Усть-Путила і Дихтинець
Cело УСТЬ-ПУТИЛА знаходиться при впадінні річки Путилка у Черемош. Відоме з XVIII століття, як Межибрідки, а пізніше, як Устє-Путилів.
Село в першу чергу знайоме завдяки пам’ятці природи - скелі Закам’яніла Багачка. Скеля розташована ліворуч від дороги і являє собою геологічне утворення пірамідальної форми висотою 30 метрів, шириною в основі 12 метрів, і справді нагадує постать людини.
Закам’яніла Багачка - рідкісний випадок форми вивітрювання, проте у місцевих мешканців її поява овіяна легендою.
За цією легендою, у давні часи жила на цьому місці зла я заможна жінка. І дізналася вона про те, що у сліпої старої бабусі є молода донька неземної краси, і вирішила взяти її в рабині. Одного разу пришла голодна бабуся до багачки та каже їй: «Верни мені дитятко моє, коб хлібом мене догодувало до смерті. Я ж бо темна, стара, нездужаю». Багачка засміялася, взяла з під ніг великий, як бухань хліба, камінь, і протягнула старій жінці. Взяла жінка камінь та й каже багачці: «Аби ти сама стала каменем!», і багачка відразу перетворилася на скелю. Так і стоїть кам’яна багачка скелею над Черемошом, нагадуючи про наслідки людської жадності і знущання над бідними.
Трохи схожу легенду авторства Степана Петращука можна прочитати біля самої скелі.
Австрійські колоністи називали скелю «Єпископ». Вершина скелі нагадувала їм єпископську корону.
Верхня частина скелі:
Нижня частина:
До архітектурних пам’яток Усть-Путили належать дерев’яна церква Святої Параскеви і дзвіниця, розташовані при дорозі у центрі села. Побудована у 1881 році, вона церква ввібрала у себе усі атрибути типового для Буковини галицького храму: гранчасті наву і вівтарну частину, прямокутний бабинець, майже однакові за висотою восьмигранні шатрові верхи, невелике опасання навколо стін. Приємним є те, що церква виглядає по-справжньому дерев’яною: під бляху заховані лише шатри верхів, деревина окрашена у зелений колір.
Але в цьому розі почалася реставрація церкви. Скоріш за все, через декілька місяців ми побачимо її оббиту свіжим не пофарбованим деревом по аналогії із церквами в сусідніх Мариничах і Петрашах.
Дзвіниця:
Напівдерев’яна плебанія, здається, виглядає куди привабливішою за церкву:
Дерев’яна хатка поруч з церквою:
Усть-Путильський краєвид:
Наступне село за Усть-Путилою - ДИХТИНЕЦЬ, розташоване у вузькій долині Путилки.
На початку села праворуч від дороги розташована скеля Острива, яка також має назву «Скеля Трьох чекістів».
Поруч з нею на честь загиблих у бою з повстанцями УПА трьох енкаведистів у 1967 році скульптором А.Скибою було встановлено пам’ятник у вигляді пілону з караючим мечем.
Пам’ятник містив табличку з надписом «Тут 23 вересня 1944 року в боротьбі з бандами фашистських буржуазно-українських націоналістів загинули смертю хоробрих славні сини Вітчизни, три чекіста: Новожилов Михайло Сергійович, Меняшкін Олексій Іванович, Большаков Петро Федорович».
В кінці 2008 року за рішенням сільської ради табличку нарешті демонтована, а замість неї передбачається встановити нову із надписом: «З мечем прийшли - від меча і загинули».
А поки що скелею опікуються місцеві комуністи. Так, так, вони на Путильщині теж є. Не з гуцулів, звичайно, а з переселенців з далекого північного сходу.
В центрі Дихтинця ліворуч від дороги знаходиться Дмитріївська церква - незвичайна для Буковинських Карпат пам’ятка дерев’яної архітектури. Церкву збудовано у 1871 році на кам’яному фундамент у традиційному для цих місць буковинському стилі: тризрубна з трьома восьмигранними шатровими верхами.
Сьогоднішній «костьольний» вигляд церква, ймовірно, отримала внаслідок послідуючої добудови: до бабинця були прибудовані дві двоярусні башти. Верхи та башти вкриті бляхою, стіни вертикально оббиті тесом, викрашеним у яскраво-зелений колір. Церква має невелике кругове опасання, що розділяє стіни на два яруси.
