Білий Камінь
Білий Камінь - колись місто на перетині шляхів Львів - Буськ - Золочів - Зборів та Олесько - Золочів - Поморяни з потужним замком і фільварком. У 1900 році населення міста становило 3726 осіб, сьогодні в Білому Камені живе трохи більше 700 мешканців. Від замку не залишилося і сліду. Єдина пам'ятка, що зберіглася - костел Успіння Пресвятої Богородиці, збудований у 1700 році.
Замок у на рівнині біля ріки Західний Буг до 1611 заклав каштелян київський, князь Юрій Корибут Вишневецький. Він був завдовжки - 58 м, а завширшки - 54 м, тобто мав форму квадрату. По кутах стояли чотири восьмикутних вежі - бастіони. Замок мав дві брами, одна з яких була парадною і являла собою портал з двома коринфськими колонами. Після смерті Вишневецького замок і містечко Білий Камінь перейшли до його племінника князя Яреми Вишневецького, одного з найбагатших людей тодішньої України. Князь Ярема з дружиною Гризельдою із Замойських розбудував замок, перетворивши на одну з найкращих резиденцій у краї.
В ХІХ сторіччі замок позбавили обороноздатності, розібравши частину мурів. Рештки будівель замку вигоріли 1848 року. Власник, очевидно, не мав коштів чи бажання для проведення недешевого відновлення будівель. На кінець XIX ст. рештки мурів здіймались ще на декілька метрів над землею. Руїни замку були планомірно знищені в часи СРСР. Тож на місці замку з допомогою бульдозерів облаштували футбольне поле.
У селі знаходиться костел Успіння Пресвятої Богородиці, в якому переплелися риси архітектури ренесансу і бароко. Через два роки після закінчення будови замку князь Юрій Корибут Вишневецький та його дружина Тереза Чапличівна вирішили заснувати латинську парафію. Зведений ними скромний однонефний костел із спадистим двосхилим дахом, що закінчувався невеликим ліхтарем, датується 1613 роком. У 1618 році помер князь Юрій Корибут Вишневецький, не залишивши спадкоємців, тому Білий Камінь перейшов до князя Яреми-Михайла Вишневецького - нащадка старшого брата його батька Михайла Вишневецького.
Ярема Вишневецький разом з дружиною Гризельдою Замойською у 1640 році збільшили парафію і сприяли в упорядкуванні та вдосконаленні споруди. Парафія була великою, адже до неї належало, крім Білого Каменя, ще шість сіл: Белзець, Черемошня, Почапи, Скварява, Ушня, Жуличі, а пізніше приєднався ще й Бужок. Внаслідок національно-визвольної війни українського народу 1648-1657 років, а також подальших нападів татар та турків у 1667, 1672, 1675 роках, забудова містечка, в тому числі костел, зазнали значних руйнувань. Тому не дивно, чому польський історик А. Чоловський писав, що костел збудований у 1700 році, а наступна реконструкція відбулася в 1737 році і 25 жовтня (на порталі західного фасаду викарбована ця дата: «Anos Dni MDCCXXXVII Dic XXV octobris») цього ж року відновлений костел був освячений в ім'я Успіння Пресвятої Богородиці.
Костел було декоровано в стилі бароко і він набуває свого сучасного вигляду. У 1766 році знов був відновлений та розширений: до апсиди з півночі було прибудовано ризницю. Очевидно, в цей час подвір'я було оточене цегляною огорожею з двома кутовими дзвіницями, брамою та капличкою-входом в стіні. Отже після реконструкцій XVIII століття костел, побудований Юрієм Корибутом Вишневецьким у 1613 році, остаточно втратив свій первісний вигляд.
Костел Успіння у плані хрестоподібний з п'ятигранною апсидою. Фундамент виконано з бутового каменю з цоколем із тесаних кам'яних блоків. Стіни муровані з цегли з вкрапленнями білокам'яних тесаних блоків. Фасади костелу розчленовані пілястрами композитного ордеру, а кути бокових гілок на половині висоти відмічені діамантовим рустом. Карниз викладено з лекальної цегли. Головний, західний, вхід костелу оздоблений білокам'яним порталом та декорований фігурним бароковим фронтоном з пружними волютами. Розчленовані маси споруди утворюють динамічну композицію, що завершується ажурною сигнатуркою.
В інтер'єрі внутрішній простір має бокові відгалуження - каплиці. Будівля перекрита системою хрестових і напівциркулярних склепінь. Апсида костелу має зімкнуте склепіння з розпалубками, що сходяться у центрі. За розділення фасадів інтер'єрів відповідають пілястри тосканського ордеру. Облямування більшості вікон - цегляне, нескладне за конфігурацією. Двері дерев'яні оздоблені багатою різьбою. Під костелом знаходиться система підвалів та підземних ходів, які, очевидно, сполучали споруду із замком.
