ДУБНО. Частина 2: пам'ятки міста
частина 1: замок Острозьких-Любомирських
Дубно розташоване над річкою Іквою. Нападу ворогів чекали завжди із західного боку. І в’їзд у місто був через Луцьку браму. Назву вона отримала тому, що стоїть на дорозі, яка вела з Дубна до Луцька. Збудована у стилі ренесансу з каменю і цегли у кінці XV - на початку XVI століть Луцька брама відігравала роль в’їзних воріт і оборонної межі у системі міських укріплень. Спочатку була з’єднана земляним валом, який захищав місто із західного боку.
Брама була двохярусна, наприкінці XVI - початку XVII століть надбудовано третій ярус. У 1785 році арочний проїзд замурували, а вулицю проклали поруч з брамою.
Луцька брама - рідкісний різновид барбакана (округлої будівлі з бійницями). Крім Волині, ніде більше немає.У ХІХ столітті у Луцькій брамі розташовувалася масонська ложа. Брама дала назву передмістю Дубна - Забрама. У давніх документах зустрічаємо назву цього передмістя - Запаркання, Забрам’є.
Поруч з Луцькою брамою, доповнюючи її оборонні функції, домінуючи над міською забудовою, розташований костел колишнього бернардинського монастиря. Він являє собою тринавну, шестистовпну базиліку з нартекстом. До витягненої п’ятиярусної східної частини прилягає невеликий об’єм і п’ятиярусна башта-дзвіниця з барочним завершенням.
Костел та монастир заснував Януш Острозький у 1614 році. Будівництво розпочалося при нових власниках Дубна - князях Заславських - і тривало при Любомирських і Сангушках. Підземелля костелу було усипальницею фундаторів, світських та духовних осіб. Архівні матеріали засвідчують, що крипти містили у собі гробівці шляхетських родів Любомирських, Іллінських, Франковських. На жаль, час та обставини не сприяли збереженню останків. Це спонукало до проведення археологічних досліджень, що проводилися влітку 2000 року, завдяки яким було впорядковано крипти і перезахоронено останки.
У другій половині XVIII століття у костелі споруджено декілька вівтарів у стилі рококо. Судячи по скульптурі, що нині зберігається у Львівському національному музеї, у створенні цих вівтарів брали участь учні відомого у світі майстра різьби Іоана Пінзеля. Зокрема, тут працював його учень Франсиск Оленський, згодом вівтарі були перенесені у новопобудований костел. У бернардинському костелі збереглися й фрески XVIII століття.
У 1875 році костел пристосували під православний собор. Саме у той час згорів старий дубенський православний собор, який знаходився неподалік костелу. Місцева влада зобов’язала тогочасного власника Дубна князя Любомирського збудувати новий собор. Він відмовився, тоді всі будівлі бернардинського монастиря були передані православним.
У 1920 році він знову був повернутий католикам, у ньому розмістилися ченці-бернардини. Викинули іконостас, перемалювали настінний розпис і зрізали дерев’яні бані, у 1937 році відбулася знову реставрація костелу - замінили пірамідальне завершення дзвіниці фігурним у стилі бароко, яким воно було наприкінці ХІХ століття.
Довгий час за радянської влади будівля використовувалася не як культова споруда, а звичайнісінький склад. У 1990-х роках вона була передана православній громаді, яка розпочала реставрацію. Нині це Свято-Миколаївська церква.
На мальовничому острівку Кемпа, на південь від центру міста, знаходиться парафіяльна Спасівська церква. Побудована вона у 1643 році при уніатському архімандриті Прокопові Хмелевському для Спасівського монастиря, який був заснований у XV столітті князями Острозькими. Це єдина будівля, що збереглася від ансамблю Спасо-Преображенського монастиря. Вона унікальна за своїми архітектурно-художніми ознаками. Збудована вона у стилі молдавського конхового храму.
Після приєднання Волині до Росії у 1795 році ченці Спаського монастиря залишилися в унії. Але майже все населення повернулося до православ’я, тому й монастирська церква стала православною. Уніатські ченці відправляли службу в монастирській каплиці.У 1812 році затихло життя монастиря, його величезна бібліотека перевезена в Дорогобузький монастир.
Спасівську церкву оновили у 1833 році, покрили бляхою, у 1839 році добудували дзвіницю. В описах Рум’янцевських фондів числиться рукописне Четвероєвангеліє, написане у 1539-1568 роках у Дубні ієромонахом Арсенієм. Який пізніше був ігуменом Спаського монастиря. І сьогодні над Дубном у дні великих свят розносять свої голоси стародавні дзвони Спаської церкви, яку зберегли час та парафіяни.
