Два дні по південному Криму. День 2:Севастополь-мис Фіолент-Бахчисарай
Ніч без сну,проведена в інтернет клубі як і очікувалось сили не додала,не дивлячись на нічні прогулянки по місту-тягнулась,здавалось,цілу вічність...
Не чекаючи коли місто проснеться ми вирішили покинути наш "готель"і о 5 год пішли гуляти по ранковому Севастополю
Севастополь залишився у мене в памяті містом великих білих будівель...Чому так-не знаю,а як вам?:
Клуб Чорноморського флоту РФ(1954р)
колони тут повсюду
колишній Держбанк(1955р)
міська рада
Як Москву в Росії називають Білокамяною,так і Севастополь у нас не побоюсь назвати Білокамяним...Чи це прагнення до наслідування,чи просто...?Самі жителі вважають місто російським та й не дивно,"тут русский дух,тут Руссю пахнет..."
Памятник Екатирині II(2008р)-встановлений на честь 225-ліття міста-встановлений у парку на вул.Леніна
навпроти -музей Чорноморського флоту РФ(1869р)
музей був відкритий у домі генерала Тотлебена.
Частина експонатів-під відкритим небом
....і "совєтами"...
напис "ласкаво просимо" тут і не пробігав....
міська "Дошка пошани"
памятник адміралу Нахімову(1898р)
місто-герой
Чорноморський флот спить в ранкових променях сонця..
"Что тебе снится,крейсер Аврора...?"
А тим часом місто просиналось
"міст дракона"або міст закоханих(1905/1958рр)-зєднує бульвар з набережною
сонячний годинник на Приморському бульварі
і звичайно ж-памятник затопленим кораблям(1905р)-висота-16,66м
На набережну саме повиходили місцеві пенсіонери для ранкової зарядки і плавання.Вода була настільки прозорою і приємно прохолодною,що я не втримався і склав їм компанію-плавати біля памятника і спостерігати за різноманітними рибами-крабами у воді -ото була насолода...
Однак основною задачою були відвідини Херсонеса-саме туди ми й поспішили.
Херсонес Таврійський був заснований 422-421 рр. до н. е. грецькими вихідцями як грецька колонія на північному узбережжі Чорного моря і за античної доби став важливим торговельним, ремісничим і політичним центром південно-західного узбережжя Криму.
Економічний і політичний розквіт Херсонесу Таврійського припадав на IV-II ст.до н. е.Він був демокраичною державою, карбував власну монету. Основою його економіки було виноградарство,рибний промисел, ремесла і торгівля (збіжжям, а також худобою та рибою) з іншими грецькими містами.
У V столітті Херсонес увійшов до складу Візантійської імперії.З V по XI століття Херсонес залишався найбільшим містом на північному березі Чорного моря і важливим центром візантійської культури. З 9 століття він став однією з її військово-адміністративних областей. До цього часу змінився не тільки зовнішній вигляд середньовічного міста, але і його ім'я: візантійці називали його Херсоном, слов'яни - Корсунем.
Дослідження руїн колишнього Херсонесу розпочато з 1827р., а систематичні розкопи - з 1876р (Р.Ленер, К.Гриневич, Г.Бєлов, П.Якобсон та ін.). При розкопах виявлено залишки грецьких, римських і візантійських оборонних мурів, житлових кварталів, домів з басейнами на дощову воду, лазничками й ін. устаткуваннями, господарчих і ремісничих споруд; понад 50 християнських церков, театру (на 3000 осіб) тощо. За мурами міста розкопано чимало поховань з багатим інвентарем.
Унікальна збереженість археологічних знахідок дає змогу створити на базі Херсонеса Таврійського перший в Україні археологічний парк.
Парк буде розташований на околиці античного міста, де є цікаві археологічні об'єкти античної доби (ділянки античних шляхів, залишки садиб, стародавні виноробні, залишки від античних виноградників і садів). За планом, частка ділянок буде лише законсервована, інші будуть музеєфіковані, на вільних, сусідніх ділянках можливе створення макетів садибних будівель з частковою їх ревіталізацією і включенням в туристичне використання.Створення археологічного парку дасть змогу залучити нові інвестиції в проекти укріплення берегів, які частково поглинуло море. В археологічному парку планують створити нову експозицію, школу археології. Іде розробка концепції парку на 2010-2018 роки.
