Бахчисарай
Субота - день особистого інтернету (в інші дні так "вистачає" на роботі, що часом і заходити туди не хочеться). Зимова відлига - прекрасний час для розповіді про літню мандрівку в Бахчисарай.
Головна приваба Бахчисараю, звичайно, ханський палац. Чудовий привід подивитися, як жили запеклі вороги наших козаків, представники зовсім іншої культури - як виявилося, проте, дуже переплетеної з нашою - татари, яких, як і поляків, нас у школі вчили якщо не ненавидіти, то вже не любити, то точно. Але нині вони теж українці. Татари, але українці - громадяни України, то ж їхня культура - теж до певної міри українська (отака я вся політично виважена і правильна :)))
Квиток у палац буває тільки з екскурсією, коштує 50 грн. Не так уже й багато. Наша екскурсовод - молода татарочка - вела екскурсію російською, бо в групу набилося багато москалів як за національною, так і за поведінковою ознакою (ми здєсь будєм фатаграфіроватца, а ви всє падаждьоте патаму чьто ми із маскви. Буе!). Ну, та фіг з ними.
Перша цікавинка - офіційні двері в офіційний корпус. Дуже симпатичні, прикрашені шикарним декором (і не зруйновані різного часу "бонзами"). Нібито в них ходили тільки дуже високі особи, а для решти існували двері по простіше, якими нині туристів водять :)))
Далі - чоловіча частина. на жаль, фоткати в ній було практично нічого, оскільки свого часу палацу "пощастило" бути літньою резиденцією
російських царів, а ті "реставрували" відповідно до моди і понищили в результаті всю своєрідність.
В офіційній частині справи трохи кращі. На першому фото - диван, від якого й пішло це слово. На другому - приміщення перед (здається) залом-диваном.
В таких приміщеннях знаходяться знамениті фонтани:
Перший ви мусіли впізнати. Це фонтан сльоз опсаний "знаменітим рускім і єврапєйскім писатєлєм о.С. Пушкіним" (так і сказала). Третій, ще інший знаменийтий фонтан, з якого текли парфуми, тобто парфумована вода, але торік, на моє щастя, не уклали угоди, і парфумованої води не було. Слава Богу, бо я ж така чуствітєльна до парфумів у спеку, така чуствітєльна... Третій, себто другий на фото, - просто фонтан, який мені найбільше сподобався. Останній - фонтан у примішенні, здається, на веранді літнього будиночка. Це. щоб ви не думали, що все так просто.
Далі було найцікавіше - себто гарем. Напроти гарему - трояндовий сад. А поруч = "соколина вежа" з різьбленими віконцями, так, аби ханські жінки могли дивитися, що там у місті відбувається, але їх ніхто не міг бачити.
Ну, і зразок оформлення кімнати, зліплений сучасними працівниками музею з назбираних по добрих людях предметів татарського ужиткового мистецтва.
В іншому приміщенні є цілий музей такого мистецтва, але про це у мене колись у планах ціла окрема розповідь, тому наразі даю тільки те, що в неї не впишеться - дерево. Ви тільки погляньте на цей комодик для прикрас! АХ!! Ну, а мотиви різьби на скриньках перегукуються з
гуцульськими, ага.
Раз уже зайшлося про декоративно-прикладне мистецтво, то даю зразки й зовнішнього декору.
Яка ж Ханська резиденція буз мечеті? Ось мечеть, її колони, а за мечеттю - цвинтар, себто ханська усипальниця.
Ну, що. Залишилося пройтися містом. Із соколиної вежі ханській дружині воно здалося би зеленим садом. Але коли ходиш по розпечених вулицях - зелені явно замало. Будиночки далко не такі охайні, як хотілося б, а дехто ледь не за руку запрошує у свою винарню. Зважаючи на температуру - не ризикнули. Заклади для туристів не мають того смаку у формі й оформленні, що ханський палац. Шкода
Насамкінець - чудовий вид на Чуфут-кале (а що то за странний прапор на ньому?), куди ми не сходили, цим самим залишивши собі простір для наступних мандрівок Кримом.