На центральній магістралі міста, чудово доповнюючи адміністративно-житловий ансамбль, розташований Свято-Іллінський собор, який збудований у 1908 році поблизу того місця, де колись була стара дерев’яна з такою ж назвою церква. ЇЇ фундатором був князь Костянтин Острозький. Архітектурна стилістика нового храму цілком вкладається в канонічні рамки неоросійського стилю. П’ятиверха, п’ятикутна цегляна споруда з прилягаючою з півночі дзвіницею, збудованою у російсько-візантійському стилі. Є кілька входів до церкви - з півночі, сходу і заходу. Головний вхід - з півночі, з центральної вулиці міста. Це зумовило її дещо незвичну орієнтацію, характерну для православних храмів. Припускаємо, що стара дерев’яна церква була закладена і названа на честь брата князя Костянтина Острозького - Іллі (1539 р.), маєтності якого 1576 року перейшли до князя К. Острозького.
Будинок плебанії біля церкви:
Недалеко від колишньої Ринкової площі розташована синагога. Вона збудована у XVIII столітті у стилі бароко на місці давньої XVI століття. У 1920 році синагога була реконструйована. Просторово-панувальна структура основного об’єму являє собою великий зал на чотири масивних колони, на зовнішні стіни якого спирається склепіння. Після Другої світової війни приміщення використовувалося як склад. У 1980-х роках проводилися зовнішні реставраційні роботи.
У передмісті Сурмичі у 1700 році було збудовано на кам’яному фундаменті дерев’яну, тридільну, трибанну Свято-Юріївську церкву. З надзвичайно оригінальними пропорціями, така присадкувата, що аналогій не знайдено навіть у волинських майстрів, які так полюбляли цю особливість. Низенькі підбанники та зовсім приплюснутої форми бані з барочними покрівлями не тільки надають якоїсь особливої м’якості архітектурному образові споруди, але й утворюють на диво своєрідний, неповторний силует. Поряд з церквою побудована дзвіниця у 1869 році. На ній 5 давніх дзвонів, 3 із них - діючі.
У церкві - великої мистецької ціни іконостас. Є ікона, написана відомим українським художником кінця XVII - початку XVIII століть Іовом Кондзелевичем.
У центральній частині Дубна, поблизу колишньої Ринкової площі, розташований парафіяльний костел Яна Непомука. Він звівся на початку ХІХ століття на місці старого костелу.
Містобудівельне значення костелу підкреслено тим, що головний його фасад займає одну з найдавніших вулиць міста.
Вуличка, що веде від костелу до замку:
Колишня Ринкова площа:
Нова напівдерев’яна церква:
Старий млин:
Текстова інформація взята з сайту державного історико-культурного заповідника м.Дубно
Дубно розташоване над річкою Іквою. Нападу ворогів чекали завжди із західного боку. І в’їзд у місто був через Луцьку браму. Назву вона отримала тому, що стоїть на дорозі, яка вела з Дубна до Луцька. Збудована у стилі ренесансу з каменю і цегли у кінці XV - на початку XVI століть Луцька брама відігравала роль в’їзних воріт і оборонної межі у системі міських укріплень. Спочатку була з’єднана земляним валом, який захищав місто із західного боку.
Брама була двохярусна, наприкінці XVI - початку XVII століть надбудовано третій ярус. У 1785 році арочний проїзд замурували, а вулицю проклали поруч з брамою.
Луцька брама - рідкісний різновид барбакана (округлої будівлі з бійницями). Крім Волині, ніде більше немає.У ХІХ столітті у Луцькій брамі розташовувалася масонська ложа. Брама дала назву передмістю Дубна - Забрама. У давніх документах зустрічаємо назву цього передмістя - Запаркання, Забрам’є.
Поруч з Луцькою брамою, доповнюючи її оборонні функції, домінуючи над міською забудовою, розташований костел колишнього бернардинського монастиря. Він являє собою тринавну, шестистовпну базиліку з нартекстом. До витягненої п’ятиярусної східної частини прилягає невеликий об’єм і п’ятиярусна башта-дзвіниця з барочним завершенням.
Костел та монастир заснував Януш Острозький у 1614 році. Будівництво розпочалося при нових власниках Дубна - князях Заславських - і тривало при Любомирських і Сангушках. Підземелля костелу було усипальницею фундаторів, світських та духовних осіб. Архівні матеріали засвідчують, що крипти містили у собі гробівці шляхетських родів Любомирських, Іллінських, Франковських. На жаль, час та обставини не сприяли збереженню останків. Це спонукало до проведення археологічних досліджень, що проводилися влітку 2000 року, завдяки яким було впорядковано крипти і перезахоронено останки.
У другій половині XVIII століття у костелі споруджено декілька вівтарів у стилі рококо. Судячи по скульптурі, що нині зберігається у Львівському національному музеї, у створенні цих вівтарів брали участь учні відомого у світі майстра різьби Іоана Пінзеля. Зокрема, тут працював його учень Франсиск Оленський, згодом вівтарі були перенесені у новопобудований костел. У бернардинському костелі збереглися й фрески XVIII століття.
У 1875 році костел пристосували під православний собор. Саме у той час згорів старий дубенський православний собор, який знаходився неподалік костелу. Місцева влада зобов’язала тогочасного власника Дубна князя Любомирського збудувати новий собор. Він відмовився, тоді всі будівлі бернардинського монастиря були передані православним.
У 1920 році він знову був повернутий католикам, у ньому розмістилися ченці-бернардини. Викинули іконостас, перемалювали настінний розпис і зрізали дерев’яні бані, у 1937 році відбулася знову реставрація костелу - замінили пірамідальне завершення дзвіниці фігурним у стилі бароко, яким воно було наприкінці ХІХ століття.
Довгий час за радянської влади будівля використовувалася не як культова споруда, а звичайнісінький склад. У 1990-х роках вона була передана православній громаді, яка розпочала реставрацію. Нині це Свято-Миколаївська церква.
На мальовничому острівку Кемпа, на південь від центру міста, знаходиться парафіяльна Спасівська церква. Побудована вона у 1643 році при уніатському архімандриті Прокопові Хмелевському для Спасівського монастиря, який був заснований у XV столітті князями Острозькими. Це єдина будівля, що збереглася від ансамблю Спасо-Преображенського монастиря. Вона унікальна за своїми архітектурно-художніми ознаками. Збудована вона у стилі молдавського конхового храму.
Після приєднання Волині до Росії у 1795 році ченці Спаського монастиря залишилися в унії. Але майже все населення повернулося до православ’я, тому й монастирська церква стала православною. Уніатські ченці відправляли службу в монастирській каплиці.У 1812 році затихло життя монастиря, його величезна бібліотека перевезена в Дорогобузький монастир.
Спасівську церкву оновили у 1833 році, покрили бляхою, у 1839 році добудували дзвіницю. В описах Рум’янцевських фондів числиться рукописне Четвероєвангеліє, написане у 1539-1568 роках у Дубні ієромонахом Арсенієм. Який пізніше був ігуменом Спаського монастиря. І сьогодні над Дубном у дні великих свят розносять свої голоси стародавні дзвони Спаської церкви, яку зберегли час та парафіяни.
На центральній магістралі міста, чудово доповнюючи адміністративно-житловий ансамбль, розташований Свято-Іллінський собор, який збудований у 1908 році поблизу того місця, де колись була стара дерев’яна з такою ж назвою церква. ЇЇ фундатором був князь Костянтин Острозький. Архітектурна стилістика нового храму цілком вкладається в канонічні рамки неоросійського стилю. П’ятиверха, п’ятикутна цегляна споруда з прилягаючою з півночі дзвіницею, збудованою у російсько-візантійському стилі. Є кілька входів до церкви - з півночі, сходу і заходу. Головний вхід - з півночі, з центральної вулиці міста. Це зумовило її дещо незвичну орієнтацію, характерну для православних храмів. Припускаємо, що стара дерев’яна церква була закладена і названа на честь брата князя Костянтина Острозького - Іллі (1539 р.), маєтності якого 1576 року перейшли до князя К. Острозького.
Будинок плебанії біля церкви:
Недалеко від колишньої Ринкової площі розташована синагога. Вона збудована у XVIII столітті у стилі бароко на місці давньої XVI століття. У 1920 році синагога була реконструйована. Просторово-панувальна структура основного об’єму являє собою великий зал на чотири масивних колони, на зовнішні стіни якого спирається склепіння. Після Другої світової війни приміщення використовувалося як склад. У 1980-х роках проводилися зовнішні реставраційні роботи.
У передмісті Сурмичі у 1700 році було збудовано на кам’яному фундаменті дерев’яну, тридільну, трибанну Свято-Юріївську церкву. З надзвичайно оригінальними пропорціями, така присадкувата, що аналогій не знайдено навіть у волинських майстрів, які так полюбляли цю особливість. Низенькі підбанники та зовсім приплюснутої форми бані з барочними покрівлями не тільки надають якоїсь особливої м’якості архітектурному образові споруди, але й утворюють на диво своєрідний, неповторний силует. Поряд з церквою побудована дзвіниця у 1869 році. На ній 5 давніх дзвонів, 3 із них - діючі.
У церкві - великої мистецької ціни іконостас. Є ікона, написана відомим українським художником кінця XVII - початку XVIII століть Іовом Кондзелевичем.
У центральній частині Дубна, поблизу колишньої Ринкової площі, розташований парафіяльний костел Яна Непомука. Він звівся на початку ХІХ століття на місці старого костелу.
Містобудівельне значення костелу підкреслено тим, що головний його фасад займає одну з найдавніших вулиць міста.
Вуличка, що веде від костелу до замку:
Колишня Ринкова площа:
Нова напівдерев’яна церква:
Старий млин:
Текстова інформація взята з сайту державного історико-культурного заповідника м.Дубно