Брама на костельна подвір'я:
Одна із старих будівель колишнього містечка:
Інформація - з української Вікіпедії
Замок у на рівнині біля ріки Західний Буг до 1611 заклав каштелян київський, князь Юрій Корибут Вишневецький. Він був завдовжки - 58 м, а завширшки - 54 м, тобто мав форму квадрату. По кутах стояли чотири восьмикутних вежі - бастіони. Замок мав дві брами, одна з яких була парадною і являла собою портал з двома коринфськими колонами. Після смерті Вишневецького замок і містечко Білий Камінь перейшли до його племінника князя Яреми Вишневецького, одного з найбагатших людей тодішньої України. Князь Ярема з дружиною Гризельдою із Замойських розбудував замок, перетворивши на одну з найкращих резиденцій у краї.
В ХІХ сторіччі замок позбавили обороноздатності, розібравши частину мурів. Рештки будівель замку вигоріли 1848 року. Власник, очевидно, не мав коштів чи бажання для проведення недешевого відновлення будівель. На кінець XIX ст. рештки мурів здіймались ще на декілька метрів над землею. Руїни замку були планомірно знищені в часи СРСР. Тож на місці замку з допомогою бульдозерів облаштували футбольне поле.
У селі знаходиться костел Успіння Пресвятої Богородиці, в якому переплелися риси архітектури ренесансу і бароко. Через два роки після закінчення будови замку князь Юрій Корибут Вишневецький та його дружина Тереза Чапличівна вирішили заснувати латинську парафію. Зведений ними скромний однонефний костел із спадистим двосхилим дахом, що закінчувався невеликим ліхтарем, датується 1613 роком. У 1618 році помер князь Юрій Корибут Вишневецький, не залишивши спадкоємців, тому Білий Камінь перейшов до князя Яреми-Михайла Вишневецького - нащадка старшого брата його батька Михайла Вишневецького.
Ярема Вишневецький разом з дружиною Гризельдою Замойською у 1640 році збільшили парафію і сприяли в упорядкуванні та вдосконаленні споруди. Парафія була великою, адже до неї належало, крім Білого Каменя, ще шість сіл: Белзець, Черемошня, Почапи, Скварява, Ушня, Жуличі, а пізніше приєднався ще й Бужок. Внаслідок національно-визвольної війни українського народу 1648-1657 років, а також подальших нападів татар та турків у 1667, 1672, 1675 роках, забудова містечка, в тому числі костел, зазнали значних руйнувань. Тому не дивно, чому польський історик А. Чоловський писав, що костел збудований у 1700 році, а наступна реконструкція відбулася в 1737 році і 25 жовтня (на порталі західного фасаду викарбована ця дата: «Anos Dni MDCCXXXVII Dic XXV octobris») цього ж року відновлений костел був освячений в ім'я Успіння Пресвятої Богородиці.
Костел було декоровано в стилі бароко і він набуває свого сучасного вигляду. У 1766 році знов був відновлений та розширений: до апсиди з півночі було прибудовано ризницю. Очевидно, в цей час подвір'я було оточене цегляною огорожею з двома кутовими дзвіницями, брамою та капличкою-входом в стіні. Отже після реконструкцій XVIII століття костел, побудований Юрієм Корибутом Вишневецьким у 1613 році, остаточно втратив свій первісний вигляд.
Костел Успіння у плані хрестоподібний з п'ятигранною апсидою. Фундамент виконано з бутового каменю з цоколем із тесаних кам'яних блоків. Стіни муровані з цегли з вкрапленнями білокам'яних тесаних блоків. Фасади костелу розчленовані пілястрами композитного ордеру, а кути бокових гілок на половині висоти відмічені діамантовим рустом. Карниз викладено з лекальної цегли. Головний, західний, вхід костелу оздоблений білокам'яним порталом та декорований фігурним бароковим фронтоном з пружними волютами. Розчленовані маси споруди утворюють динамічну композицію, що завершується ажурною сигнатуркою.
В інтер'єрі внутрішній простір має бокові відгалуження - каплиці. Будівля перекрита системою хрестових і напівциркулярних склепінь. Апсида костелу має зімкнуте склепіння з розпалубками, що сходяться у центрі. За розділення фасадів інтер'єрів відповідають пілястри тосканського ордеру. Облямування більшості вікон - цегляне, нескладне за конфігурацією. Двері дерев'яні оздоблені багатою різьбою. Під костелом знаходиться система підвалів та підземних ходів, які, очевидно, сполучали споруду із замком.
Брама на костельна подвір'я:
Одна із старих будівель колишнього містечка:
Інформація - з української Вікіпедії