вид з внутрішнього двору монастиря
Північно-східна вежа-дзвіниця.Вид з сторони саду
Північно-східна вежа-дзвіниця.Вид від в*їздної брами комплексу
У часи свого піднесення Крехівський монастир був потужним культурним та духовним центром. В обителі був цінний архів, зберігалися мистецькі пам'ятки, а ще у ній була багата бібліотека. У ній зберігалося понад 400 книг, серед яких староруські, латинські книги та рукописи. Найстаріша книга була видана у 1493 р. Зберігався у Крехові й старовинний «Апостол» 1696 р. Його монастирю подарував гетьман І. Мазепа. І. Франко в архіві монастиря працював з відомою «Крехівською Палею».
Північно-західна вежа монастиря
На жаль, більшість цінностей Крехівського монастиря було втрачено назавжди у 1919 - 1924 рр., коли Польща окупувала Східну Галичину. Тоді польські жандарми вивезли монастирські цінності. Щоправда, незначну частину з них польський уряд повернув у 1924 р. Жорстоко тоді польські жандарми повелися і з ченцями: у 1919 р. їх заарештували і відправили до концентраційного табору в Домб'ю.
Північно-західна вежа та північний мур комплексу
Крехів в кін. ХІХ ст. - на поч. ХХ ст. став великим відпустовим центром. Тут відбувалися великі прощі на Благовіщення, Петра і Павла, Покрови, згодом і на святого Пасива, 11-літнього мученика ІV ст., мощі якого подарував папа Лев ХІІІ 1887 р. Та найвелелюднішими прощі були на празник Перенесення мощів святителя Миколая 22 травня.
Монастирський сад та комплекс споруд
Монастирські будівлі за муром
Панорама Крехівського монастиря Св.Миколая Отців Василіян
Радянська влада, прийшовши на наші землі у 1939 р., закрила Крехівський монастир. У ній розмістили «штаб укрепрайона». Остаточно ж монастир закрили у лютому 1949 р. У монастирі створили піонерський табір «Веселка», а згодом перетворили його у школу для розумово відсталих дітей. У церкві розмістили склад.
Каплиця
Хресна дорога
Отці Василіяни повернулися до Крехівського монастиря лише 29 серпня 1990 р. Тоді прибули також для відбування новіціату і новики та ченці з Гошева. 23 грудня 1990 р. урочисто зі Львова було перенесено чудотворну ікону святого Миколая, а 19 травня 1991 р. - чудотворну ікону Божої Матері Верхратської.
Поруч з монастирем відновлена «Хресна дорога», що від монастирських стін, з південних уступів гори Побійної, прямує на її вершину. Збереглась збудована у 1938 р. каплиця «Гріб Господній», якою завершується «Хресна дорога».
Дорога до джерела
Дорога до джерела-2
Багато років поспіль монахи під керівництвом ігумена отця Теодозія Янківа та його наступників відновлювали знищену святиню. Повністю реставрували в'їзну браму, вежі, мури і монастирський корпус. Згодом відновили фільварок, пасіку та сад. До речі, сад ченці заклали ще напр. XVIII ст. Нині тут росте столітня липа.
Особливу увагу під час реставрації комплексу Крехівського монастиря приділили Святопреображенському храму, розписи та іконостас якого було майже повністю знищено у радянські часи.
Каплиця над джерелом
Ліс
Неподалік від монастиря серед лісу є джерело Божої Матері. За переказами, на цьому місці з’явилась Богородиця одній благочестивій жінці. Згідно зі свідченнями, вода має властивість не псуватися і дивним чином оздоровлює. Над джерелом споруджено капличку із фігуркою Богородиці.
Каменюки
Табличка на скелі
Найбільше прочан поспішали до Крехівського монастиря саме завдяки трьом чудотворним іконам, які тут зберігалися - дві Богородиці (Крехівська та Верхратська) та Св.Миколая Чудотворця, архієпископа Мирлікійського. Остання є і нині обабіч іконостаса. Історія появи цього образу в Крехові достеменно не є відомою. хоча, за переказами, її до обителі з Білої Русі приніс сам засновник монастиря Йоіл.
Скельний монастир
Скельний монастир -2
Трохи вище від джерела у лісі є скелі з печерами. Табличка на одній із скель сповіщає, що саме тут оселилися перші ченці, які заснували монастир святого Миколая.
Хрест на пагорбі
Вхід до однієї з печер скельного монастиря
Ікона всередині скельного храму
Природа,ліс,скелі,джерело,духовний та фізичний спокій,-місце варте відвідування.
Могила