Маріямпіль
Маріямпіль - колись місто, а тепер село, яке розташовується лівому березі Дністра в Галицькому районі на Івано-Франківщині. Оскільки сьогодні село стоїть обабіч важливих шляхів, а дорога сюди відверто погана (хоча де вона зараз добра?), то навіть туристи сюди навідуються не часто, при тому що подивитись в Маріямполі є на що.
У цих місцях люди селились віддавна. В часи Галицько-Волинського князівства поселення носило назву Чортополь, який проіснував до ХV століття і був знищений татарами. Згодом тут виникло село Вовчків. Цікаво, що на протилежному березі Дністра існувало ще одне поселення з не вельми християнською назвою Чешибіси, а з часом обидва поселення отримали прохристиянські назви на честь Діви Марії і Ісуса Христа - Маріямпіль та Єзупіль відповідно.
У 1638 році Вовчків (майбутній Маріямпіль) отримав міські права, а у 1670-их роках король Ян III Собеський надав поселенню магдебурзьке право. Оборону міста в той час забезпечував дерев'яний замок з назвою Божий Видок, проте навіть він нічим не зміг зарадити у 1676 році, коли турки повністю знищили місто і замок. У 1691 році король Речі Посполитої передає зруйноване місто у власність коронному гетьманові Станіславу Яну Яблоновському - тому самому, що звів фортецю Окопи Святої Трійці в усті Збруча.
На високому березі Дністра Яблоновський зводить мурований замок. Місце для твердині було обрано дуже вдало, адже майже вертикальні кручі над річкою надавали надійний природний захист. Поблизу замку було закладено прямокутну в плані ринкову площу, навколо якої почали оселятись люди. Станіслав Ян Яблоновський привіз до містечка Чудодійний Образ Маріямпільської Богоматері, який супроводжував коронного гетьмана у битвах під Хотином у 1673 році, Журавном у 1676 році, Віднем у 1683 році, а також в походах на Поділля і Буковину. Вважалось, що ікона приносила удачу в військових сутичках і боях. Власне завдяки образу місто і отримало свою назву - Маріямпіль.
Родина Яблоновських володіла містом протягом 190 років, а її представники посприяли значному розвитку поселення. В Маріямпіль було запрошено різних ремісників, вироби яких були відомими далеко за межами міста. Найбільше славились роботи будівельників, які зводили храми та інші споруди по всій Галичині, гонтарів - вироблений ними гонт навіть експонувався на виставці у Відні в 1844 році, ковалів та інших. Для розвитку торгівлі до міста було запрошено єврейських купців. Найбільшого розвитку Марямпіль досяг на межі ХІХ і ХХ століть, коли населення міста становило понад 4 тисячі мешканців. Проте дві світові війни повністю змінили обличчя поселення - колись розвинене місто перетворилось на село, зникла частина храмів, а також більшість старої громадської забудови, від великої єврейської громади не залишилось і сліду, а поляків було переселено в південно-західну частину Польщі.
Попри всі лихоліття, що довелось пережити Маріямполю у ХХ столітті, поселення не виглядає депресивним і занедбаним, про що яскраво свідчить добре доглянута центральна площа Святої Марії. Також приємно здивувала наявність вказівників для туристів, при чому їх було достатньо багато. Якщо чесно, то далеко не кожен райцентр може таким похвалитись. Одним словом, Маріямпіль залишив приємні враження про себе.
А тепер перейдемо до перегляду найцікавіших об'єктів. Розпочнемо з центральної площі Святої Марії, посеред якої встановлено скульптуру Богородиці. У 2011 році площу було засаджено молодими саджанцями сакури та інших дерев та кущів, а її територія виглядає вельми доглянутою - доріжки чисті, газони покошені, квіти посаджені.
На краю площі можна побачити церкву Воздвиження Чесного Хреста, яку було зведено у 1930 році. До цього греко і римо-католики почергово користувались будівлею костелу, проте після виникнення міжнаціональної ворожнечі між поляками і українцями у 1920-х роках останніх заставили покинути костел. Власне після цього і виникла потреба в будівництві греко-католицького храму. Зараз церква почергово використовується греко-католицькою і православною громадами.
Церковна дзвіниця:
На початку ХVІІІ століття в Маріямполі будується дерев'яний костел, в який помістили Чудодійний Образ Богоматері. Протягом 1736-1741 років замість дерев'яного храму зводиться мурований костел Святої Трійці. А вже за рік у 1742 році в місті з'являється монастир капуцинів з костелом святого Антонія, споруди якого збереглись до наших днів. У 1753 році при кляшторі утворено конвікт - один з небагатьох вищих навчальних закладів на Галичині. У 1772 році після поділу Польщі Маріямпіль входить до складу Австро-Угорщини, за часів якої було закрито не один монастир. Така ж доля спіткала і маріямпільських капуцинів. Згодом обитель передали жіночому монастирю сестер милосердя, костелом якого понад 130 років спільно користувались греко і римо-католики, після того як наприкінці XVIII століття зникли обидві греко-католицькі церкви міста - одна згоріла, а іншу розібрали через аварійний стан.
З приходом радянської влади монастир було закрито. Перед закриттям обителі полякам вдалось вивезти Чудодійний Образ Богоматері до Польщі, зараз він перебуває у Вроцлаві. У 1946 році в будівлях монастиря розмістили дитячий будинок, а у 1980 році його замінила жіноча колонія, яка перебуває тут по сьогоднішній день, тому, на жаль, поглянути на будівлі колишнього монастиря зблизька не вийде.
Старий будинок на центральній площі:
З іншого боку площі Марії насипано меморіальний пагорб.
Зовсім неподалік від площі Святої Марії розташовуються залишки замку, який у 1692 році звів Станіслав Ян Яблоновський.
Перед замковою брамою можна побачити схему споруди, від якої до наших, на жаль, збереглось небагато - замкова брама і залишки кількох бастіонів.
На відміну від інших замків Західної України дана оборонна споруда є порівняно маловідомою, принаймі в краєзнавчій літературі і путівниках зустрічається вкрай рідко.
Замок був прямокутним в плані з бастіонами по кутках. Всередину споруди можна було потрапити через підйомний міст і браму в північній стіні. З двох боків твердиню оточував рів, а з інших були дуже круті і високі береги Дністра. Товщина замкових стін сягала 2-3 метрів.
З приходом австрійців у 1772 році в замку розмістився військовий гарнізон.
Востаннє за призначенням споруда використовувалась у 1809 році, коли в твердині засів пронаполеонівськи настроєний чотирьохтисячний загін польських повстанців. Австрійські військові не наважились брати замок штурмом, боячись великих людських втрат, та й взагалі сумніваючись в успішності наступу.
Щоб в майбутньому запобігти подібним ситуаціям у 1817 році твердиню вирішено було розібрати. З вивільненого будівельного матеріалу у 1820-х роках на території замку Яблоновські звели палац, який було добряче поруйновано в роки Першої світової війни.
Сьогодні на території замку розташовується лікарня та ряд господарських будівель. А вже в наш час в районі західної стіни почалось будівництво якоїсь споруди. Судячи по вигляду і по тому факту, що трохи нижче розташовується джерело, вода з якого вважається цілющою, будівля, мабуть, буде релігійного призначення. Маю сумніви, що перед початком будівництва дану ділянку було ретельно досліджено.
Залишки південно-західного бастіону:
На території замкового подвір'я зберігся старий дуб, який є ровесником замку. Кажуть, що в липні 1920 року під ним відпочивав Симон Петлюра, війська якого вели бої в цьому регіоні.
На схід від замку у 1690 році було закладено парк, який вважається найстарішим дендрологічним парком на Прикарпатті.
Вхід на центральну алею дендропарку в колишній замковій стіні:
Вхід з боку парку:
Одразу ж при вході в парк ліворуч бачимо залишки північно-східного бастіону.
Щоб краще роздивитись замкові залишки, мабуть, треба їхати сюди в безлистяну пору року, бо влітку тут все сильно заростає.
Вид з парку на монастир-колонію:
Центральна липова алея:
Наприкінці поглянемо на Дністер від замку.
Перекат на Дністрі:
Панорама з островом:
