Печерна церква у тумані
І от ми підійшли до завершальної частини моєї розповіді про кримські осінні покатеньки. А ви думали, шо ото про Шулдан - останнє було? Наївні!
Добираючись до Акъ Месджиту, ми не могли просто так минути місцину, де знаходиться Ексі Кермен. Ні, туди ми так і не заїхали. А от звернули ми у балку Черкес-Кермен, у кінці якої є церква, звана Церквою Донаторів.
Джерело: Лісапєдом по горах
Колись тут існувала фортеця, бо кермен кримськотатарською то власне і є фортеця. Про це нагадують руїни Къыз Куле - Дівочої вежі. Однак часу було обмаль, щоби ще туди вилазити. До того ж погода була не найкраща. Було мрячно, накрапав дощик.
Балку Черкес Кермен перегороджував паркан із воротами, на яких висів замок. І навкруги ні душі, аби спитатися, як нам бути. Ну, киянин то б повернув і поїхав собі далі. Але ж я був у компанії гарячих хлопців з Одеси. Смик-смик - і ланцюг, яким було вільно опутано хвіртку, піддався, так що ми поїхали вперед.
Попутно зрозуміли, навіщо там отой паркан. Виявляється, це місце облюбували реконструктори, які час від часу проводять у балці свої бої.
Як раз готувалася баталія французів із кимось - стояли намети, польові кухні, а навколо них - уже майже готові до бою жовніри французької армії.
Джерело: Лісапєдом по горах
Хвилин десять верхи на ровері і ми вже біля церкви. От нема того, щоби її влаштувати десь внизу. Церква знаходиться у печері на самому верху скелі, навкруги якої зміїться стежечка.
Джерело: Лісапєдом по горах
Ще пару метрів по лисій поверхні скелі і чудо! От нарешті вони оці древні фрески.
Джерело: Лісапєдом по горах
Джерело: Лісапєдом по горах
Це ж треба було знайти чи видовбати печеру, влаштувати там святиню Божу, розписати її, та постійно ганяти на оті служби божі горі-долу… Давніх людей іноді зрозуміти дуже важко.
Добираючись до Акъ Месджиту, ми не могли просто так минути місцину, де знаходиться Ексі Кермен. Ні, туди ми так і не заїхали. А от звернули ми у балку Черкес-Кермен, у кінці якої є церква, звана Церквою Донаторів.
Джерело: Лісапєдом по горах
Колись тут існувала фортеця, бо кермен кримськотатарською то власне і є фортеця. Про це нагадують руїни Къыз Куле - Дівочої вежі. Однак часу було обмаль, щоби ще туди вилазити. До того ж погода була не найкраща. Було мрячно, накрапав дощик.
Балку Черкес Кермен перегороджував паркан із воротами, на яких висів замок. І навкруги ні душі, аби спитатися, як нам бути. Ну, киянин то б повернув і поїхав собі далі. Але ж я був у компанії гарячих хлопців з Одеси. Смик-смик - і ланцюг, яким було вільно опутано хвіртку, піддався, так що ми поїхали вперед.
Попутно зрозуміли, навіщо там отой паркан. Виявляється, це місце облюбували реконструктори, які час від часу проводять у балці свої бої.
Як раз готувалася баталія французів із кимось - стояли намети, польові кухні, а навколо них - уже майже готові до бою жовніри французької армії.
Джерело: Лісапєдом по горах
Хвилин десять верхи на ровері і ми вже біля церкви. От нема того, щоби її влаштувати десь внизу. Церква знаходиться у печері на самому верху скелі, навкруги якої зміїться стежечка.
Джерело: Лісапєдом по горах
Ще пару метрів по лисій поверхні скелі і чудо! От нарешті вони оці древні фрески.
Джерело: Лісапєдом по горах
Джерело: Лісапєдом по горах
Це ж треба було знайти чи видовбати печеру, влаштувати там святиню Божу, розписати її, та постійно ганяти на оті служби божі горі-долу… Давніх людей іноді зрозуміти дуже важко.