залишки дерев*яної церкви в михайликах що під полтавою
не так давно ... одного спокійного вечора мирно лазячи в інеті (випадково?!), на одному сайтові, куди, як виявилось мої співвітчизники (і не тіко вони-підозрюю) заливають свої аматорські фоти різних навколишньо-культурно-природніх цікавинок (мільйонні версії нікому не потрібних романтічєскіх закатов рассвєтов с раскальонним солнцем на руках), здибую пару невиразних світлин з залишками дерев*яної (!!!дерев*яної!!) церкви в одному з... сіл моєї області ...
....більше - Полтавського району!! ! Село Михайлики. Дивлюсь ..а на мапі воно ж зовсім поруч з Полтавою. Скільки ж тут від Полтави....а мені ніхто не...
дивуюсь - як це наші місцеві краєзнавці, подорожуючі, (вело)мандрівники і просто не байдужі до таких (...артефактів-тут певно грубе слово, ні ?!) пропустили такє... ммм...
Сьогодні, цього гарного осіннього теплого (не побоюся цього слова) дня .... я і Роман (в передчутті, шо це мало не остання наша вело-покатуха в цьому році) рушаємо в село Михайлики, Полтавського району, Полтавської області аби на власні очі побачити цю церкву ...точніше - її залишки. (про яку інформації як розумієте з написаного вище я на момент цієї вело-екскурсії так і не зумів накопать нажаль...)
Крутимо педалі трасою Київ-Харків в сторону столиці ... Повертаємо до села Кованчик , по праву руку бачимо сховане в осінньооблізлих деревах і кущах невеличке село Мазурівка. Цікавий топонім, правда? Я думаю ви не забули, що мазури - це одна з польських етнічних груп... Певно якийсь мазур, якого занесло свого часу в ці краї і дав назву даному населеному пункту... Сел з такою назвою більше на західній Україні, але є і в нас ...
За Кованчиком є ще одне .... ну зовсім крихітне сільце Гвоздиківка. Про яке нічого не сказано ні в фундаментальних працях, ні навіть в місцевих газетах-вісниках ... Такі села зникають, розчиняються просто на очах ....
Далі село Підлепичі....Трохи їзди під лісосмугою... В*їзд в село Михайлики. Від Полтави до нього близько 20 км.
приїзд."знайомство". зиркаємо сторонами.
невеличкий хрестик на дверях новий. а це значить...
що балачка в пострадянський час про відбудову велась.
стіни зроблено з тесаних товстих, важких колод, обшивка була з дощечок ніжніших, тонших , це видно з того шо лишилось...
оскільки цю саму обшивку на рівні голови (може трохи вище) обірвано-виламано майже з усіх сторін.
ну не йти ж сюди МІСЦЕВИМ ЛЮДЯМ з ДРАБИНОЮ ... зимової холодної пори голодного якогось там кучмівського або ж ющенківського року, аби обірвати зі столітньої церкви трохи дрівцят для своєї домашньої печі. ... а так - ЩО ЗНИЗУ НАСМИКАВ-ТВОЄ!!!
гірко, але це справа рук місцевих (пробачте відомих усім на селі) вандалів, а не якогось чужого вуйка з полонини...
вигляд з іншого боку. протилежного. церква стоїть (стояла), на цегляному помості ...
а ось Вам і те що всередині... жах-словом. за совєтів церкву було переобладнано під...правильно, ви здогадались - клуб!
в центрі, як бачите хрест з навершя. з куполу.
при вході, по кутках одразу читаються місця (трикутники-полички) під ікони.
не так давно в храмі була пожежа, про що нам повідав місцевий хлоп на мопеді.
він люб*язно підказав дорогу (яку я знав, але "культурно" промовчав і не став перебивати нашого помічника зі щирим бажанням допомогти!!!)....
стеля впала (не без допомоги вогню зсередини і вітряно-дощової ерозії ззовні)
колоди, що тримали дерев*яний настил підлоги - прогнили. або тримають на своїх спинах розкішний мох.
сюди потрапляє вода, що так добре для екзотичних і типових порід дерев, яких тут вже невеликий лісок.
Зараз по-поверненні вичитую з "енциклопедичного довідника ПОЛТАВЩИНА" і тулю до купи окремі шматки - село це ( разом з іншими - Гвоздиківкою, Клименками, Сердюками, Писаренками і Підлепичами ) підпорядковане Калашниківській сільській раді. На 1859 рік на Калашниківських хуторах - 34 козацьких двори...Село Михайлики зовсім поруч Калашників..надіюсь шо воно згадано в сумі названої кількості дворів. І так собі думаю шо господарі цих трьох найближчих невеличких КОЗАЦЬКИХ хуторів (судячи з мапи 1905 року) які розташовувались найближче до церкви (на території сучасного села Михайлики) і були ініціяторами її побудови. Бо що то за козацтво без віри, без власної .... церкви!... От вже і починає щось вимальовуватись без звертань до архіву). Проте розглядаючи мапу (вказаного року) не бачимо ніякого того умовного знаку яким позначають культові споруди .... а про побудову церкви після революції говорити як мінімум - смішно. Отже - з періодом будівництва плюс-мінус визначились.
