Подорож влітку 2011 (1 частина: Вінниця, Летичів, Меджибіж, Хмельницький)
Originally posted by ukraineson at Подорож влітку 2011 (1 частина: Вінниця, Летичів, Меджибіж, Хмельницький)
Цього разу я поїхав не заздалегідь спланованим маршрутом, а з мапою і з телефонами готелів та розкладом потягів в місцях, де я приблизно мав побувати. А ще мені допомагав мій товариш, якому я постійно надзвонював із запитаннями про ті ж таки готелі та потяги.
Стартанули ми з Вінниці. Скинули речі у камеру схову і пішли дивитись місто на Південному Бузі. Сказати, що чимось це місто запам’яталося особливим, не можу, хіба що трамваї прикольні (з Цюріха),- але і нічого поганого про неї не можу сказати. Досить спокійне місто. Але чому йому бути неспокійним вранці у неділю. Проте, думаю, і в будні дні воно таке саме. Запам’яталися найбільше: водонапірна башта, церква-костьол і чудернацькі назви частин центра міста на кшталт «Варшава», »Париж». Далі ми поїхали в Летичів: зфоткались біля Кармелюка з баштою, поїли на подвір’ї монастиря і…все. Дощ нас змусів валити звідти. Їдемо далі в Меджибіж. Вийшли на трасі, пройшли пару км - і ми в замку. Це один з найбільших замків, в якому мені доводилося бувати. Правда, там ще роботи і роботи. Але і так у нього вигляд пристойний. Декілька годин присвятивши замку, вирішили їхати в Хмельницький, щоб вже звідти вирушити у Івано-Франківськ. Перша частина задуму вдалася на відмінно, а з другою вийшов конфуз. Не було квитків до Франківська. Пішли на автовокзал - там було ненабагато краще: квитки були, але автобус приїжджав о 3 годині ночі. І що нам там робити, шукати вночі готель? Не годиться. Ми з розпачу пішли гуляти по Хмельницькому. А спочатку не планували, бо дивитись там, як я думав нічого. Правильно думав. Справді, там взагалі нічого особливого нема. З цікавого можна відмітити лише лавочки у невеличкому скверику. Потім ми знову прийшли на залізничний вокзал. О! Квитки вже є, тільки о пів на другу ночі і в потязі Москва-Софія, ще й купе. А що роботи? Взяли. Дочекались врешті-решт потягу. Підходимо до купе. А там наші сусіди закрилися і на стуки з нашого боку жодним чином не реагують. Ми ще наполегливіше стукаємо. Нічого. Прийшла провідниця - постукала. Відчинили. Може, треба якось по-особливому стукати? Відчинилися двері, а там всі полки зайняті речами, а на одній взагалі спить дитина. Ще й мешканці купе виявилися болгарами, які погано розмовляють російською мовою. Про українську взагалі промовчу. Тож, ми хвилин із 20 ще чекали допоки вони зберуть свої лахи з наших місць. Кожного разу переконуюсь, що краще їздити в плацкарті. Кожен раз, коли я їду в купе, зі мною трапляється якась фігня...(далі буде)
Вінниця. Домініканський костьол (зараз православна церква)
Вінниця. Він же. Тільки з іншого ракурсу.
Вінниця. Поруч музей.
Вінниця. Навпроти вже повноційний костьол.
Вінниця. А це Папа Римський Павло Іоанн Другий біля сходів до костьолу.
Вінниця. Симпатична, як на мене, будівля.
Вінниця. Готель Савой.
Вінниця. Піша вулиця, яка веде до водонапірної вежі - символа міста.
Вінниця. Вежа.
Вінниця. Такі скульптури (чи що воно таке?) поставали перед очима повсюди. Бачили їх як мінімум у 3 місцях.
Вінниця. Не знаю чому, але ці будиночки біля парку мені уже сподобалися.
Вінниця. Вулиця поблизу парку.
Вінниця. Театр ім. Садовського.
Вінниця. Площа перед театром і вже вищезгадана одна зі скульптур.
Вінниця. Якась цікава будівля.
Вінниця. Ще якась будівля.
Вінниця. Пам'ятник у парку.
Вінниця. Пам'ятник Коцюбинському.
Вінниця. Мури.
Вінниця. А це вже відомий швейцарський трамвай.
Вінниця. Класно розмальований люк в центрі міста. Там їх повно у різноманітних виконаннях.
Вінниця. Південний Буг, який ділить місто навпіл.
Летичів. Вежа замку і частина домініканського монастиря.
Летичів. Пам'ятник Кармалюку на фоні вежі летичівського замку.
Летичів. Домініканський монастир.
Летичів. Якась башта навпроти монастиря.
Меджибіж. Меджибізький замок.
Меджибіж. Вежа при вході до фортеці.
Меджибіж. Церква всередині замку.
Меджибіж. На території замку.
Меджибіж. Фотка з вежі.
Меджибіж. Вигляд замку з іншого боку.
Меджибіж. Характерний будинок для селища.
Хмельницький. Центральна вулиця. Піша.
Хмельницький. Цікавий різнокольоровий будинок.
Хмельницький. Щось на зразок хмарочосику в центрі міста.