Вид від пагорбу, де розташована церква:
Річка Путилка:
Село в першу чергу знайоме завдяки пам’ятці природи - скелі Закам’яніла Багачка. Скеля розташована ліворуч від дороги і являє собою геологічне утворення пірамідальної форми висотою 30 метрів, шириною в основі 12 метрів, і справді нагадує постать людини.
Закам’яніла Багачка - рідкісний випадок форми вивітрювання, проте у місцевих мешканців її поява овіяна легендою.
За цією легендою, у давні часи жила на цьому місці зла я заможна жінка. І дізналася вона про те, що у сліпої старої бабусі є молода донька неземної краси, і вирішила взяти її в рабині. Одного разу пришла голодна бабуся до багачки та каже їй: «Верни мені дитятко моє, коб хлібом мене догодувало до смерті. Я ж бо темна, стара, нездужаю». Багачка засміялася, взяла з під ніг великий, як бухань хліба, камінь, і протягнула старій жінці. Взяла жінка камінь та й каже багачці: «Аби ти сама стала каменем!», і багачка відразу перетворилася на скелю. Так і стоїть кам’яна багачка скелею над Черемошом, нагадуючи про наслідки людської жадності і знущання над бідними.
Трохи схожу легенду авторства Степана Петращука можна прочитати біля самої скелі.
Австрійські колоністи називали скелю «Єпископ». Вершина скелі нагадувала їм єпископську корону.
Верхня частина скелі:
Нижня частина:
До архітектурних пам’яток Усть-Путили належать дерев’яна церква Святої Параскеви і дзвіниця, розташовані при дорозі у центрі села. Побудована у 1881 році, вона церква ввібрала у себе усі атрибути типового для Буковини галицького храму: гранчасті наву і вівтарну частину, прямокутний бабинець, майже однакові за висотою восьмигранні шатрові верхи, невелике опасання навколо стін. Приємним є те, що церква виглядає по-справжньому дерев’яною: під бляху заховані лише шатри верхів, деревина окрашена у зелений колір.
Але в цьому розі почалася реставрація церкви. Скоріш за все, через декілька місяців ми побачимо її оббиту свіжим не пофарбованим деревом по аналогії із церквами в сусідніх Мариничах і Петрашах.
Дзвіниця:
Напівдерев’яна плебанія, здається, виглядає куди привабливішою за церкву:
Дерев’яна хатка поруч з церквою:
Усть-Путильський краєвид:
Наступне село за Усть-Путилою - ДИХТИНЕЦЬ, розташоване у вузькій долині Путилки.
На початку села праворуч від дороги розташована скеля Острива, яка також має назву «Скеля Трьох чекістів».
Поруч з нею на честь загиблих у бою з повстанцями УПА трьох енкаведистів у 1967 році скульптором А.Скибою було встановлено пам’ятник у вигляді пілону з караючим мечем.
Пам’ятник містив табличку з надписом «Тут 23 вересня 1944 року в боротьбі з бандами фашистських буржуазно-українських націоналістів загинули смертю хоробрих славні сини Вітчизни, три чекіста: Новожилов Михайло Сергійович, Меняшкін Олексій Іванович, Большаков Петро Федорович».
В кінці 2008 року за рішенням сільської ради табличку нарешті демонтована, а замість неї передбачається встановити нову із надписом: «З мечем прийшли - від меча і загинули».
А поки що скелею опікуються місцеві комуністи. Так, так, вони на Путильщині теж є. Не з гуцулів, звичайно, а з переселенців з далекого північного сходу.
В центрі Дихтинця ліворуч від дороги знаходиться Дмитріївська церква - незвичайна для Буковинських Карпат пам’ятка дерев’яної архітектури. Церкву збудовано у 1871 році на кам’яному фундамент у традиційному для цих місць буковинському стилі: тризрубна з трьома восьмигранними шатровими верхами.
Сьогоднішній «костьольний» вигляд церква, ймовірно, отримала внаслідок послідуючої добудови: до бабинця були прибудовані дві двоярусні башти. Верхи та башти вкриті бляхою, стіни вертикально оббиті тесом, викрашеним у яскраво-зелений колір. Церква має невелике кругове опасання, що розділяє стіни на два яруси.
Вид від пагорбу, де розташована церква:
Річка Путилка: