Дрогобич-столиця нафтової Галичини. Ч.2
Продовжуємо прогулянку столицею(в минулому) нафтової Галичини,-містом Дрогобич.
Комплекс споруд Дрогобицького солеварного заводу (XIII-XX ст. (1897р.)).Вул. Солоний Ставок, 27
Сучасну Дрогобицьку ратушу було споруджено у 20-х рр. ХХ ст. Частину попередньої було розібрано, та добудовано за новим проектом, а над уцілілою частиною надбудовано третій поверх.Її архітектором був М. Нікодемович. Ратуша збудована з цегли, має три поверхи і вежу. В середині є внутрішній дворик, оточений з усіх сторін стінами ратуші. У будівлі ратуші розташований мармуровий зал. Колись на фасаді ратуші красувались скульптури грифонів, але їх було знято радянською владою.
Фото
Споруда солеварні (XIII-XX ст. (1897р.)).Вул. Солоний Ставок, 27
У XIX ст. поряд з традиційною спеціалізацією Дрогобича, як центра солеваріння, бурхливого розвитку зазнала нафтопереробка. Здавна на околицях міста виявляли поклади нафтопродуктів та озокериту. Ще у 1788 р. у місті почали використовувати для освітлення нафтові ліхтарі.
Стрічковий конвеєр
Стрічка вже не їде...
В 1814 р. управитель соляних копалень Й. Геккель спорудив першу примітивну нафтоперегінну установку. В 1817 р. військові казарми і солеварні Дрогобича вперше в Європі освітлювали гасом. В 1822 р. першу нафтову лампу встановлено перед ратушею. В 1836 р. розпочато освітлення міських вулиць.
Територія Дрогобицького солеварного заводу
Залишки споруд солеварні
Після перетворення Дрогобича "соляного" на Дрогобич "нафтовий", швидкої забудови кам’яними домами, він набув цілком європейського вигляду. Тут тісно переплелися різні стилі - від готичного, ренесансного, барочного, класичного - до еклектичного і модерного.
Будівля
Адмінбудівля заводу
У 1842-1865 рр.у місті була побудована хоральна синагога, яка стала найбільшою у Східній Галичині.
Фото
Житловий будинок (1903р.).Вул.Жупна,4
У 1616 р. польським королем Владиславом IV Вазою надано привілей, у 1634 р. підтверджений дрогобицьким старостою та королівським підскарбієм Яном Даниловичем. Згідно з цим привілеєм, євреям у передмісті Дрогобича надавалась неродюча земельна ділянка розміром 30 моргів, тобто 1 лан (бл.18 га.) для будівництва власного житла та синагоги.Так виник єврейський квартал, котрий отримав назву «Лан».
Фото
Дзвіниця костелу Вознесіння Господнього (14 ст., 1551 р., к.19 ст.).Вул.Т.Шевченка,1
Збудовані синагога та «Лан» були знищені у 1648 р. під час штурму міста козацькими загонами під проводом Богдана Хмельницького, на що місцеві євреї у вересні 1649 р. подали скаргу до Львівського міського суду.
Комплекс костелу та памятник Ю.Дрогобичу
Костел Вознесіння Господнього (14-19ст.).Вул.Т.Шевченка,1
У 1711 р. община отримала дозвіл на реставрацію синагоги, яка, проте, в 1713 р. згоріла разом з «Ланом» під час пожежі. У 1726 р.євреї отримали дозвіл на будівництво нової синагоги на тому ж місці при умові, що нова не буде вища та більша за попередню.
Один з входів у храм
Костел святого Варфоломія.Профіль
У 1743 р. синагогу перебудовано на кам'яну та обладнано галереї для жінок. Будівля синагоги була витягнута в плані в напрямку з заходу на схід (23,7х12,4 м), а товщина стін досягала 2,5 м. Ця синагога, єдина на той момент на «Лані» кам'яна будівля, служила притулком і захистом для євреїв та однією з архітектурних домінант Дрогобича до того часу, поки на сусідній ділянці у 1842-1865 рр. не було побудовано монументальне приміщення великої хоральної синагоги. Після цього вона була перетворена на бейс-мідраш, а після Другої світової війни фрагменти її руїн були вбудовані в будівлю хлібозаводу.
Костел.Фото
Костел Св. Бартоломея.Тил
Дрогобицьку хоральну синагогу зводили протягом 23 років, з 1842-го по 1865-й рр. На той момент вона була однією з найбільших синагог на території всієї Європи та найбільшою на Західній Україні. За основу у зовнішньому оздобленні взято аналогічну синагогу, збудовану у німецькому місті Касселі (1830 р.), використавши для зображення на фасаді такі самі романські архітектурні пояси.
Дзвіниця костелу
Храмова дзвіниця
У часи Другої світової війни приміщення синагоги використовувалось в якості конюшні.Після завершення Другої світової війни у ній розмістився склад тканин, відтак склад солі, згодом меблева крамниця, а в прибудовах знаходились продуктові склади.Ратуша (будинок магістрату) (XIX ст. (XII ст. - вежа, 1920-і рр. - ратуша). Пл.Ринок,1
Ратуша. Пл.Ринок,1
Напр. 80-х - поч. 90-х років 20-го ст. будівлю було повернуто Дрогобицькій іудейській громаді. Незважаючи не це, вона була розграбована й двічі підпалена. Будівля знаходилася в руїнах, існували проекти її реконструкції.
Одна з вулиць міста..
Духовна семінарія
У період переходу від переважного виробництва солі до переважного виробництва нафтопродуктів у нормальній (початковій) школі монахів-василіан, у міській гімназії вчився Іван Франко, пізніше - класики української літератури Василь Стефаник і Лесь Мартович.
Собор Пресвятої Трійці / Костьол Кармелітів (XVII-XIX ст.).Вул.Трускавецька, 2
Собор Пресвятої Трійці / Костьол Кармелітів.Профіль
Після виру Першої світової війни, радянсько-польської війн та чисельних змін влад, Галичина опиняється у складі Польської держави.
Фото
Житлово-торговий будинок (чиншова кам'яниця) (кін. XIX - поч. XX ст.).Вул.Ковальська,1
Після вступу на західну Україну радянських військ в 1939 р. була створена Дрогобицька область до складу якої входило 9 районів. Ця область існувала до травня 1959 р., коли була включена до складу Львівської області. За часів німецько-фашистської окупації Дрогобич входив до складу генерального губернаторства Галичина.
Будинок школи (поч.20ст.).Вул.Завалля,12
Житловий будинок (кін. XIX ст. (поч. XX ст.).Вул.І. Мазепи, 17
Ще однією памяткою міста є монастир святих Апостолів Петра і Павла,який є наступником і продовжувачем перших монастирів отців Василіян на Дрогобиччині, що боронили традиційну УГКЦ в селах Дережичі, Лішня та Летня. Після того, як 1758 р. згорів Держичівський монастир, ченці остаточно вирішили звести один великий монастир. Втіленню ідеї завадив перший поділ Речі Посполитої (1772р.).
Панорама церкви Петра і Павла (1828-1831рр.) та адмінбудівлі (1913р.)
Фото
Зібравши необхідні кошти, отці василіяни взялися за будівництво майбутньої святині. Керував роботами отець Г. Дубицький. За 3 роки будівництво дерев'яного монастиря та храму Петра і Павла було завершено. Проте ця первинна будівля монастиря у 1825 р. вщент згоріла в пожежі. Загинуло майже все церковне майно, вдалося врятувати лише вівтар та декілька ікон.
Інтерєр Петропавлівського храму
Церква Петра і Павла (1828-1831рр.)Вул.Стрийська,1
Ігумен Й. Качановський знову дістав у австрійського уряду дозвіл на спорудження нового монастиря, цього разу мурованого. І знову будівельні роботи тривали 3 роки і були завершені у 1828 р. Наступні 3 роки були присвячені оздобленню інтер'єру. Освячення церкви відбулося у 1831 р., на день священномученика Йосафата, в честь чого храм крім назви св. Апостола Петра і Павла, отримав додаткову назву священномученика Йосафата.