як завжди, коли вертаєш додому всередині відчуття легкого суму і більше питань аніж відповідей...
мандруймо далі. разом. па.
....більше - Полтавського району!! ! Село Михайлики. Дивлюсь ..а на мапі воно ж зовсім поруч з Полтавою. Скільки ж тут від Полтави....а мені ніхто не...
дивуюсь - як це наші місцеві краєзнавці, подорожуючі, (вело)мандрівники і просто не байдужі до таких (...артефактів-тут певно грубе слово, ні ?!) пропустили такє... ммм...
Сьогодні, цього гарного осіннього теплого (не побоюся цього слова) дня .... я і Роман (в передчутті, шо це мало не остання наша вело-покатуха в цьому році) рушаємо в село Михайлики, Полтавського району, Полтавської області аби на власні очі побачити цю церкву ...точніше - її залишки. (про яку інформації як розумієте з написаного вище я на момент цієї вело-екскурсії так і не зумів накопать нажаль...)
Крутимо педалі трасою Київ-Харків в сторону столиці ... Повертаємо до села Кованчик , по праву руку бачимо сховане в осінньооблізлих деревах і кущах невеличке село Мазурівка. Цікавий топонім, правда? Я думаю ви не забули, що мазури - це одна з польських етнічних груп... Певно якийсь мазур, якого занесло свого часу в ці краї і дав назву даному населеному пункту... Сел з такою назвою більше на західній Україні, але є і в нас ...
За Кованчиком є ще одне .... ну зовсім крихітне сільце Гвоздиківка. Про яке нічого не сказано ні в фундаментальних працях, ні навіть в місцевих газетах-вісниках ... Такі села зникають, розчиняються просто на очах ....
Далі село Підлепичі....Трохи їзди під лісосмугою... В*їзд в село Михайлики. Від Полтави до нього близько 20 км.
приїзд."знайомство". зиркаємо сторонами.
невеличкий хрестик на дверях новий. а це значить...
що балачка в пострадянський час про відбудову велась.
стіни зроблено з тесаних товстих, важких колод, обшивка була з дощечок ніжніших, тонших , це видно з того шо лишилось...
оскільки цю саму обшивку на рівні голови (може трохи вище) обірвано-виламано майже з усіх сторін.
ну не йти ж сюди МІСЦЕВИМ ЛЮДЯМ з ДРАБИНОЮ ... зимової холодної пори голодного якогось там кучмівського або ж ющенківського року, аби обірвати зі столітньої церкви трохи дрівцят для своєї домашньої печі. ... а так - ЩО ЗНИЗУ НАСМИКАВ-ТВОЄ!!!
гірко, але це справа рук місцевих (пробачте відомих усім на селі) вандалів, а не якогось чужого вуйка з полонини...
вигляд з іншого боку. протилежного. церква стоїть (стояла), на цегляному помості ...
а ось Вам і те що всередині... жах-словом. за совєтів церкву було переобладнано під...правильно, ви здогадались - клуб!
в центрі, як бачите хрест з навершя. з куполу.
при вході, по кутках одразу читаються місця (трикутники-полички) під ікони.
не так давно в храмі була пожежа, про що нам повідав місцевий хлоп на мопеді.
він люб*язно підказав дорогу (яку я знав, але "культурно" промовчав і не став перебивати нашого помічника зі щирим бажанням допомогти!!!)....
стеля впала (не без допомоги вогню зсередини і вітряно-дощової ерозії ззовні)
колоди, що тримали дерев*яний настил підлоги - прогнили. або тримають на своїх спинах розкішний мох.
сюди потрапляє вода, що так добре для екзотичних і типових порід дерев, яких тут вже невеликий лісок.
Зараз по-поверненні вичитую з "енциклопедичного довідника ПОЛТАВЩИНА" і тулю до купи окремі шматки - село це ( разом з іншими - Гвоздиківкою, Клименками, Сердюками, Писаренками і Підлепичами ) підпорядковане Калашниківській сільській раді. На 1859 рік на Калашниківських хуторах - 34 козацьких двори...Село Михайлики зовсім поруч Калашників..надіюсь шо воно згадано в сумі названої кількості дворів. І так собі думаю шо господарі цих трьох найближчих невеличких КОЗАЦЬКИХ хуторів (судячи з мапи 1905 року) які розташовувались найближче до церкви (на території сучасного села Михайлики) і були ініціяторами її побудови. Бо що то за козацтво без віри, без власної .... церкви!... От вже і починає щось вимальовуватись без звертань до архіву). Проте розглядаючи мапу (вказаного року) не бачимо ніякого того умовного знаку яким позначають культові споруди .... а про побудову церкви після революції говорити як мінімум - смішно. Отже - з періодом будівництва плюс-мінус визначились.
як завжди, коли вертаєш додому всередині відчуття легкого суму і більше питань аніж відповідей...
мандруймо далі. разом. па.