Хмельницький. Одна з лавочок.
Хмельницький. Теж цікавий будиночок. Але через темряву важко передати його цікавість)
Цього разу я поїхав не заздалегідь спланованим маршрутом, а з мапою і з телефонами готелів та розкладом потягів в місцях, де я приблизно мав побувати. А ще мені допомагав мій товариш, якому я постійно надзвонював із запитаннями про ті ж таки готелі та потяги.
Стартанули ми з Вінниці. Скинули речі у камеру схову і пішли дивитись місто на Південному Бузі. Сказати, що чимось це місто запам’яталося особливим, не можу, хіба що трамваї прикольні (з Цюріха),- але і нічого поганого про неї не можу сказати. Досить спокійне місто. Але чому йому бути неспокійним вранці у неділю. Проте, думаю, і в будні дні воно таке саме. Запам’яталися найбільше: водонапірна башта, церква-костьол і чудернацькі назви частин центра міста на кшталт «Варшава», »Париж». Далі ми поїхали в Летичів: зфоткались біля Кармелюка з баштою, поїли на подвір’ї монастиря і…все. Дощ нас змусів валити звідти. Їдемо далі в Меджибіж. Вийшли на трасі, пройшли пару км - і ми в замку. Це один з найбільших замків, в якому мені доводилося бувати. Правда, там ще роботи і роботи. Але і так у нього вигляд пристойний. Декілька годин присвятивши замку, вирішили їхати в Хмельницький, щоб вже звідти вирушити у Івано-Франківськ. Перша частина задуму вдалася на відмінно, а з другою вийшов конфуз. Не було квитків до Франківська. Пішли на автовокзал - там було ненабагато краще: квитки були, але автобус приїжджав о 3 годині ночі. І що нам там робити, шукати вночі готель? Не годиться. Ми з розпачу пішли гуляти по Хмельницькому. А спочатку не планували, бо дивитись там, як я думав нічого. Правильно думав. Справді, там взагалі нічого особливого нема. З цікавого можна відмітити лише лавочки у невеличкому скверику. Потім ми знову прийшли на залізничний вокзал. О! Квитки вже є, тільки о пів на другу ночі і в потязі Москва-Софія, ще й купе. А що роботи? Взяли. Дочекались врешті-решт потягу. Підходимо до купе. А там наші сусіди закрилися і на стуки з нашого боку жодним чином не реагують. Ми ще наполегливіше стукаємо. Нічого. Прийшла провідниця - постукала. Відчинили. Може, треба якось по-особливому стукати? Відчинилися двері, а там всі полки зайняті речами, а на одній взагалі спить дитина. Ще й мешканці купе виявилися болгарами, які погано розмовляють російською мовою. Про українську взагалі промовчу. Тож, ми хвилин із 20 ще чекали допоки вони зберуть свої лахи з наших місць. Кожного разу переконуюсь, що краще їздити в плацкарті. Кожен раз, коли я їду в купе, зі мною трапляється якась фігня...(далі буде)
Вінниця. Домініканський костьол (зараз православна церква)
Вінниця. Він же. Тільки з іншого ракурсу.
Вінниця. Поруч музей.
Вінниця. Навпроти вже повноційний костьол.
Вінниця. А це Папа Римський Павло Іоанн Другий біля сходів до костьолу.
Вінниця. Симпатична, як на мене, будівля.
Вінниця. Готель Савой.
Вінниця. Піша вулиця, яка веде до водонапірної вежі - символа міста.
Вінниця. Вежа.
Вінниця. Такі скульптури (чи що воно таке?) поставали перед очима повсюди. Бачили їх як мінімум у 3 місцях.
Вінниця. Не знаю чому, але ці будиночки біля парку мені уже сподобалися.
Вінниця. Вулиця поблизу парку.
Вінниця. Театр ім. Садовського.
Вінниця. Площа перед театром і вже вищезгадана одна зі скульптур.
Вінниця. Якась цікава будівля.
Вінниця. Ще якась будівля.
Вінниця. Пам'ятник у парку.
Вінниця. Пам'ятник Коцюбинському.
Вінниця. Мури.
Вінниця. А це вже відомий швейцарський трамвай.
Вінниця. Класно розмальований люк в центрі міста. Там їх повно у різноманітних виконаннях.
Вінниця. Південний Буг, який ділить місто навпіл.
Летичів. Вежа замку і частина домініканського монастиря.
Летичів. Пам'ятник Кармалюку на фоні вежі летичівського замку.
Летичів. Домініканський монастир.
Летичів. Якась башта навпроти монастиря.
Меджибіж. Меджибізький замок.
Меджибіж. Вежа при вході до фортеці.
Меджибіж. Церква всередині замку.
Меджибіж. На території замку.
Меджибіж. Фотка з вежі.
Меджибіж. Вигляд замку з іншого боку.
Меджибіж. Характерний будинок для селища.
Хмельницький. Центральна вулиця. Піша.
Хмельницький. Цікавий різнокольоровий будинок.
Хмельницький. Щось на зразок хмарочосику в центрі міста.
Хмельницький. Одна з лавочок.
Хмельницький. Теж цікавий будиночок. Але через темряву важко передати його цікавість)