спелеологію я не дуже люблю. вона у мене асоціюється з фанатичним одноманітним копанням грунту десь на задвірках тісної печери :)
але вертикальні печери я давно подумував відвідати. просто для того, щоб закрити для себе це питання. от на цих вихідних мені це вдалося.
відвідати.
та навряд, чи закрити :)
Київський вокзал.
devover i
cheburan_0o з важкучими рюкзаками. раз ми спелики, то й відповідно повинні тягнути з собою купу спорядження.
ст. Знам'янка
"зараз я вийду і забацаю шедевр" (с) я
позичили в сусідів гітару )
далі Сімферополь, нахабні таксисти, закидання на Карабі, кілька кілометрів по плато і ось перша печера - Крубера.
звісно, я до цього неоднократно лазив по мотузці і навіть одного разу робив навіску, але все ж спускатись було трохи страшно... все таки це не світлий і просторий Зелений театр, а справжня вертикальна печера :)
розпалили карбідку
водичка... на плато води нема, тому доводиться витягувати з глибини..
людина i сталагміт :)
автопортрет.
з мене поганенька модель - я не можу довго сидіти напорушно і розмазуюсь на своїх фотках )
нічне життя нашого маленького табору.
наступний день - наступна печера.
залаз в печеру "200 років Сімферополя" - це просто вузька дірка в землі. протиснутись в неї можна не у всякому положенні )
зате всередині - величезні зали
що дуже тішить - це те, що комарів немає. зате є кліщі і павуки
переміщаємось на наступне місце. вирішили стати біля печери Миру
розбили табір в няшній затишній карстовій воронці. Девовер роздовбує куски карбіду.
до речі, листя на деревах там ще нема. зелень розпустилась лише на землі
печера Миру. теж крутецькі зали. і дуже цікава навіска.
а ще я спустився і забув на поверхні рюкзак з фотиком і ліхтарем ))
довелось чекати, поки мені його спустить наступний, хто ліз вниз.
печера мені страшенно сподобалось. вилізали вже пізно вночі..
наступного ранку нас покинув
boga4. по плану ми мали знайти одеситів і стати табором десь біля них.
шукали довго й нудно.. знайшли.. але нам там ловити було нічого. місце було не дуже цікаве. так що ми набрали води в сусідньому гроті і рушили в сторону печери "Монастир Чокрак"
перехід реально задовбав... ще й похолодало...
наступного ранку пішли на штурм монастиря. печера досить глибока - 110 метрів.. я навіть спускатись втомився..
а підніматись - й поготів...
крутецький глибочезний колодязь. на жаль, Нутрій не розібрався з карбідкою і фоточок я нормальних не зробив.. та й замерз добряче..
на мотузці - Чебуран
погода зіпсувалась остаточно... от вам і сонячний Крим :(
нова стоянка - поблизу печери Кастере. тепер крім дощу у нас ще й туман..
теж гарненька печера. вони всі мені сподобались )
дарма я боявся, що швидко набридне. не наблидло зовсім - всі такі різні!
ще ми там залізли в стрьомну шкляву, знайшли печеру з глиняними фігурками, трохи заблукали на вилазі і страшенно забруднились
такою була остання відвідана печера :)
потім ми йшли тумані, поки не стемніло, далі загубили дорогу і стали на ночівлю.. було дуже холодно і мокро :(
а зранку туман навіть не думав розсіюватись. але Девоверу вдалось знайти знайому стежку і ми таки звалили з яйли.
вниз до цивілізації
але це було лише 6-те травня. а квитки у нас були на 9-те. нам потрібно було придумати як провести в Криму ще 3 доби.
основними варіантами були - Судак і Бахчисарай.
але в судаку я не знаю, на що дивитись крім фортеці. а по навколишнім горам лазити з важкучими рюкзаками ніхто б не схотів.
тому ми вибрали другий варіант. скинули все спелеоспорядження в Сімфері і поїхали собакою в Бахчисарай, відвідали Чуфут-кале і Успенський монастир і несподівано виявили, що там ще й дуже старовинне караїмське кладовище.
але, я думаю, фоток з цих місць в спільноті достатньо, тому я їх сюди постити не буду. все ж таки пост про печери :)