Храм.Тил
Частина комплексу меморіалу «Тюрма на Стрийській»
На поч. 1930-х рр.монастир був зачинений на ремонт, а ченці переселилися до колишнього Свято-Троїцького монастиря. Певний час приміщення святині орендувала платна міська лікарня. Пізніше, його винаймали приватні особи.
Оновлена церква була освячена 4 грудня 1934 р.Таблиці памяті на стінах...
Дрогобицький музей «Тюрма на Стрийській» / колишня катівня НКВД-МГБ-КГБ. Вул. Стрийська, 3
Після ліквідації в 1959 р. Дрогобицької області храм був переданий педагогічному інститутові і служив студентським клубом для танців та інших розваг. У приміщенні монастиря були розташовані лабораторії.
Від 1990 р. і вже в незалежній Україні василіянський Монастир святих Апостолів Петра і Павла у Дрогобичі відновив свою діяльність.Музей «Тюрма на Стрийській».(1903р.).Фасад
Адмінбудинок.(поч.20ст.).Вул.Стрийська,22
У наш час основною промисловою галуззю міста є машинобудування та нафтопереробка.
Інфоджерела: http://droginfo.com.ua/content/view/96/ , http://uk.wikipedia.org.
Фото
Храм-новобуд
От власне і все,але ні,-не все,дві найцікавіші памятки міста-деревяний храм Св.Юрія та церкву Воздвиження Чесного Хреста я залишив на наступну розповідь..
Хоральна синагога (1842-1865рр.) Вул.П. Орлика, 6
Хоральна синагога (1842-1865рр.) Фасад. Вул.П. Орлика, 6
А місто цікаве,досить цікаве,-варте відвідин..
Місце страти мирних громадян німецько-фашистськими загарбниками у 1941-1945рр. Вул.Ковальська
Памятна бронзова скульптура (1974р.)
Комплекс споруд Дрогобицького солеварного заводу (XIII-XX ст. (1897р.)).Вул. Солоний Ставок, 27
Сучасну Дрогобицьку ратушу було споруджено у 20-х рр. ХХ ст. Частину попередньої було розібрано, та добудовано за новим проектом, а над уцілілою частиною надбудовано третій поверх.Її архітектором був М. Нікодемович. Ратуша збудована з цегли, має три поверхи і вежу. В середині є внутрішній дворик, оточений з усіх сторін стінами ратуші. У будівлі ратуші розташований мармуровий зал. Колись на фасаді ратуші красувались скульптури грифонів, але їх було знято радянською владою.
Фото
Споруда солеварні (XIII-XX ст. (1897р.)).Вул. Солоний Ставок, 27
У XIX ст. поряд з традиційною спеціалізацією Дрогобича, як центра солеваріння, бурхливого розвитку зазнала нафтопереробка. Здавна на околицях міста виявляли поклади нафтопродуктів та озокериту. Ще у 1788 р. у місті почали використовувати для освітлення нафтові ліхтарі.
Стрічковий конвеєр
Стрічка вже не їде...
В 1814 р. управитель соляних копалень Й. Геккель спорудив першу примітивну нафтоперегінну установку. В 1817 р. військові казарми і солеварні Дрогобича вперше в Європі освітлювали гасом. В 1822 р. першу нафтову лампу встановлено перед ратушею. В 1836 р. розпочато освітлення міських вулиць.
Територія Дрогобицького солеварного заводу
Залишки споруд солеварні
Після перетворення Дрогобича "соляного" на Дрогобич "нафтовий", швидкої забудови кам’яними домами, він набув цілком європейського вигляду. Тут тісно переплелися різні стилі - від готичного, ренесансного, барочного, класичного - до еклектичного і модерного.