Невелика альтанка на території городища-за переказами туут хрестився князь Володимир
Одна з визначних пам'яток - це великий мідний дзвін між 2-х кам'яних стін біля моря. Він не відноситься прямо до древньої історії Херсонесу, але є дуже популярним об'єктом відвідування. П'ятитонний дзвін був відлитий після закінчення російсько-турецької війни (1778 р.), із трофейних турецьких гармат. На ньому зображені заступники моряків - св.Микола й св.Фока, а.табличка говорить: «Дзвін відлитий у Таганрозі в 1778 р. з турецьких гармат, узятих як трофей.» Під час Кримської війни французи вивезли кілька дзвонів із севастопольських церков, у тому числі й Херсонеського монастиря. Майже через 60 років (1913 р.), один з них був виявлений у соборі Нотр Дам де Парі (собор Паризької богоматері). Це був час укладення франко-російського союзу, спрямованого проти Німеччини, і тому французький президент Пуанкаре, зацікавлений у поліпшенні відносин між двома країнами, розпорядився відправити дзвін у Севастополь . Дзвін доставили в Херсонес і підняли на дзвіницю біля Володимирського собору. Після ліквідації монастиря саме цей дзвін був установлений біля морського узбережжя. З 1939-1940 р.р. і до початку 1960-х років він виконував сигнальну роль: при тумані, за умов поганої видимості попереджав кораблі про близькість прибережних мілин і скель.
а зразу ж,внизу,на фоні базилік,купаються відпочиваючі...цікаве поєднання минулого і сьогодення..
Мабуть головною визначною пам'яткою Херсонесу можна назвати знамениті колони - візитна картка. Це середньовічний храм, його називають Базиліка у базиліці.
Він перебуває не далеко від морського узбережжя. Білизну мармурових колон підкреслює синя гладь води. Свою назву храм одержав через те, що на одному місці було побудовано два храми - другий (X ст.) будувався на руїнах першого (VI ст.) з його уламків. Підлоги базиліки були мозаїчні, з різноманітними зображеннями. Мозаїка була складена маленькими кубиками мармуру, кольорового вапняку, кераміки, смальти.
вхід до храму
храм-каплиця(10-13ст)
І звичайно ж-Володимирський собор .
Володимирський собор в Херсонесі було закладено 1861р.Його будівництво було завершено через 10 років, та опорядження інтерєрів тривало до 1883р
Після війни 1942р Володимирський собор зазнав сильних руйнувань.Вціліли лише фундаменти базиліки і стіни храму, та й вони поступово руйнувалися.
1998-2001рр пройшли відновлювальні роботи,які й надали храмові теперішній вигляд.
(інформація з http://www.poluostrov-krym.com.ua/index_ua.php та Вікіпедії).
Наступний пункт призначення-мис Фіолент.
Мис Фіолент (Феолент, крим. Fiolent) розташований в 15 кілометрах від центру Севастополя у бік Ялти і в 10 км. на північний захід від Балаклави, на Гераклейському півострові Криму, між Георгіївським монастирем, балкою Діани і мисом Лермонтова. Є пам'ятником природи з 1969 року.
Фіолент складний породами вулканічного походження, залишками дії стародавнього вулкана, що діяв тут 150 млн років назад. По обидві сторони від мису в береговому обриві видно потоки лави і пласти туфів. Стародавній вулкан значно зруйнований морем, зверху його вкривають вапняки, але є вкраплення мінералів (яшма, сердолік, халцедон та інші), завдяки яким отримав свою назву Яшмовий пляж, розташований на схід від мису.
Спуск до Яшмового пляжу (дрібна галька, пісок) йде монастирськими сходами (800 сходинок), які були побудовані ченцями в 1891 році. Легенди і перекази цього краю зроблять унікальним і неповторним відпочинок на мисі Фіолент. А ще -просто вуха закладає від неймовірно голосного скреготіння цикад!Так що-держіться!))
Фіолент - дивовижний, чарівний край, що вражає кожного, хто приїжджає сюди, один з неповторних куточків Криму.
скеля немов набрана з окремих стержнів
Найунікальніше місце Фіолента - Георгіївський монастир.
Раніше підстави обителі тут було язичницьке капище. По легенді історія монастиря починається з 891 року, коли візантійців-мореплавців застигла страшна буря під Балаклавою. Вони звернулися з молитвою про допомогу до святого Георгія. Негайно на скелі-острівці поблизу берега з'явився Святий і сказав, що моряки врятуються. Греки на обламаннях судна дісталися до острівця і побачили на скелі ікону з лицем Святого Георгія. Візантійці перенесли реліквію в печеру на краю обриву і сталі ченцями нової обителі, названої Георгіївської. З того часу місцевість стала називатися Феолент (Божа країна).
скеля Святого Явища
...з якої зараз модно стрибати у море..
У минулому столітті кожен мандрівник, що відвідував Крим, вважав своїм обов'язком відвідати святу обитель - Георгіївський монастир. Тут бували Пушкін і Айвазовський, Олександр I і Микола II, князь Голіцин і багато інших. Старовинний монастир, що діє, розташований на самій кромці обриву. Тут мешкає декілька ченців, які відновлюють келії і служби Георгіївського монастиря, ведеться підготовка до великого храмового будівництва зруйнованої святині. У 90-і роки ХХ століття почалося відродження Георгіївського монастиря на Фіоленті. Тут знаходиться стародавній і овіяний легендами печерний храм св. Георгія.
(інформація з http://www.nedaleko.ua/)
Накупавшись,підкріпившись та трохи поспавши на пляжі ми вирушаємо далі-до Бахчисараю.
Бахчисарай-колишня столиця Кримського ханства(до 1783р),вперше згадується у 1502р.Сучасний статус міста-з 1926р.
У забудові міста збереглися риси феодального Сходу (вузенькі вулички, старовинні фонтани-джерела, будинки з нависаючими над вулицею другими поверхами,мечеті.
І перша перлина-Ханський палац.
палац кримських ханів - Хан-Сарай, збудований як родова резиденція династії Гиреїв - правителів Кримського ханату. Палац був центром політичного, духовного й культурного життя держави кримських татар. Ханський Палац є пам’яткою історії та культури світового значення і внесений до Списку Всесвітньої Спадщини UNESCO.
З головної вулиці міста до палацу веде кам’яний міст, перекинутий через річку. Відразу за мостом не можна не помітити широкі ворота і яскраво розписану вежу з кольоровими скельцями, що з’явилася після однієї з царських реставрацій. Її встановили на місці знесених надбрамних приміщень, характерних для кожного кримського укріплення середньовічної епохи.
За легендою, палац було побудовано на місці смертельної сутички двох змій, яку випадково побачив син хана Менглі-Гірея, коли спустився в долину на полювання. Одна із змій, яка чудом вижила і вилікувала свої рани пливучи річкою, нагадала молодому хану про нещасну долю роду Гіреїв, які постраждали від золотоординців. Побачене було сприйняте як хороший знак. І дійсно, через деякий час ординський хан був розбитий військом Оттоманської порти. Старий хан наказав зобразити над входом до палацу зміїний поєдинок увіковічнивши цю подію для нащадків.
Головні ворота та Велика мечеть
вежа-мінарет на Великій мечеті
Будівництво Бахчисарайського палацу розпочалося на початку 16 ст., а тимчасовою резиденцією татарських ханів став палацовий комплекс в Салачику.Тут знаходимо елементи арабської, персидської, візантійської та європейської архітектури.
Головні ворота
Бахчисарайський палац - складний архітектурний ансамбль, який розбудовувався на протязі довгого часу, за відсутності єдиного плану. До наших днів збереглись житлові покої, будівлі офіційного призначення, серед яких зал Дивану(16-18 ст.) - місце, де вирішувались важливі державні питання, гаремний корпус, Велика мечеть Біюк-хан-Джамі (1736-1740 рр.) та Мала мечеть, будинок муфтія, ханське кладовище з двома мавзолеями-дюрбе, дві надбрамні та дозорна Соколина вежі, лазні, кухонний двір, стайні, шість внутрішніх двориків, які зливаються з садами.
Надбрамна вежа
головний палацовий корпус
В Фонтанному дворику знаходиться розкішний Золотий фонтан Магзуб (1733 р.) та скромний Фонтан сліз Сельсебіл (1764 р.). За легендою Фонтан сліз створили за наказом хана Крим-Гірея в пам’ять про загиблу кохану наложницю Діляре-Бікеч («прекрасна княжна»).
Північне та Південне дюрбе не ханському кладовищі
Мавзолей Діляри-Бікеч
А за воротами вас просто таки заклинають-припрошують толпи молодих хлопців : "Покушать,покушать,молодие люди!"...навколо палацу розмістились десятки чебуречних,закусочних,кафе,де можна поласувати смачними чебуреками,попити чаю та відпочити на чайхані...що ми й зробили із задоволенням))
Мінарет мечеті Тахтали-Джамі(1707р)
Бахчисарайський Свято-Успенський чоловічий монастир, який ще називають Кримською Лаврою розташований на околиці Бахчисараю в Маріампольській ущелині або Мар’ям-Дере (Майрам-Дере), що у перекладі з татарської означає «ущелина Марії».
За останніми дослідженнями заснування Бахчисарайської обителі відбулося в межах 11-15 ст.ст. Хоча, не виключено, що монахи оселилися в ущелині ще в 8 ст., коли в Крим, як і на інші окраїни Візантійської імперії, тікали прихильники шанування ікон (іконоборство). Імовірно, спочатку на схилі ущелини було вирубано храм, а вже пізніше навколо печерної церкви виник монастир. Приводом для створення храму стало явлення ікони Божої Матері, яка згодом отримала назву Бахчисарайської.
Невеликий фонтан прикрашений мозаїчною іконою Божої Матері «Живоносне Джерело»:
Навпроти Успенського монастиря до сьогодні збереглися залишки поселення Маріамполь (вірогідно похідне для назви Маріуполь ) - залишки зруйнованих наземних будівель, кам’яні сходинки в скелі, підрубки для дерев’яних конструкцій, печери господарського призначення, здичавілі фруктові дерева.
В 1800 р. в Бахчисараї з’явився новий приходський храм Миколи Чудотворця, тому монастирська Успенська церква перетворилася на звичайний цвинтарний храм без священнослужителя. Проте віряни все одно приходили сюди, відомо навіть кілька випадків чудотворного зцілення від ікони Успіня Богоматері.
Відновлення монаршого життя в Бахчисарайському монастирі пов’язане з діяльністю святителя Інокентія (Борисова), якого було призначено в 1848 р. на Херсонську кафедру, під протекцією якої тоді знаходився і Крим. Здійснюючи поїздку півостровом, новий владика звернув увагу на занепад більшості святих місць і запропонував відродити найбільш значимі монастирі.
Піднімаючись сходами на третій ярус не можна не помітити ліворуч в скелі рельєфні медальйони із зображенням монастирів, храмів та святих місць всього православного світу. В кожному медальйоні є отвори для зберігання землі, взятої з того місця, яке відповідає зображенню. Кількість медальйонів постійно збільшується.
Сходи на третій ярус закінчуються біля прохідної двоярусної дзвіниці. Ці сходи екскурсоводи зазвичай називають «сходами Гамлета», тому що саме тут у 1964 р. проходили зйомки епізоду художнього фільму «Гамлет» .
Відразу за дзвіницею - обширний майданчик , від якого вгору ведуть кам’яні сходи. Ліворуч сходами потрапляємо до Успенського храму, а праворуч - до Марківського храму.
На майданчику другого ярусу - перед сходами, що ведуть на третій ярус, - знаходиться фонтан, увінчаний фігурою ангела
інтерєр Успенського храму
Намагаюсь хоч щось "вихопити"попри заборону..
І останній ривок-до печерного міста Чуфут-Кале.
Чуфут-Кале - середньовічне печерне місто-фортеця на околиці Бахчисараю, засноване візантійцями, імовірно, в 5-6 ст. В 7-10 ст. навколо городища звели «середню» оборонну стіну, яка збереглася до наших днів. В 8-10 ст. фортецю захопили хозари.
В перекладі означає "юдейська фортеця".Виникло в V-VI століттях.Від найдавнішої частини міста (старе місто) залишилися донині головна стіна і арка 10ст.
Пробираючись через ліс натрапляю на старе караїмське кладовище
а сонце вже золотить камінь...
Караїмські кенаси на краю плато
Городище, загальною площею 19 га, ділиться на три частини, які відображають різні періоди його існування: Бурунчак(у перекладі з татар. «мисок») - незабудована частина городища, - Старе місто та Нове місто.
В західній частині Чуфут-Кале знаходяться вирубані в скелі печери, розвалини мечеті 14 ст. та восьмигранний мавзолей (дюрбе) 1437 р., де похована донька хана Тохтамиша - Джаніке-Ханим. Мавзолей багато раз некваліфіковано ремонтували та реставрували, тому він втратив свій первісний вигляд.
Мавзолей Джаніке-Ханим
В західній частині древнього міста привертають увагу також дві караїмські кенаси.
Велика кенаса(14ст)
Мала кенаса(18ст)
Памятна дошка
Нині в будівлях кенас та садибі караїмського вченого А.С. Фірковича діє етнографічний центр «Кале», де проводяться вмставки присвячені побуту та культурі кримських караїмів, працює кафе традиційної
караїмської кухні.
В східній частині міста , за стіною 15 ст., розташовувався монетний двір та численні житлові будинки.
(Інформація з http://travelua.com.ua/)
Фрагменти печерного міста
вулиця
вид згори
і на долину Ашлама-дере.
