Мис Казантип
Ніколи не гадав, що мені щось може сподобатись на Кримі(мешканці ще мабуть довго не будуть розуміти значення слова "сервіс"), але цього разу був приємно здивований.
Два роки тому під час першої спроби потрапити на мис ми дізналися, що мис є державним заповідником. І що потрапити туди можливо лише за наявності перепустки, яку треба попередньо придбати в офісі. Тому цього разу перепустки придбали ще до мого приїзду у Щолкіне. Тож відразу після поселення, добре намастившись кремом проти загару, вирушили на дослідження мису.
Вдалині, власне, той самий мис до якого ми вирушили пішки.
На виході з міста дізнались, що Щолкіне дуже популярний серед певної верстви населення Харкова :)
Дорогою є озеро на якому цього разу було дуже багато чайок
Підходимо до заповідника
А ось і сам вхід :)
На вході перепустки ніхто не перевіряє та й чіткого забору ніякого немає між заповідником і не заповідником, але територію постійно патрулюють автівка(де зараз також продають перепустки) та хлопець на мопеді, який нас застиг у бухті і повірив на слово, що перепустки в нас є.
Флора...
та фауна мису
Діставшись моря одразу побачили найчистішу воду. Яка спонукала до купання.
Тому почали шукати на скелястому березі місце, де можна потрапити до моря.
Мешканці мису.
Ось ця бухта стала нашою першою зупинкою
Дуже подобалась відсутність людей навкруги.
Вода майоріть на сонці.
На цьому боці мису є скеля "Сраний камень", яку ми намагалися ідентифікувати. Це один з варіантів.
Ось інший варіант
А ось ще декілька менших варіантів
Прогулянка на катері для відпочиваючих. Вздовж берегу мису з заходом до однієї з бухт для купання. Там ми їх і наздогнали.
Вирушаємо далі оглядати мис
З одного боку чисте море, а з іншого чистий степ
Анна завжди десь попереду, а я все оглядаю та намагаюсь фотографувати
У тіні скель зробили привал
Добре коли багато птиць
Під владою вітру скелі приймають дивні форми. Ця мені здалась обличчям чоловіка
Ця папугою
Це мабуть застава
Безкрайній степ
Ось ми й наздогнали катери.
Анна проводжає катер
Якийсь тракторист місцевий
Без людей значно красивіше
На дні казана є декілька нафтових вишок. Мені взагалі здалось, що "Божевільний Макс-2" знімали тут.
Анна їде в обхід
"Гранд каньйон"
Оминувши мис вийшли до Татарської бухти
Стомившись ходити униз-угору обходимо останні миси морем
А наприкінці подорожі нас чекала подвійна веселка
Дуже рекомендую мис для подорожі, але будь ласка не смітить там та відвідуйте його малими групами - так набагато цікавіше ;)
Два роки тому під час першої спроби потрапити на мис ми дізналися, що мис є державним заповідником. І що потрапити туди можливо лише за наявності перепустки, яку треба попередньо придбати в офісі. Тому цього разу перепустки придбали ще до мого приїзду у Щолкіне. Тож відразу після поселення, добре намастившись кремом проти загару, вирушили на дослідження мису.
Вдалині, власне, той самий мис до якого ми вирушили пішки.
На виході з міста дізнались, що Щолкіне дуже популярний серед певної верстви населення Харкова :)
Дорогою є озеро на якому цього разу було дуже багато чайок
Підходимо до заповідника
А ось і сам вхід :)
На вході перепустки ніхто не перевіряє та й чіткого забору ніякого немає між заповідником і не заповідником, але територію постійно патрулюють автівка(де зараз також продають перепустки) та хлопець на мопеді, який нас застиг у бухті і повірив на слово, що перепустки в нас є.
Флора...
та фауна мису
Діставшись моря одразу побачили найчистішу воду. Яка спонукала до купання.
Тому почали шукати на скелястому березі місце, де можна потрапити до моря.
Мешканці мису.
Ось ця бухта стала нашою першою зупинкою
Дуже подобалась відсутність людей навкруги.
Вода майоріть на сонці.
На цьому боці мису є скеля "Сраний камень", яку ми намагалися ідентифікувати. Це один з варіантів.
Ось інший варіант
А ось ще декілька менших варіантів
Прогулянка на катері для відпочиваючих. Вздовж берегу мису з заходом до однієї з бухт для купання. Там ми їх і наздогнали.
Вирушаємо далі оглядати мис
З одного боку чисте море, а з іншого чистий степ
Анна завжди десь попереду, а я все оглядаю та намагаюсь фотографувати
У тіні скель зробили привал
Добре коли багато птиць
Під владою вітру скелі приймають дивні форми. Ця мені здалась обличчям чоловіка
Ця папугою
Це мабуть застава
Безкрайній степ
Ось ми й наздогнали катери.
Анна проводжає катер
Якийсь тракторист місцевий
Без людей значно красивіше
На дні казана є декілька нафтових вишок. Мені взагалі здалось, що "Божевільний Макс-2" знімали тут.
Анна їде в обхід
"Гранд каньйон"
Оминувши мис вийшли до Татарської бухти
Стомившись ходити униз-угору обходимо останні миси морем
А наприкінці подорожі нас чекала подвійна веселка
Дуже рекомендую мис для подорожі, але будь ласка не смітить там та відвідуйте його малими групами - так набагато цікавіше ;)