Будівля
Адмінбудівля заводу
У 1842-1865 рр.у місті була побудована хоральна синагога, яка стала найбільшою у Східній Галичині.
Фото
Житловий будинок (1903р.).Вул.Жупна,4
У 1616 р. польським королем Владиславом IV Вазою надано привілей, у 1634 р. підтверджений дрогобицьким старостою та королівським підскарбієм Яном Даниловичем. Згідно з цим привілеєм, євреям у передмісті Дрогобича надавалась неродюча земельна ділянка розміром 30 моргів, тобто 1 лан (бл.18 га.) для будівництва власного житла та синагоги.Так виник єврейський квартал, котрий отримав назву «Лан».
Фото
Дзвіниця костелу Вознесіння Господнього (14 ст., 1551 р., к.19 ст.).Вул.Т.Шевченка,1
Збудовані синагога та «Лан» були знищені у 1648 р. під час штурму міста козацькими загонами під проводом Богдана Хмельницького, на що місцеві євреї у вересні 1649 р. подали скаргу до Львівського міського суду.
Комплекс костелу та памятник Ю.Дрогобичу
Костел Вознесіння Господнього (14-19ст.).Вул.Т.Шевченка,1
У 1711 р. община отримала дозвіл на реставрацію синагоги, яка, проте, в 1713 р. згоріла разом з «Ланом» під час пожежі. У 1726 р.євреї отримали дозвіл на будівництво нової синагоги на тому ж місці при умові, що нова не буде вища та більша за попередню.
Один з входів у храм
Костел святого Варфоломія.Профіль
У 1743 р. синагогу перебудовано на кам'яну та обладнано галереї для жінок. Будівля синагоги була витягнута в плані в напрямку з заходу на схід (23,7х12,4 м), а товщина стін досягала 2,5 м. Ця синагога, єдина на той момент на «Лані» кам'яна будівля, служила притулком і захистом для євреїв та однією з архітектурних домінант Дрогобича до того часу, поки на сусідній ділянці у 1842-1865 рр. не було побудовано монументальне приміщення великої хоральної синагоги. Після цього вона була перетворена на бейс-мідраш, а після Другої світової війни фрагменти її руїн були вбудовані в будівлю хлібозаводу.
Костел.Фото
Костел Св. Бартоломея.Тил
Дрогобицьку хоральну синагогу зводили протягом 23 років, з 1842-го по 1865-й рр. На той момент вона була однією з найбільших синагог на території всієї Європи та найбільшою на Західній Україні. За основу у зовнішньому оздобленні взято аналогічну синагогу, збудовану у німецькому місті Касселі (1830 р.), використавши для зображення на фасаді такі самі романські архітектурні пояси.
Дзвіниця костелу
Храмова дзвіниця
У часи Другої світової війни приміщення синагоги використовувалось в якості конюшні.Після завершення Другої світової війни у ній розмістився склад тканин, відтак склад солі, згодом меблева крамниця, а в прибудовах знаходились продуктові склади.Ратуша (будинок магістрату) (XIX ст. (XII ст. - вежа, 1920-і рр. - ратуша). Пл.Ринок,1
Ратуша. Пл.Ринок,1
Напр. 80-х - поч. 90-х років 20-го ст. будівлю було повернуто Дрогобицькій іудейській громаді. Незважаючи не це, вона була розграбована й двічі підпалена. Будівля знаходилася в руїнах, існували проекти її реконструкції.
Одна з вулиць міста..
Духовна семінарія
У період переходу від переважного виробництва солі до переважного виробництва нафтопродуктів у нормальній (початковій) школі монахів-василіан, у міській гімназії вчився Іван Франко, пізніше - класики української літератури Василь Стефаник і Лесь Мартович.
Собор Пресвятої Трійці / Костьол Кармелітів (XVII-XIX ст.).Вул.Трускавецька, 2
Собор Пресвятої Трійці / Костьол Кармелітів.Профіль
Після виру Першої світової війни, радянсько-польської війн та чисельних змін влад, Галичина опиняється у складі Польської держави.