Враження на краю прірви-неповторні...
Дякую всім, хто розділив з нами цю мандрівку.
Не чекаючи коли місто проснеться ми вирішили покинути наш "готель"і о 5 год пішли гуляти по ранковому Севастополю
Севастополь залишився у мене в памяті містом великих білих будівель...Чому так-не знаю,а як вам?:
Клуб Чорноморського флоту РФ(1954р)
колони тут повсюду
колишній Держбанк(1955р)
міська рада
Як Москву в Росії називають Білокамяною,так і Севастополь у нас не побоюсь назвати Білокамяним...Чи це прагнення до наслідування,чи просто...?Самі жителі вважають місто російським та й не дивно,"тут русский дух,тут Руссю пахнет..."
Памятник Екатирині II(2008р)-встановлений на честь 225-ліття міста-встановлений у парку на вул.Леніна
навпроти -музей Чорноморського флоту РФ(1869р)
музей був відкритий у домі генерала Тотлебена.
Частина експонатів-під відкритим небом
....і "совєтами"...
напис "ласкаво просимо" тут і не пробігав....
міська "Дошка пошани"
памятник адміралу Нахімову(1898р)
місто-герой
Чорноморський флот спить в ранкових променях сонця..
"Что тебе снится,крейсер Аврора...?"
А тим часом місто просиналось
"міст дракона"або міст закоханих(1905/1958рр)-зєднує бульвар з набережною
сонячний годинник на Приморському бульварі
і звичайно ж-памятник затопленим кораблям(1905р)-висота-16,66м
На набережну саме повиходили місцеві пенсіонери для ранкової зарядки і плавання.Вода була настільки прозорою і приємно прохолодною,що я не втримався і склав їм компанію-плавати біля памятника і спостерігати за різноманітними рибами-крабами у воді -ото була насолода...
Однак основною задачою були відвідини Херсонеса-саме туди ми й поспішили.
Херсонес Таврійський був заснований 422-421 рр. до н. е. грецькими вихідцями як грецька колонія на північному узбережжі Чорного моря і за античної доби став важливим торговельним, ремісничим і політичним центром південно-західного узбережжя Криму.
Економічний і політичний розквіт Херсонесу Таврійського припадав на IV-II ст.до н. е.Він був демокраичною державою, карбував власну монету. Основою його економіки було виноградарство,рибний промисел, ремесла і торгівля (збіжжям, а також худобою та рибою) з іншими грецькими містами.
У V столітті Херсонес увійшов до складу Візантійської імперії.З V по XI століття Херсонес залишався найбільшим містом на північному березі Чорного моря і важливим центром візантійської культури. З 9 століття він став однією з її військово-адміністративних областей. До цього часу змінився не тільки зовнішній вигляд середньовічного міста, але і його ім'я: візантійці називали його Херсоном, слов'яни - Корсунем.
Дослідження руїн колишнього Херсонесу розпочато з 1827р., а систематичні розкопи - з 1876р (Р.Ленер, К.Гриневич, Г.Бєлов, П.Якобсон та ін.). При розкопах виявлено залишки грецьких, римських і візантійських оборонних мурів, житлових кварталів, домів з басейнами на дощову воду, лазничками й ін. устаткуваннями, господарчих і ремісничих споруд; понад 50 християнських церков, театру (на 3000 осіб) тощо. За мурами міста розкопано чимало поховань з багатим інвентарем.
Унікальна збереженість археологічних знахідок дає змогу створити на базі Херсонеса Таврійського перший в Україні археологічний парк.
Парк буде розташований на околиці античного міста, де є цікаві археологічні об'єкти античної доби (ділянки античних шляхів, залишки садиб, стародавні виноробні, залишки від античних виноградників і садів). За планом, частка ділянок буде лише законсервована, інші будуть музеєфіковані, на вільних, сусідніх ділянках можливе створення макетів садибних будівель з частковою їх ревіталізацією і включенням в туристичне використання.Створення археологічного парку дасть змогу залучити нові інвестиції в проекти укріплення берегів, які частково поглинуло море. В археологічному парку планують створити нову експозицію, школу археології. Іде розробка концепції парку на 2010-2018 роки.