Фото
Житлово-торговий будинок (чиншова кам'яниця) (кін. XIX - поч. XX ст.).Вул.Ковальська,1
Після вступу на західну Україну радянських військ в 1939 р. була створена Дрогобицька область до складу якої входило 9 районів. Ця область існувала до травня 1959 р., коли була включена до складу Львівської області. За часів німецько-фашистської окупації Дрогобич входив до складу генерального губернаторства Галичина.
Будинок школи (поч.20ст.).Вул.Завалля,12
Житловий будинок (кін. XIX ст. (поч. XX ст.).Вул.І. Мазепи, 17
Ще однією памяткою міста є монастир святих Апостолів Петра і Павла,який є наступником і продовжувачем перших монастирів отців Василіян на Дрогобиччині, що боронили традиційну УГКЦ в селах Дережичі, Лішня та Летня. Після того, як 1758 р. згорів Держичівський монастир, ченці остаточно вирішили звести один великий монастир. Втіленню ідеї завадив перший поділ Речі Посполитої (1772р.).
Панорама церкви Петра і Павла (1828-1831рр.) та адмінбудівлі (1913р.)
Фото
Зібравши необхідні кошти, отці василіяни взялися за будівництво майбутньої святині. Керував роботами отець Г. Дубицький. За 3 роки будівництво дерев'яного монастиря та храму Петра і Павла було завершено. Проте ця первинна будівля монастиря у 1825 р. вщент згоріла в пожежі. Загинуло майже все церковне майно, вдалося врятувати лише вівтар та декілька ікон.
Інтерєр Петропавлівського храму
Церква Петра і Павла (1828-1831рр.)Вул.Стрийська,1
Ігумен Й. Качановський знову дістав у австрійського уряду дозвіл на спорудження нового монастиря, цього разу мурованого. І знову будівельні роботи тривали 3 роки і були завершені у 1828 р. Наступні 3 роки були присвячені оздобленню інтер'єру. Освячення церкви відбулося у 1831 р., на день священномученика Йосафата, в честь чого храм крім назви св. Апостола Петра і Павла, отримав додаткову назву священномученика Йосафата.
Храм.Тил
Частина комплексу меморіалу «Тюрма на Стрийській»
На поч. 1930-х рр.монастир був зачинений на ремонт, а ченці переселилися до колишнього Свято-Троїцького монастиря. Певний час приміщення святині орендувала платна міська лікарня. Пізніше, його винаймали приватні особи.
Оновлена церква була освячена 4 грудня 1934 р.Таблиці памяті на стінах...
Дрогобицький музей «Тюрма на Стрийській» / колишня катівня НКВД-МГБ-КГБ. Вул. Стрийська, 3
Після ліквідації в 1959 р. Дрогобицької області храм був переданий педагогічному інститутові і служив студентським клубом для танців та інших розваг. У приміщенні монастиря були розташовані лабораторії.
Від 1990 р. і вже в незалежній Україні василіянський Монастир святих Апостолів Петра і Павла у Дрогобичі відновив свою діяльність.Музей «Тюрма на Стрийській».(1903р.).Фасад
Адмінбудинок.(поч.20ст.).Вул.Стрийська,22
У наш час основною промисловою галуззю міста є машинобудування та нафтопереробка.
Інфоджерела: http://droginfo.com.ua/content/view/96/ , http://uk.wikipedia.org.
Фото
Храм-новобуд
От власне і все,але ні,-не все,дві найцікавіші памятки міста-деревяний храм Св.Юрія та церкву Воздвиження Чесного Хреста я залишив на наступну розповідь..
Хоральна синагога (1842-1865рр.) Вул.П. Орлика, 6
Хоральна синагога (1842-1865рр.) Фасад. Вул.П. Орлика, 6
А місто цікаве,досить цікаве,-варте відвідин..
Місце страти мирних громадян німецько-фашистськими загарбниками у 1941-1945рр. Вул.Ковальська
Памятна бронзова скульптура (1974р.)