Невелика альтанка на території городища-за переказами туут хрестився князь Володимир
Одна з визначних пам'яток - це великий мідний дзвін між 2-х кам'яних стін біля моря. Він не відноситься прямо до древньої історії Херсонесу, але є дуже популярним об'єктом відвідування. П'ятитонний дзвін був відлитий після закінчення російсько-турецької війни (1778 р.), із трофейних турецьких гармат. На ньому зображені заступники моряків - св.Микола й св.Фока, а.табличка говорить: «Дзвін відлитий у Таганрозі в 1778 р. з турецьких гармат, узятих як трофей.» Під час Кримської війни французи вивезли кілька дзвонів із севастопольських церков, у тому числі й Херсонеського монастиря. Майже через 60 років (1913 р.), один з них був виявлений у соборі Нотр Дам де Парі (собор Паризької богоматері). Це був час укладення франко-російського союзу, спрямованого проти Німеччини, і тому французький президент Пуанкаре, зацікавлений у поліпшенні відносин між двома країнами, розпорядився відправити дзвін у Севастополь . Дзвін доставили в Херсонес і підняли на дзвіницю біля Володимирського собору. Після ліквідації монастиря саме цей дзвін був установлений біля морського узбережжя. З 1939-1940 р.р. і до початку 1960-х років він виконував сигнальну роль: при тумані, за умов поганої видимості попереджав кораблі про близькість прибережних мілин і скель.
а зразу ж,внизу,на фоні базилік,купаються відпочиваючі...цікаве поєднання минулого і сьогодення..
Мабуть головною визначною пам'яткою Херсонесу можна назвати знамениті колони - візитна картка. Це середньовічний храм, його називають Базиліка у базиліці.
Він перебуває не далеко від морського узбережжя. Білизну мармурових колон підкреслює синя гладь води. Свою назву храм одержав через те, що на одному місці було побудовано два храми - другий (X ст.) будувався на руїнах першого (VI ст.) з його уламків. Підлоги базиліки були мозаїчні, з різноманітними зображеннями. Мозаїка була складена маленькими кубиками мармуру, кольорового вапняку, кераміки, смальти.
вхід до храму
храм-каплиця(10-13ст)
І звичайно ж-Володимирський собор .
Володимирський собор в Херсонесі було закладено 1861р.Його будівництво було завершено через 10 років, та опорядження інтерєрів тривало до 1883р
Після війни 1942р Володимирський собор зазнав сильних руйнувань.Вціліли лише фундаменти базиліки і стіни храму, та й вони поступово руйнувалися.
1998-2001рр пройшли відновлювальні роботи,які й надали храмові теперішній вигляд.
(інформація з http://www.poluostrov-krym.com.ua/index_ua.php та Вікіпедії).
Наступний пункт призначення-мис Фіолент.
Мис Фіолент (Феолент, крим. Fiolent) розташований в 15 кілометрах від центру Севастополя у бік Ялти і в 10 км. на північний захід від Балаклави, на Гераклейському півострові Криму, між Георгіївським монастирем, балкою Діани і мисом Лермонтова. Є пам'ятником природи з 1969 року.
Фіолент складний породами вулканічного походження, залишками дії стародавнього вулкана, що діяв тут 150 млн років назад. По обидві сторони від мису в береговому обриві видно потоки лави і пласти туфів. Стародавній вулкан значно зруйнований морем, зверху його вкривають вапняки, але є вкраплення мінералів (яшма, сердолік, халцедон та інші), завдяки яким отримав свою назву Яшмовий пляж, розташований на схід від мису.
Спуск до Яшмового пляжу (дрібна галька, пісок) йде монастирськими сходами (800 сходинок), які були побудовані ченцями в 1891 році. Легенди і перекази цього краю зроблять унікальним і неповторним відпочинок на мисі Фіолент. А ще -просто вуха закладає від неймовірно голосного скреготіння цикад!Так що-держіться!))
Фіолент - дивовижний, чарівний край, що вражає кожного, хто приїжджає сюди, один з неповторних куточків Криму.
скеля немов набрана з окремих стержнів
Найунікальніше місце Фіолента - Георгіївський монастир.
Раніше підстави обителі тут було язичницьке капище. По легенді історія монастиря починається з 891 року, коли візантійців-мореплавців застигла страшна буря під Балаклавою. Вони звернулися з молитвою про допомогу до святого Георгія. Негайно на скелі-острівці поблизу берега з'явився Святий і сказав, що моряки врятуються. Греки на обламаннях судна дісталися до острівця і побачили на скелі ікону з лицем Святого Георгія. Візантійці перенесли реліквію в печеру на краю обриву і сталі ченцями нової обителі, названої Георгіївської. З того часу місцевість стала називатися Феолент (Божа країна).
скеля Святого Явища
...з якої зараз модно стрибати у море..
У минулому столітті кожен мандрівник, що відвідував Крим, вважав своїм обов'язком відвідати святу обитель - Георгіївський монастир. Тут бували Пушкін і Айвазовський, Олександр I і Микола II, князь Голіцин і багато інших. Старовинний монастир, що діє, розташований на самій кромці обриву. Тут мешкає декілька ченців, які відновлюють келії і служби Георгіївського монастиря, ведеться підготовка до великого храмового будівництва зруйнованої святині. У 90-і роки ХХ століття почалося відродження Георгіївського монастиря на Фіоленті. Тут знаходиться стародавній і овіяний легендами печерний храм св. Георгія.
(інформація з http://www.nedaleko.ua/)
Накупавшись,підкріпившись та трохи поспавши на пляжі ми вирушаємо далі-до Бахчисараю.
Бахчисарай-колишня столиця Кримського ханства(до 1783р),вперше згадується у 1502р.Сучасний статус міста-з 1926р.
У забудові міста збереглися риси феодального Сходу (вузенькі вулички, старовинні фонтани-джерела, будинки з нависаючими над вулицею другими поверхами,мечеті.
І перша перлина-Ханський палац.
палац кримських ханів - Хан-Сарай, збудований як родова резиденція династії Гиреїв - правителів Кримського ханату. Палац був центром політичного, духовного й культурного життя держави кримських татар. Ханський Палац є пам’яткою історії та культури світового значення і внесений до Списку Всесвітньої Спадщини UNESCO.
З головної вулиці міста до палацу веде кам’яний міст, перекинутий через річку. Відразу за мостом не можна не помітити широкі ворота і яскраво розписану вежу з кольоровими скельцями, що з’явилася після однієї з царських реставрацій. Її встановили на місці знесених надбрамних приміщень, характерних для кожного кримського укріплення середньовічної епохи.
За легендою, палац було побудовано на місці смертельної сутички двох змій, яку випадково побачив син хана Менглі-Гірея, коли спустився в долину на полювання. Одна із змій, яка чудом вижила і вилікувала свої рани пливучи річкою, нагадала молодому хану про нещасну долю роду Гіреїв, які постраждали від золотоординців. Побачене було сприйняте як хороший знак. І дійсно, через деякий час ординський хан був розбитий військом Оттоманської порти. Старий хан наказав зобразити над входом до палацу зміїний поєдинок увіковічнивши цю подію для нащадків.
Головні ворота та Велика мечеть
вежа-мінарет на Великій мечеті
Будівництво Бахчисарайського палацу розпочалося на початку 16 ст., а тимчасовою резиденцією татарських ханів став палацовий комплекс в Салачику.Тут знаходимо елементи арабської, персидської, візантійської та європейської архітектури.
Головні ворота
Бахчисарайський палац - складний архітектурний ансамбль, який розбудовувався на протязі довгого часу, за відсутності єдиного плану. До наших днів збереглись житлові покої, будівлі офіційного призначення, серед яких зал Дивану(16-18 ст.) - місце, де вирішувались важливі державні питання, гаремний корпус, Велика мечеть Біюк-хан-Джамі (1736-1740 рр.) та Мала мечеть, будинок муфтія, ханське кладовище з двома мавзолеями-дюрбе, дві надбрамні та дозорна Соколина вежі, лазні, кухонний двір, стайні, шість внутрішніх двориків, які зливаються з садами.
Надбрамна вежа
головний палацовий корпус
В Фонтанному дворику знаходиться розкішний Золотий фонтан Магзуб (1733 р.) та скромний Фонтан сліз Сельсебіл (1764 р.). За легендою Фонтан сліз створили за наказом хана Крим-Гірея в пам’ять про загиблу кохану наложницю Діляре-Бікеч («прекрасна княжна»).
Північне та Південне дюрбе не ханському кладовищі
Мавзолей Діляри-Бікеч
А за воротами вас просто таки заклинають-припрошують толпи молодих хлопців : "Покушать,покушать,молодие люди!"...навколо палацу розмістились десятки чебуречних,закусочних,кафе,де можна поласувати смачними чебуреками,попити чаю та відпочити на чайхані...що ми й зробили із задоволенням))
Мінарет мечеті Тахтали-Джамі(1707р)
Бахчисарайський Свято-Успенський чоловічий монастир, який ще називають Кримською Лаврою розташований на околиці Бахчисараю в Маріампольській ущелині або Мар’ям-Дере (Майрам-Дере), що у перекладі з татарської означає «ущелина Марії».
За останніми дослідженнями заснування Бахчисарайської обителі відбулося в межах 11-15 ст.ст. Хоча, не виключено, що монахи оселилися в ущелині ще в 8 ст., коли в Крим, як і на інші окраїни Візантійської імперії, тікали прихильники шанування ікон (іконоборство). Імовірно, спочатку на схилі ущелини було вирубано храм, а вже пізніше навколо печерної церкви виник монастир. Приводом для створення храму стало явлення ікони Божої Матері, яка згодом отримала назву Бахчисарайської.
Невеликий фонтан прикрашений мозаїчною іконою Божої Матері «Живоносне Джерело»:
Навпроти Успенського монастиря до сьогодні збереглися залишки поселення Маріамполь (вірогідно похідне для назви Маріуполь ) - залишки зруйнованих наземних будівель, кам’яні сходинки в скелі, підрубки для дерев’яних конструкцій, печери господарського призначення, здичавілі фруктові дерева.
В 1800 р. в Бахчисараї з’явився новий приходський храм Миколи Чудотворця, тому монастирська Успенська церква перетворилася на звичайний цвинтарний храм без священнослужителя. Проте віряни все одно приходили сюди, відомо навіть кілька випадків чудотворного зцілення від ікони Успіня Богоматері.
Відновлення монаршого життя в Бахчисарайському монастирі пов’язане з діяльністю святителя Інокентія (Борисова), якого було призначено в 1848 р. на Херсонську кафедру, під протекцією якої тоді знаходився і Крим. Здійснюючи поїздку півостровом, новий владика звернув увагу на занепад більшості святих місць і запропонував відродити найбільш значимі монастирі.
Піднімаючись сходами на третій ярус не можна не помітити ліворуч в скелі рельєфні медальйони із зображенням монастирів, храмів та святих місць всього православного світу. В кожному медальйоні є отвори для зберігання землі, взятої з того місця, яке відповідає зображенню. Кількість медальйонів постійно збільшується.
Сходи на третій ярус закінчуються біля прохідної двоярусної дзвіниці. Ці сходи екскурсоводи зазвичай називають «сходами Гамлета», тому що саме тут у 1964 р. проходили зйомки епізоду художнього фільму «Гамлет» .
Відразу за дзвіницею - обширний майданчик , від якого вгору ведуть кам’яні сходи. Ліворуч сходами потрапляємо до Успенського храму, а праворуч - до Марківського храму.
На майданчику другого ярусу - перед сходами, що ведуть на третій ярус, - знаходиться фонтан, увінчаний фігурою ангела
інтерєр Успенського храму
Намагаюсь хоч щось "вихопити"попри заборону..
І останній ривок-до печерного міста Чуфут-Кале.
Чуфут-Кале - середньовічне печерне місто-фортеця на околиці Бахчисараю, засноване візантійцями, імовірно, в 5-6 ст. В 7-10 ст. навколо городища звели «середню» оборонну стіну, яка збереглася до наших днів. В 8-10 ст. фортецю захопили хозари.
В перекладі означає "юдейська фортеця".Виникло в V-VI століттях.Від найдавнішої частини міста (старе місто) залишилися донині головна стіна і арка 10ст.
Пробираючись через ліс натрапляю на старе караїмське кладовище
а сонце вже золотить камінь...
Караїмські кенаси на краю плато
Городище, загальною площею 19 га, ділиться на три частини, які відображають різні періоди його існування: Бурунчак(у перекладі з татар. «мисок») - незабудована частина городища, - Старе місто та Нове місто.
В західній частині Чуфут-Кале знаходяться вирубані в скелі печери, розвалини мечеті 14 ст. та восьмигранний мавзолей (дюрбе) 1437 р., де похована донька хана Тохтамиша - Джаніке-Ханим. Мавзолей багато раз некваліфіковано ремонтували та реставрували, тому він втратив свій первісний вигляд.
Мавзолей Джаніке-Ханим
В західній частині древнього міста привертають увагу також дві караїмські кенаси.
Велика кенаса(14ст)
Мала кенаса(18ст)
Памятна дошка
Нині в будівлях кенас та садибі караїмського вченого А.С. Фірковича діє етнографічний центр «Кале», де проводяться вмставки присвячені побуту та культурі кримських караїмів, працює кафе традиційної
караїмської кухні.
В східній частині міста , за стіною 15 ст., розташовувався монетний двір та численні житлові будинки.
(Інформація з http://travelua.com.ua/)
Фрагменти печерного міста
вулиця
вид згори
і на долину Ашлама-дере.
Враження на краю прірви-неповторні...
Дякую всім, хто розділив з нами цю мандрівку.